У передноворічні дні ялтинський зоопарк "Казка", який включено в природний заповідний фонд України, став місцем паломництва дітвори і дорослих туристів не лише з усіх регіонів нашої держави, а й інших країн, справжнім прихистком диких тварин та птахів, визнаним, як зразковий, керівниками зоопарків Центральної і Східної Європи.

Кожен звір має жити в парі - за цією програмою Ялтинського зоопарку після трьох років самотності днями діждався своєї нареченої леопард Котя, спостерігаючи, як у сусідніх "сімейних" вольєрах народжувалися тигренята, ведмежата, левенята, мавпенята, страусенята, павичата, фазанята...

Самка амурського леопарда виявила до Коті особливу приязнь. А він - до неї і її дитинчати, з яким наречена прибула до нього від господарів, котрі розчарувалися у своєму намірі виховати з цих представників найрідкісніших і найбезстрашніших з роду котячих слухняних домашніх тварин. Тож турботливі господарі зоопарку "Казка" - Олег і Оксана Зубкови, сподіваються, що невдовзі тут обов`язково з`явиться ще одне маленьке леопарденя. Для цього створили всі умови: зимує нова сім`я в достатку і теплі, за склом. Особливе піклування й тому, що чисельність світової популяції амурських леопардів складає менше сорока. Тож поява нового леопардика жадана для всіх: і родини Коті, й працівників "Казки", і відвідувачів першого в Криму, досі єдиного в Україні і державах СНД такого успішного приватного зоопарку, де довели: в любові розмножуються й в неволі. Вже підшукали пару для зебри й шимпанзе, невдовзі повинен з`явитися й слон з подругою.

Популярність колишнього зоокуточка в районі Поляни казок, який вважався міським ялтинським зоопарком, зростає щодня. Не віриться, що п'ять років тому тут, світячи ребрами, сумно очікували їжі вічно голодний віслюк, гірський козел, дві кози, два яки і кілька ведмежат, а павичів і цесарок розікрали. Колишній директор, знаючи доброту і любов Олега до тварин, сам умовив зайняти його місце, а єдиний на той час на всьому Південнобережжі зоокуток на законних підставах приватизувати.

На придбання занедбаного белебня пішли всі заощадження. Каторжною працею сім'я з чотирьох ентузіастів перетворила звалище, через безплідність віддане в оренду радгоспом-заводом "Лівадія", у справжній ботанічний сад з кипарисовими алеями, секвойями, пальмами, ялинками, понад сотнею видів субтропічних рослин, сотнями плодових дерев, клумбами, на яких понад дві тисячі одних лише троянд.

Лише сам Олег Зубков - колишній киянин, випускник керченської "мореходки", а тоді ще й столичного вищого військово-морського училища, котрий з "човника" виріс до директора солідного турагентства, яке кинув, бо через вплив наслідків Чорнобильської біди здоров`я рідних вимагало негайного переїзду в Крим - знає, чого коштувало перетворити колишній жалюгідний звіриний "бомжатник" у престижний зоопарк європейських стандартів, який включили в єдиний державний реєстр підприємств і організацій України з видом діяльності "ботсади і зоопарки". У той час, як майже всі державні зоопарки у великих містах ледве зводять кінці з кінцями, а сусідні живі куточки на Грушевій галявині в Алушті, Алупкинському і Фороському парках припинили своє існування, Олег зумів відстояти генеральний план реконструкції "Казки", оформити земельне відведення їй 2,5 гектара землі, збудувати справжній оазис для звірів з просторими, затишними і чистими вольєрами під черепицею, вигульними двориками, ветеринарним кабінетом, карантином і сховищами для кормів, водними каскадами і озерцями для тварин й ігровими майданчиками, кімнатами сміху і кафе - для дітвори.

А скільки довелося воювати колишньому військовому з тодішніми ялтинськими чинушами, які видавши наказ виконкому закрити зоопарк, ніяк не могли зрозуміти, чому Зубков взявся будувати на кам'янистій, але дорогоцінній землі узбережжя не казино чи крутий ресторан для відпочиваючих, не віллу чи котедж собі, а ціле містечко для тварин. Переслідування припинилися лише після того, як у відповідь на черговий штраф (на ту суму можна було годувати звірів цілий місяць), виписаний ялтинськими податківцями, що звично присікалися до дрібнички, Олег, так і не удостоївшись у фіскальників прийому, привіз до них своїх сімох мавп з плакатами: "Панове чиновники, будьте людьми у ставленні до тварин!", ще й пообіцяв привести завтра тигра, ведмедя і верблюда, а коли продовжуватимуть вставляти ломаки в колеса - то й усіх своїх диких друзів. З тих пір чиновники називають його Мауглі, і свої "курортні порядки" в Олегових "джунглях" заводити не наважуються. Ще раніше закінчились візити й некабінетних рекетирів, яким на запитання: "Де золото?", - молодий директор показав свої вічні мозолі та пояснив, що "даху" не має й не матиме, а оббирати зоопарки так же негоже і соромно, як приміром, дитсадки.

Сьогодні тут майже півтисячі звірів і понад сто видів пернатих. За планом Олега Зубкова, котрий до нестями любить всяку живність ще з часів сирітського дитинства, коли у школі вів спостереження за 165 пташиними гніздами, занотовував їх у спеціальний щоденник, часто сам недоїдаючи, примудрявся досхочу годувати на продаж поросят, кроликів, нутрій і каченят свого першого живого куточка, біля якого ще в п'ять років набив мозолі, які навряд чи зійдуть і найближчими роками, - колекція "Казки" має вирости до понад тисячі тварин і птахів.

Щоб невідлучно піклуватися "братами нашими меншими", сім`я "зоовласника" з двома синами-помічниками живе цілий рік в будівельних вагончиках. "Білої" і "чорної" роботи стільки, що навіть ніколи відвідати свою двокімнатну ялтинську квартиру. Київську продали, та ще й досі з боргів не вилізли: попробуй, прогодуй таку дику ораву. За кормом доводиться об'їжджати мало не всі села півострова, торгуватися за кожні шмат м'яса, кіло яблук, буряків, капусти, зерна, бадилля... А попереду ще й будівництво капітальних споруд для все нових мешканців. Сьогодні зоологічну екпозицію постійно поповнюють верблюди, поні, віслюки, на яких можна покататися, і відкриті для спілкування, але закриті ґратами - мавпи, леви, тигри, ведмеді, рисі, єноти, вовченята, лисенята, австралійські страуси, африканські ватуми, орли, грифи; територією прогулюються павичі, цесарки, лебеді, безліч яскравих карликових курей. Приїздять вони сюди на новосілля з Асканії Нової, Київського, Харківського, Миколаївського, Черкаського зоопарків, численних приватних колекцій. Місця вистачає всім, адже "Казка" не лише опікується збереженням рідкісних тварин, але й рятує багатьох їх від загибелі. Лише силою доброти дивом врятували і чудом виходили рідкісного білоголового сипа. Хронічного алкоголіка - макаку-резуса Джона, який в барі розважав публіку тим, що безнастанно пив горілку і палив цигарки, тут відучили від згубних звичок, дозволивши зрідка лише пляшку пива у спеку. Врятували від смерті циркового ведмедя Марсика, якого збиралися усипити за агресивність. Залікували рани величного, рідкісного нині гірського грифа, який поранив крило об високовольтну лінію електропередач. Червонокнижного хижого птаха, який живе лише в Криму, назвали Гришею. Днями у нього з'явився товариш - дворічний чорний гриф. Повністю виснаженого, його легко зловили орнітологи. Вони передають колишніх господарів гір у зоопарк, який став останньою надією поранених, хворих і знесилених птахів. Спеціалісти говорять, що кількість чорних грифів у вольєрах нині зворотно пропорційна їх чисельності на волі, де на них полюють двоногі хижаки з рушницями, капканами і петлями, а техногенна діяльність людей відбирає останні шанси вижити. За недавніми спостереженнями, цього року в Криму виявлено всього два (!) гнізда чорного грифа, а на останній прикормці м`ясними відходами їх було помічено всього сім (!). Це при тому, що десять років тому цих гордих птахів з понад двометровим розмахом крил нараховували більше 120. Виходить так, що доля останніх у світі екземплярів чорного грифа - колишньої окраси кримського неба і гірських скель, стала залежати від того, чи зможуть вони розмножуватися у вольєрах ялтинського зоопарку "Казка".

Бо в голодній неволі сімферопольського зоокутка в Дитячому парку про це й не йдеться. У тісній клітці, де гігантські птахи страждають від атрофії м'язів крил, які їм ніде розправити, навіть виживання цього вимираючого виду знаходиться під питанням. На будівництво ж просторого вольєра немає коштів: спромоглися лише відвести місце і чекають спонсора, який би допоміг і сімферопольцям спостерігати цих рідкісних птахів, як в Ялті, практично в природних умовах.

- Унікальні грифи не повинні зникнути, природолюби не можуть допустити вимирання одного з найрідкісніших на земній кулі виду птахів, який зберігся в Криму, - закликає громадськість Олег Зуб-ков, котрий любить повторювати: "Звірі повинні жити в людських умовах".

Сьогодні до його голосу прислухаються: він став віце-президентом Української асоціації зоопарків і акваріумів, улюбленцем телевізійників, газетярів і дітвори, а зоопарк - місцем охорони диких тварин від "цивілізованої" діяльності їх старших братів - людей.

Нині на вході в "Казку" продають корм для звірів, і кожен бажаючий може не лише насолодитися спілкуванням із звіриною і птаством, а й пригостити всіх відкритих для спілкування і доброзичливих дітей і дитинчат природи, особливо тих, які сподобалися найбільше. Почастішали тут і Дні відкритих дверей для бажаючих подружитися з мешканцями звіринця, коли автобус з написом "Зоопарк" підвозить і відвозить назад дітвору безплатно, а квитків на воротах не питає ніхто.