В останньому номері минулого року "КС" повідомила про стурбованість кримської організації УНР тим, що "українська держава фінансує іноземну наукову еліту". І хоча, як завжди, малось на увазі впровадження державної мови, проблема тут є, і вона значно ширша, ніж окреслили її автори заяви.

Вже не перший рік громадяни України виїжджають в пошуках заробітку за межі держави. Це півстоліття тому фашистські окупанти за допомогою місцевої поліції силоміць заганяли у вагони українську молодь і везли на примусові роботи до Рейху. Сьогодні їдуть добровільно. Їдуть із Заходу і Сходу, Півдня і Півночі України. Їдуть у ненависну декому Росію, їдуть в омріяну Західну Європу, далі - за океан. Одні, і таких найбільше, шукають абияку роботу, яка б забезпечила нормальні умови існування. Інших іноземні підприємці вишукують в Україні самі і пропонують контракти. Іде справжнє полювання за мізками. Працьовитість українців стала в Європі загальновідомою. Хоча там, за кордоном, їм всім платять значно менше, ніж своїм, в Україні про такі заробітки годі і мріяти. Ось і їдуть співвітчизники шукати кращої долі. Частина нових остарбайтерів навіть не збираються назад додому. А тих, хто повернеться з заробітків, на батьківщині чекають нові складнощі. Адже зароблені гроші мають сумну властивість закінчуватись. А нова пенсійна система вже вступає в свої права. На які пенсії в Україні можуть розраховувати ті, хто повернеться сюди через десяток років? Так що, краще не повертатись? Ці біди ще попереду, а поки Україна втрачає найбільш працездатну частину свого населення, серед яких чимало людей з вищою освітою. Проблеми з мовою вони вирішують - це їх не спиняє, бо треба працювати. Отже, наші вузи і ті, що отримують бюджетні кошти, як і ті, що працюють на комерційних засадах, дійсно готують кадри не тільки для України - частка бажаючих виїхати за кордон на роботу збільшується з кожним роком. Більше того, набирає силу тенденція відправляти молодь здобувати освіту на Захід (тільки кримські татари їдуть на Південь). Назад з таких повертаються одиниці. Ось де існує небезпека для держави. І вона є реальною. Ні, дефіциту робочої сили в Україні не буде. Скоро можуть з'явитися (вже з'являються) бажаючі осісти тут представники ще більш злиденних країн Сходу...

Жодна з політичних сил в Україні ще не зробила спроби визначитись в цій проблемі. Стратегічний шлях відомий - демократизація як у політиці, так і в економіці, підвищення життєвого рівня населення України, створення умов, аби молодь могла знайти собі пристойне місце тут, а не десь у Португалії чи Італії. Боротьбу з бідністю проголошено як державну програму. Тепер треба діяти. А гучними заявами і гаслами тут не допомогти.

м. Сімферополь.