|
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2007 > Тема "Резонанс"
#12 за 23.03.2007
НА "НАШ╤Й, НЕ СВО╥Й ЗЕМЛ╤"?
9 БЕРЕЗНЯ, о 18-й годин╕, слухаючи по проводовому рад╕о кримськ╕ новини рос╕йською мовою (тобто рос╕йсько╖ програми), я д╕зналася, як укра╖нц╕ в╕дзначили день народження ген╕ального укра╖нського поета ╕ художника Т. Г. Шевченка. Автори передач╕ змушен╕ були визнати, що цей день ста╓ днем ╓днання укра╖нц╕в у св╕т╕.
Мен╕ було при╓мно, що ╕ рос╕йська програма Кримського рад╕о вшанувала нашого Кобзаря. Але дал╕ я почула, що в С╕мферопол╕ до парку ╕мен╕
Т. Шевченка вклонитися Тарасу Григоровичу прийшли представники проукра╖нських орган╕зац╕й. Це слово - "проукра╖нськ╕" прозвучало к╕лька раз╕в. Таким чином н╕би п╕дкреслювалося, що шанують Т. Шевченка в Криму лише "проукра╖нськ╕" сили. А вс╕ ╕нш╕ у нас як╕? Пророс╕йськ╕ чи взагал╕ антиукра╖нськ╕?
Якщо рос╕йська редакц╕я рад╕о не в╕дчува╓, як р╕же слух оце "проукра╖нське" пов╕домлення, то хай спробу╓ осмислити ось таке пов╕домлення: "Сьогодн╕ пророс╕йськ╕ орган╕зац╕╖ Москви вшанували видатного рос╕йського поета О. С. Пушк╕на". Подоба╓ться? А як сприйняли б таке пов╕домлення жител╕ Рос╕╖? ╤ яку реакц╕ю викликала б така ╕нформац╕я в "пророс╕йськ╕й" столиц╕?
А у нас все можна. Не знаю, чи це неуважн╕сть, чи результат бахар╓всько-бузин╕всько╖ роботи щодо дискрим╕нац╕╖ дорогих серцю кожного укра╖нця ╕мен наших духовних вожд╕в. Та що дивуватись нашим кримським, коли ще не втамувався б╕ль в серц╕ в╕д зв╕стки, що Верховна Рада Укра╖ни в╕дмовилась г╕дно вшанувати ╤вана Багряного. Ще б пак, в╕н же укра╖нцем був, з укра╖нською душею... Наша Укра╖на залиша╓ться не укра╖нською.
Обурю╓ робота нашого телебачення. Воно у нас, в селищ╕, за горою, лише "кабельне", а господар╕ цього "кабелю" що хочуть, те й дозволяють нам дивитися. Ретранслятор, який був на вершин╕ гори, "розкурочили" ще в перш╕ роки нашо╖ незалеж-ност╕. Тому до 2004 року, до Помаранчево╖ революц╕╖, дивились ми вс╕ляк╕ рос╕йськ╕ канали, а з укра╖нських "╤нтер" або "╤нтер+", та ще часом "Новий канал", але укра╖нського на цих каналах було ╕ ╓ обмаль.
В к╕нц╕ 2004 року з'явилось УТ-1 (до цього нам казали, що це неможливо, бо "кабельне" прийма╓ лише канали, як╕ транслю╓ супутник, а укра╖нськ╕ канали не мають супутникового зв'язку). Не буду описувати, коли ╕ який канал у нас з'явля╓ться. Зараз з укра╖нських ма╓мо "1+1", передач╕ "╤нтер+" ╕ "ICTV", причому передач╕ на каналах "1+1" ╕ "ICTV" часто мають таку як╕сть, що дивитись неможливо. Якийсь час був "П'ятий канал", та знову зник. Зате ма╓мо 12 чи 14 канал╕в, не знаю вже й яких, бо укра╖нського слова там не почу╓ш. Я ще жодного разу не переглядала тут кримського телебачення.
Дуже прикро, що наш╕ "укра╖нськ╕" канали дають лише рекламу укра╖нською мовою. Щоправда, деяк╕ ф╕льми теж дублюють укра╖нською. Ц╕каво, що такий ф╕льм, як "Сад Гетсиманський", який вже дв╕ч╕ показували, транслювався чомусь не о 20.00 чи хоча б о 24.00, а п╕зно вноч╕. Нещодавно пройшов цикл передач про УПА на канал╕ "1+1", та знову ж таки п╕сля першо╖ години ноч╕. Зате в зручний для глядач╕в час вже вкотре дивлюсь "Не родись вродливою" та ╕нш╕ "шедеври". Все це призводить до того, що нац╕ональна св╕дом╕сть людей залиша╓ться притлумленою, не розбудженою, що значна частина нас, укра╖нц╕в, не розум╕╓ (чи не хоче розум╕ти?), що ми не "малороси", не "хохли", а нащадки славно╖ Ки╖всько╖ Рус╕, козацько╖ держави, зрештою, нащадки Тараса Шевченка, Лес╕ Укра╖нки, ╤вана Франка, Конашевича-Сагайдачного та ╕нших геро╖в нац╕╖.
Тепер св╕жий приклад нашо╖ "нац╕онально╖ св╕домост╕". Недавно в електричц╕ (дорогою з Владислав╕вки до Феодос╕╖) мо╖м попутником виявився колишн╕й житель Буковини, який вже давно мешка╓ в Криму (я теж вже 48 рок╕в тут живу). За т╕ 20 хвилин, що ми розмовляли, в╕н встиг осв╕дчитися в сво╖й ненавист╕ до галичан, бо "вони називали нас москалями". Мене теж в 1946 р. називали "москалькою" на Льв╕вщин╕, хоча була я укра╖нкою ╕ вже за два тижн╕ проживання в сел╕ говорила на галицькому д╕алект╕ укра╖нсько╖ мови. Та нас таки називали "москалями", ну ╕ що? А х╕ба кримчани не називають й сьогодн╕ укра╖нц╕в "хохлами"? Не знаю вже чому, в╕н ╕ волинян не любив. Його дуже обурювало, що ми так високо поц╕нову╓мо Т. Шевченка, бо ж в╕н - звичайн╕с╕нький поет, як Пушк╕н чи Лермонтов. ╤ чого це його апостолом називають? Адже вс╕м в╕домо, що апостол╕в було лише 12, це т╕, що були б╕ля ╤суса Христа. "Буковинець" дуже рад╕в, що в Канад╕ викрали бронзовий пам'ятник Т. Шевченку, ╕ був упевнений, що його здали на металолом. Я спочатку хот╕ла щось пояснити, але слова про апостола змусили мене пригадати оту рос╕йську приказку про б╕сер, який не варто розкидати перед... сам╕ зна╓те, перед ким. Та й часу не було, щоб нагадати, кого зазвичай називають апостолами, апостолами правди чи свободи.
Але так боляче стало на душ╕, боляче ╕ соромно за те, що не дослуха╓мось до правди нашого ген╕я ╕ пророка, щоб читали ми свою ╕стор╕ю, "щоб не сонним снились вс╕ неправди, щоб розкрились висок╕ могили перед вашими очима, щоб ви розпитали мученик╕в, кого, коли, за що розпинали!" ╕ хот╕лося, щоб справдились слова: "В сво╖й хат╕ своя правда, ╕ сила, ╕ воля".
На жаль, поки що хата ще не наша, ╕ ми в н╕й не господар╕. Швидше "наша, не своя земля". Бо ╕накше не так╕ почуття опановували б нас, св╕домих укра╖нц╕в, щодня. А саме: "Якщо ти повноц╕нний укра╖нець, не дегенерат, не манкурт, не ходячий шлунок, то ти в цей держав╕ ╕ кроку не ступиш, щоб не в╕дчути, що ти тут - н╕хто. Ти зневажена др╕бненька постать, останн╕й ╕з вимираючого племен╕. Ти тут г╕сть. Ти тут ╕нтурист. Тут тебе н╕хто не зрозум╕╓. Тут з тобою н╕хто не хоче ╕ не буде розмовляти тво╓ю мовою, мовою держави, у яко╖ ╓ все, а фактично - н╕чого". А ось ╕ початок ц╕╓╖ цитати, взято╖ з "Укра╖нських колобк╕в" Олега Чорногуза: "Мен╕ довелося об'╖хати чимало кра╖н св╕ту. По той ╕ по цей б╕к земно╖ кул╕. Але я не бачив жодно╖ кра╖ни (виняток колон╕╖ та Б╕лорусь), де б так зневажали кор╕нне населення, як в Укра╖н╕. Де привселюдно, серед б╕лого дня плювали б в обличчя кор╕нному населенню ╕ зводила його влада до отари баран╕в" (а дал╕ цитата, що наведена вище).
До реч╕, часом плюють не в переносному, а в прямому значенн╕. Якась ж╕нка з нашого селища, де я в╕дкрито заявляю про сво╖ погляди, йшла мен╕ назустр╕ч ╕ раптом плюнула мен╕ в обличчя, вигук-нувши щось про нашого Президента Ющенка. Св╕дк╕в не було, тож я п╕шла соб╕ дал╕ сво╓ю дорогою. Так що ж нам "проукра╖нським" укра╖нцям робити? Пам'ятати, що ми ╓, ми будемо завжди...
Нещодавно я отримала невелик╕ кошти в╕д Союзу Укра╖нок Америки. Я передплатила для Феодос╕йського дитячого будинку "Кримську св╕тлицю"
(з кв╕тня) ╕ укра╖нськ╕ дитяч╕ газети та журнали. Хай читають, "щоб не сонним снились...". Як жаль, що я вже не працюю в школ╕ та не можу активн╕ше виховувати наше молоде покол╕ння в любов╕ до р╕дно╖ земл╕, до р╕дного слова!
Алла ОСАДЧА,
голова Феодос╕йсько╖ орган╕зац╕╖ Союзу Укра╖нок.
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2007 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4610
|
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
МАР╤УПОЛЬЦ╤ В╤ДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ Р╤ДНОГО М╤СТА В СТОЛИЦ╤
В╤ЙНА В ЯДЕРН╤Й ЗОН╤
