Нещодавно патр╕отична громадськ╕сть Львова в╕дзначала 80-л╕тн╕й юв╕лей в╕домого ╕сторика Ярослава Дашкевича. Це знакова ф╕гура в укра╖нськ╕й ╕сторичн╕й науц╕, та й батьки Ярослава Романовича були знаними д╕ячами. Роман Дашкевич був генерал-лейтенантом арм╕╖ УНР, очолював укра╖нську артилер╕ю. Перед цим був п╕дполковником С╕чових стр╕льц╕в, кер╕вником в╕домого в Галичин╕ спортивного товариства "Луг". Мати, Олена Степан╕в, була громадським д╕ячем, викладачем г╕мназ╕╖, а в буремн╕ роки революц╕╖ стала хорунжою ╕ четарем в Укра╖нськ╕й Галицьк╕й Арм╕╖. Геро╖чною ж╕нкою була, одним словом. ╤ син, ╕сторик, став лог╕чним ╕ достойним продовженням сво╖х батьк╕в. Тепер його зна╓ вся Укра╖на. Коли у великому зал╕ Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету юв╕ляр, сидячи на сцен╕, вислуховував в╕тальн╕ слова присутн╕х, автор цих рядк╕в мимовол╕ звернув увагу на маленьку деталь. В зал╕ було, як м╕н╕мум, п'ять передплатник╕в "Кримсько╖ св╕тлиц╕". Шостим був... сам юв╕ляр. Тож не буду втомлювати читача довжелезним перел╕ком заслуг професора Дашкевича, а краще передам зм╕ст нашо╖ бес╕ди у його квартир╕. Адже патр╕арх нашого "св╕тличанського братства" не лише добре зна╓ укра╖нську ╕стор╕ю, але й сучасн╕ кримськ╕ реал╕╖. - Ярославе Романовичу, про вас кажуть, що ви "╕сторик в╕д Бога", але я знаю, що навчатися вам довелося ╕ у Льв╕вському медичному ╕нститут╕, ╕ у Нафтовому ╕нститут╕ в Москв╕. А з 1944 по 1949 р╕к ви навчалися за спец╕альн╕стю "Укра╖нська мова ╕ л╕тература" у Льв╕вському державному ун╕верситет╕. Чому так╕ р╕зн╕ проф╕л╕? - Хот╕в мати базов╕ знання з цих галузей. Стосовно московського нафтового ╕нституту, то я навчався там на економ╕чному факультет╕ заочно. А на ф╕лолог╕ю поступив тому, що галичанам тод╕ не дозволяли вчитися на ╕сторичному та юридичному факультетах. Рос╕янам ╕ укра╖нцям-"сх╕днякам" було можна. А галичан на деякий час в╕д цих спец╕альностей в╕дсторонили. Не вдалося мен╕ тод╕ здобути ╕ економ╕чну осв╕ту. Наприк╕нц╕ 1949 року я був заарештований органами МДБ. - А яка була причина арешту? - Допомога нац╕онал╕стичному п╕дп╕ллю. Тод╕ гостро стояло питання легал╕зац╕╖ нелегал╕в, ╕ я допомагав п╕дп╕ллю ус╕м, чим м╕г. Разом з╕ мною заарештували ╕ мою маму. П╕сля вбивства Ярослава Галана органи намагалися садити вс╕х, кого т╕льки можна. Ус╕х св╕домих людей. Мама в╕дбувала покарання у мордовських таборах. Я ж сид╕в спочатку у Львов╕, пот╕м у Ки╓в╕, Харков╕, Петропавловську, у пересильному табор╕ в Карабаху. Пот╕м у Спаську ╕ Караганд╕. Зв╕льнився я лише у 1956 роц╕. - Ви повернулися до Львова? - Так. Але довго не м╕г влаштуватися на роботу. Лише в серпн╕ 1957 року я об╕йняв посаду б╕бл╕ографа в╕дд╕лу ╕стор╕╖ Укра╖ни ╤нституту сусп╕льних наук. Але в 1966 роц╕ мене зв╕льнили у зв'язку з╕ "скороченням посади". - Знаю, що з роботи вас зв╕льняли неодноразово й пот╕м? - Так, п╕д р╕зними приводами мене зв╕льняли у 1972 роц╕, пот╕м у 1973, у 1980-му. - А чому? - Очевидно, влада вважала мене "неблагонад╕йним". Я працював завв╕дд╕лом етнограф╕╖ Музею етнограф╕╖ та художнього промислу Академ╕╖ наук УРСР. Був ╕ начальником в╕дд╕лу допом╕жних ╕сторичних дисципл╕н Центрального державного ╕сторичного арх╕ву УРСР у Львов╕. На цих посадах влада вол╕ла бачити когось "над╕йн╕шого", а не нац╕онал╕ста, колишнього в'язня ГУЛАГу. - ╤ довго ви залишались без роботи? - Востанн╓ я був безроб╕тним з 1980 по 1990 р╕к. - А як же ви виживали? Годувала дружина? - Н╕, ╖╖ теж намагалися зв╕льняти разом з╕ мною, "синхронно"... Виручали мене в╕рмени. У 1963 роц╕ я захистив дисертац╕ю на тему "В╕рменськ╕ колон╕╖ на Укра╖н╕ в джерелах та л╕тератур╕ ХV - Х╤Х ст." в ╤нститут╕ ╕стор╕╖ Академ╕╖ наук В╕рменсько╖ РСР. В ╢реван╕ я мав багато друз╕в, вони мен╕ й допомагали матер╕ально. Хоча оф╕ц╕йно влаштувати мене на роботу вони не могли, тому що був дзв╕нок з ЦК КПУ до ЦК Компарт╕╖ В╕рмен╕╖: "В жодному раз╕ не брати цього буржуазного нац╕онал╕ста на роботу!" - Отже, в╕рмени знали про вашу "неблагонад╕йн╕сть"? - Знали вони все, але... сп╕вчували укра╖нцям. Бо й сам╕ увесь час мр╕яли про незалежн╕сть. В╕рмен╕╖. Треба сказати, що нав╕ть у радянськ╕ роки вони добре збер╕гали свою самобутн╕сть. ╥х "берегла" мова, дуже не схожа н╕ на рос╕йську, н╕ на мови сус╕д╕в: грузин╕в та азербайджанц╕в. Це дружний народ, ╕ вони не дуже зважали на окрики з Москви, а тим б╕льше з Ки╓ва. Як╕сь кошти для мене вони завжди знаходили. - Знаю, що з 1986 року ви були членом Рос╕йського палестинського товариства. А з 1990 року кер╕вником Сходознавчо╖ ком╕с╕╖ Наукового товариства ╕м. Т. Шевченка у Львов╕. А кримськ╕ татари мене характеризували вас як в╕домого тюрколога. Мабуть, те, що ви стали передплатником "Кримсько╖ св╕тлиц╕" - теж не випадков╕сть? - "Кримську св╕тлицю" я передплачую ш╕сть чи с╕м рок╕в. Адже Крим - це дуже важливий рег╕он для Укра╖нсько╖ держави. Читаю я також "Дзв╕н Севастополя" ╕ кримськотатарську газету "Голос Крыма". На жаль, "Дзв╕н Севастополя" тепер виходить дуже р╕дко, тому про життя кримських укра╖нц╕в я д╕знаюся переважно з "Кримсько╖ св╕тлиц╕". - Нам ус╕м при╓мно, що нашу газету чита╓ людина, яка удосто╓на в 2000 роц╕ почесного звання "Галицький лицар". З такими лицарями ми, "св╕тличани", не пропадемо. А ще ж ви - д╕йсний член Укра╖нсько╖ в╕льно╖ академ╕╖ наук (США), заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, почесний громадянин м╕ста Львова, лауреат державно╖ прем╕╖ ╕м. А. Кримського, ма╓те орден св. Саака ╕ св. Месропа Республ╕ки В╕рмен╕я за пост╕йне сприяння у налагодженн╕ дружн╕х стосунк╕в м╕ж укра╖нським та в╕рменським народами... Коли я у 1992 роц╕ бачив вас на ╤ Конгрес╕ укра╖нц╕в Криму, то нав╕ть не знав про ус╕ ц╕ титули... - Ну, у 1992 роц╕ ╖х було значно менше... Найб╕льшою нагородою дол╕ було те, що з 1990 року мене уже не зв╕льняли з роботи, ╕ я м╕г спок╕йно займатися ╕сторичними досл╕дженнями, писати науков╕ прац╕. - Знаю, що час в╕д часу ви в╕дв╕ду╓те Крим? - Так, був ╕ минулого л╕та. В╕дв╕дав музей М. Волошина у Коктебел╕. Н╕коли ран╕ше не був там. - Як╕ враження в╕д Криму? - Там надто пов╕льно утверджу╓ться укра╖нська дер-жавн╕сть. Укра╖нц╕ розпорошен╕ ╕ пасивн╕, а позитивний результат може бути т╕льки внасл╕док орган╕зованого руху. У нас тепер нема╓ жодно╖ проукра╖нсько╖ орган╕зац╕╖, яка мала б сво╖ розгалужен╕ структури у кожному рег╕он╕ Укра╖ни. - Я пригадую Галичину початку 90-х рок╕в. Тод╕ майже в ус╕х селах була в╕дновлена "Просв╕та". Пот╕м цей рух швидко згас. Прим╕щення "Просв╕ти" довго стояли порожн╕ми, роботи н╕хто не в╕в. - Це був короткий спалах - реакц╕я на к╕лька десятил╕ть русиф╕кац╕╖. Той спалах треба було п╕дтримати; тод╕ рух м╕г би охопити всю Укра╖ну: ╕ Донбас, ╕ Харк╕вщину, ╕ Крим. Не треба дивитися на ц╕ рег╕они як на щось безнад╕йне в сенс╕ державотворення. - А може, це наш нац╕ональний характер такий? Швидко спалаху╓мо ╕ швидко байдуж╕╓мо? - Не думаю, що це основна причина. Якби Рос╕я лишила Укра╖ну в споко╖ хоча б на 10 рок╕в, то ми жили б у ╕нш╕й держав╕, кращ╕й, н╕ж та, що ма╓мо тепер. - Ви ма╓те на уваз╕ ╕нформац╕йний вплив Рос╕╖? - Не т╕льки це. Але його в першу чергу. - Як ви дивитесь на те, щоб укра╖нц╕ Криму видавали якусь тиражну рос╕йськомовну газету, яка була б об'╓ктивною ╕ в╕дстоювала укра╖нськ╕ ╕нтереси? - Дуже позитивно. Я не раз говорив у Ки╓в╕, що в АРК потр╕бн╕ не лише укра╖номовн╕, але й рос╕йськомовн╕ державницьк╕ газети. Причому не лише для кримчан, але й для Рос╕╖. Рос╕я дуже ц╕кавиться цим рег╕оном, тому повинна знати, що тут робиться. Знати правду, а не в╕рити побрехенькам. - Може, тод╕ менше буде в газетах н╕сен╕тниць, под╕бних до т╕╓╖, що була розтиражована в газет╕ "Полуостров"? Доктор ф╕лософських наук, головний науковий сп╕вроб╕тник Рос╕йсько╖ академ╕╖ наук, головний редактор часопису "История и современность" Едуард Кульп╕н, даючи ╕нтерв'ю "Полуострову" стверджу╓, що в Укра╖н╕ йде не ╕нтеграц╕я, а асим╕ляц╕я (тобто укра╖н╕зац╕я) вс╕х неукра╖нських етнос╕в. Мовляв, через два - три покол╕ння ус╕ в Криму стануть укра╖нцями рос╕йського чи татарського походження... - Звичайно, це н╕сен╕тниця. Жодному народов╕ Криму не загрожу╓ асим╕ляц╕я через укра╖н╕зац╕ю. Русиф╕кац╕я - ╕нша р╕ч. Для татар це актуально. Але, все одно, нац╕ональна св╕дом╕сть у них дуже висока; нав╕ть розмовляючи рос╕йською, вони все одно в╕дчувають себе кримськими татарами. Едуард Кульп╕н, очевидно, став жертвою дез╕нформац╕╖, як ╕ багато хто в Рос╕╖... - Кримчани повинн╕ швидше ╕нтегруватися в укра╖нський культурний прост╕р; натом╕сть дан╕ опитувань показують, що масово йде асим╕ляц╕я саме укра╖нц╕в Криму. То яка вже там асим╕ляц╕я (укра╖н╕зац╕я!) кримських татар? У них, все-таки, ╕ шк╕л, ╕ газет, ╕ годин на рад╕о ╕ телебаченн╕ б╕льше. - Ми повинн╕ в╕тати в╕дкриття кожно╖ ново╖ кримськотатарсько╖ школи. Появу кожного нового кримськотатарського музею, те-атру чи б╕бл╕отеки. Але не менш сильними повинн╕ бути в Криму ╕ прояви укра╖нсько╖ культури. Щоб була якась р╕вновага, паритет. - Але так╕ тенденц╕╖ повинен започатковувати ╕ п╕дтримувати Ки╖в? - Так, безумовно. Столиця повинна мати якусь програму д╕й щодо Криму. Я вважаю, що вчителям укра╖нських шк╕л треба давати вищу зарплату. Ви ж пригаду╓те, як на початку 80-х рок╕в давали надбавку викладачам рос╕йсько╖ мови? - Так, пам'ятаю. - Тод╕ була певна пол╕тика держави, то чому ╖╖ не може бути зараз? До реч╕, надбавку повинн╕ отримувати не лише укра╖нськ╕ мовники, але й кримськотатарськ╕. - А як це сприйме рос╕йськомовне населення Криму? Чи не почнуть знову говорити про утиски прав рос╕йськомов-ного населення в АРК? - Так розмови були, ╓ ╕ будуть. Завжди хтось кричатиме, що Крим нещадно укра╖н╕зують Тож краще бодай щось робити насправд╕. - Стосовно осв╕ти. Кримськ╕ татари бол╕сно реагують на нов╕ п╕дручники ╕стор╕╖, де ╖х зображено граб╕жниками, завойовниками. Може, не варто цього робити, адже це наш╕ союзники? - ╤стор╕я - наука точна. Треба знати всю правду. Адже були нев╕льницьк╕ ринки. ╢ ст╕льки п╕сень на цю тему, народ все пам'ята╓... - А кримських татар не забирали в рабство? - Була якась невелика к╕льк╕сть. Магнати могли тримати б╕ля себе слуг з числа полонених. Але торг╕вля людьми в Реч╕ Посполит╕й була заборонена. Це ж християнська, католицька держава. За торг╕влю людьми карали. Пишучи про негатив, треба пам'ятати про позитив. Його теж було чимало в наших стосунках. ╤ в ХV╤╤ стол╕тт╕, ╕ на початку ХХ. - Ви ма╓те на уваз╕ допомогу татар в╕йськам Болбочана? - Так, рейд Болбочана був би неможливим без п╕дтримки кримськотатарського населення. Нема╓ жодних даних про як╕сь конфл╕кти. Хоча на той час у кримських татар були сво╖ во╓н╕зован╕ формування. Якби йшлося про якесь порушення ╖хн╕х прав, то вони могли б за себе постояти. Але порушень не було, а ось п╕дтримка укра╖нського в╕йська з боку татар була, ╕ це заф╕ксовано в документах. Ц╕каво, що на початку 20-х рок╕в укра╖нц╕ Керч╕ ╕ околиць вимагали в╕д радянсько╖ влади передати Крим до складу Укра╖нсько╖ РСР. - Ц╕кавий факт... - Очевидно, це був в╕дгом╕н рейду Болбочана ╕ того факту, що м╕ж укра╖нцями ╕ кримськими татарами пост╕йно велися переговори про при╓днання Криму до Укра╖ни на правах автоном╕╖. - Давайте помр╕╓мо. Якби Крим ув╕йшов до складу Укра╖ни ще тод╕, стосунки м╕ж укра╖нцями ╕ кримськими татарами були б нормальними? - Думаю, що так. Велику роль у нашому союз╕ в╕д╕гравали б стратег╕чн╕ моменти. Крим, з точки зору укра╖нц╕в, - це ключ до Чорного моря. Для кримських татар це був би шанс зберегти св╕й нац╕ональний орган╕зм; бо н╕ репрес╕й, н╕ голодомор╕в, н╕ депортац╕й Укра╖на не зд╕йснювала б н╕ за яких обставин. Одним словом, могло б бути те, що й зараз - Крим у склад╕ Укра╖ни, але стартов╕ умови тод╕ були значно кращими. Зокрема, для кримських татар. Вони залишилися б на сво╖х обжитих м╕сцях, в тому числ╕ ╕ в г╕рськ╕й смуз╕, ╕ на П╕вденному узбережж╕ Криму. ╤ для Укра╖ни в ц╕лому було б краще: не було б так багато специф╕чного рос╕йськомовного населення (в╕дставн╕ оф╕цери арм╕╖, флоту, КДБ тощо), яке н╕защо не хоче бути разом з Укра╖ною. ╤ н╕хто не вибирав би зам╕сть самих татар алфав╕т, яким вони мають користуватися. ╤ укра╖нц╕, як╕ живуть у П╕вн╕чному Криму та в Керч╕ (поряд з Кубанню!), не були б так асим╕льован╕, як тепер. - ╤ люди, як╕ у 1920-т╕ роки вимагали при╓днання Криму до Укра╖ни, були б жив╕, а не репресован╕, депортован╕, знищен╕. Бо малоймов╕рно, що ╖х не торкнулася хвиля репрес╕й... Це я про Керч. А п╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ в С╕мферопол╕ та Севастопол╕ д╕яли укра╖нськ╕ школи. Хтось же в╕ддавав д╕тей туди... Простежити б дол╕ тих учн╕в, ╖хн╕х батьк╕в! - Для цього довелося б дуже довго сид╕ти в арх╕вах, вивчати тему. Але ╕ я схильний вважати, що св╕доме укра╖нство нещадно викор╕нювалося в Криму завжди. Малоймов╕рно, що хтось вижив, та ще й збер╕г сво╖ погляди. - Колишн╕й ОУН╕вський д╕яч Пантелеймон Василевський розпов╕дав мен╕ про спроби творити УПА на Кубан╕ та в передг╕р'ях Кавказу. В╕н казав, що перспективи для укра╖нсько╖ партизанки були там непоганими: ╕ кл╕мат хороший, ╕ населення сп╕вчувало. Вдалося створити дв╕ сотн╕. Це не були активно д╕юч╕ партизанськ╕ загони, скор╕ше - збройне п╕дп╕лля. Одначе були ╕ ви шк╕льн╕ табори, як╕ Пантелеймон Василевський в╕дбував. Згадував, н╕би м╕ж ╕ншим, як група мусульман творила намаз на л╕сов╕й галявин╕. А мене ця деталь зац╕кавила. Отже, укра╖нц╕ ╕ кавказц╕-мусульмани могли д╕яти разом? Як в╕йська Болбочана ладили з кримськими татарами, так ╕ укра╖нц╕ к╕нця 40-х рок╕в встанов-лювали добр╕ стосунки чи то з черкесами, чи то з чеченцями, чи то з адигейцями... Для Василевського вони були просто мусульманами. - Не треба забувати, що п╕д час в╕йни в Укра╖н╕ в╕дбувся "З'╖зд поневолених народ╕в", ╕ той дух сп╕вроб╕тництва, сп╕льно╖ боротьби з б╕льшовицькою ╕мпер╕╓ю був досить поширеним скр╕зь, де д╕яло укра╖нське п╕дп╕лля. Настановами на сп╕вроб╕тництво керувалися, очевидно, й т╕ нац╕онал╕сти, що д╕яли на Кубан╕ ╕ на П╕вн╕чному Кавказ╕. Н╕чого дивного нема╓ в тому, що мусульмани дов╕ряли укра╖нцям, приставали до ╖хнього руху. - В 1947 роц╕ Пантелеймона Василевського заарештували, але йому вдалося приховати "кубансько-кавказьку" стор╕нку сво╓╖ б╕ограф╕╖. В╕н вважа╓, що сутт╓вих втрат кубанське п╕дп╕лля не зазнало, просто люди припинили активну д╕яльн╕сть, оск╕льки зв'язки з Укра╖ною були перерван╕. - Не маю сумн╕ву, що св╕дом╕ кубанц╕ на той час були! Коли я в╕дбував покарання в Караганд╕, то зустр╕в у табор╕ ╕нтел╕гентного кубанця, ╕нженера за фахом, якого посадили за укра╖нський нац╕онал╕зм. - Коли це було? - У середин╕ 50-х рок╕в. - Про детал╕ сво╓ д╕яльност╕ в╕н не розпов╕дав? - Н╕, про таке не прийнято було розпитувати в таборах. - У нього був шанс вийти на свободу? - Так, цей кубанець мав м╕цне здоров'я, зда╓ться, його невдовз╕ зв╕льнили... - Прикро, що подальша доля пол╕тв'язн╕в з Кубан╕ нам нев╕дома. ╤ шкода, що Рос╕я загалом виконала програму асим╕ляц╕╖ кубанських укра╖нц╕в. Це кримськ╕ татари молодц╕, оск╕льки не розчинилися, не асим╕лювалися в умовах близького за мовою ╕ рел╕г╕╓ю Узбекистану. - Я бував у радянськ╕ роки в ц╕й республ╕ц╕: був ╕ у кварталах, заселених переважно кримськими татарами. Сутт╓ва р╕зниця, коли пор╕внювати з узбеками! ╤нший побут, ╕нша культура. Це все-таки р╕зн╕ народи. - Як же так виходить, що Рос╕я легко асим╕лювала укра╖нц╕в Кубан╕, Ростовщини, Воронежчини, Далекого Сходу, а Укра╖на - не те що асим╕лювати, нав╕ть ╕нтегрувати як сл╕д кримських рос╕ян не може? Браку╓ державно╖ вол╕? Чи у рос╕ян патр╕отизму б╕льше? - Москва щедро п╕дживлю╓ цей патр╕отизм, який ╕ без того був вищим, ан╕ж укра╖нський. Так вже ╕сторично склалося, адже це патр╕отизм пануючо╖ нац╕╖. Так ось, Москва п╕дживлю╓ його ф╕нансово, та ще й у певн╕ моменти дуже допомага╓ силою пол╕тичного тиску на Укра╖ну. А Ки╖в чомусь не форму╓, не п╕дтриму╓ об'╓днань лояльних до себе громадян. А найб╕льшою помилкою Ки╓ва було те, що створили кримську автоном╕ю... - А х╕ба можна було не утворювати ╖╖? Леон╕д Кравчук неодноразово пояснював, що створення автоном╕╖ у Криму було ╓диним шансом зберегти територ╕альну ц╕л╕сн╕сть Укра╖ни. - Думаю, що можна було зберегти статус област╕, вм╕ло "остудивши" запал сепаратист╕в. П╕зн╕ше можна було б надати територ╕ально-культурну автоном╕ю, але вже не рос╕янам, а кримським татарам. Таке вже було в Укра╖н╕ наприк╕нц╕ 20-х рок╕в минулого стол╕ття, коли к╕лька населених пункт╕в об'╓днувалися в автономний район або у щось под╕бне. - Кримськ╕ татари говорять про нац╕онально-територ╕альну автоном╕ю... - Я не наполягаю на сво╓му терм╕н╕. Важливо, щоб були створен╕ вс╕ умови для збереження культури кримських татар. ╤ щоб права укра╖нц╕в та рос╕ян при цьому також були над╕йно захищен╕. - Ярославе Романовичу, дозвольте в╕д ╕мен╕ наших читач╕в прив╕тати Вас ╕з 80-л╕ттям; прив╕тати як в╕домого ╕сторика та ще й в╕рного читача "Кримсько╖ св╕тлиц╕"! Побажати Вам м╕цного здоров'я ╕ ще багато-багато ╕сторичних праць, статей, публ╕кац╕й, як╕ й так виходять з-п╕д Вашого пера досить часто (професор Я. Дашкевич ма╓ понад 1000 ╕сторичних публ╕кац╕й). Але на ц╕й нив╕ можлив╕ й нов╕ рекорди, нов╕ досягнення. Вони нас, "св╕тличан", дуже т╕шитимуть... - Свою працю я оц╕нюю досить скромно, але все одно дякую за ц╕ тепл╕ побажання! В свою чергу хочу побажати "Кримськ╕й св╕тлиц╕" вистояти ╕ бути пом╕тною консол╕дуючою силою в кримському сусп╕льств╕.
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
