Версiя для друку Обговорити в форумi

 НЕЗАБУТНІЙ ПОХІД
Сталося це невдовзі після завершення війни. Ми, моряки крейсера "Молотов", на якому пройшли мої воєнні й перші повоєнні роки, зустрічали  славетних гостей. Перед виходом в море на борт крейсера піднявся гурт військових льотчиків. Майже у кожного з них на гімнастерках поблискували Золоті Зірки Героя Радянського Союзу, а у одного - дві Зірки. Двічі Героєм Радянського Союзу був майор з незвичним для нас ім'ям - Амет-хан Султан.
Крейсер на той час був знаменитим не стільки своїми завзятими бойовими походами під час війни, як тим, що на його борту в серпні 1947 року побував Йосиф Сталін. Генералісимус не тільки відвідав корабель, а й здійснив на ньому перехід з Криму (Лівадія) до Кавказу (Сочі).
Подія ця в ті часи вважалася надзвичайною. Про неї писали центральні газети, створювали полотна художники, з'явився навіть роман відомого радянського письменника... На кораблі побувало чимало різних делегацій з Москви, Києва, інших міст. Але таких гостей, наших бойових побратимів, ще не було.
Корабель разом з гостями вийшов у море. Льотчики, яким, як з'ясувалося, ще не доводилося бувати на борту бойового корабля, з інтересом оглядали крейсер. Вони побували на артилерійських площадках, в машинному відділенні, на інших бойових постах. А після обіду приєдналися до нас, групи моряків, не зайнятих на ходовій вахті, що зібралися на юті.
 Зразу виникла невимушена бесіда. Льотчики цікавилися бойовими походами крейсера (виявилося, що деяким з них в роки війни доводилося прикривати кораблі з повітря), корабельним життям, розпитували про перебування Сталіна на крейсері.
Я збігав за фотоапаратом. Коли повернувся, в центрі групи стояв, щось жваво розповідаючи, Амет-хан Султан, невисокий на зріст, з тонкими красивими рисами обличчя.
Я зробив декілька кадрів, коли почув, що Амет-хан звертається до мене:
 - Старшина (моє звання було старшина першої статті), віддайте кому-небудь фотоапарат, та йдіть до нас, сфотографуємося разом...
 Отож на знімку ми з Амет-ханом Султаном стоїмо поруч, в центрі гурту.
- А знімки будемо мати? - поцікавився Амет-хан.
 - Обов'язково! - пообіцяв я і, до речі, свою обіцянку виконав.
Розмова продовжилася. Ми дізналися, що Амет-хан Султан - кримчанин, і що йому і деяким з його товаришів довелося битися з ворогом і в кримському небі.
Ця зустріч і бесіди з видатним льотчиком-асом добре запам'яталася. З того часу я з особливим інтересом слідкував за публікаціями, в яких йшлося про Амет-хана Султана, нашого знаменитого земляка, сина кримськотатарського народу.
З часом мені удалося багато чого дізнатися про його многотрудну, незвичайну воєнну долю.

ЖИТТЯ ЙОГО - ПОДВИГ

Народився Амет-хан 25 жовтня 1920 року на березі моря, в Алупці. Але з дитинства мріяв про небо. І тому, коли після закінчення сімферопольської школи ФЗН почав працювати слюсарем в паровозному депо, одразу ж вступив до Сімферопольського аероклубу. Тут він вперше піднявся до хмар і з того часу назавжди з'єднав своє життя з небом. В небі й загинув.
Закінчивши аероклуб, став курсантом прославленої Качинської авіаційної школи. А в 1940 році на петлицях молодого льотчика з'явилися лейтенантські кубики.
Війну зустрів льотчиком-винищувачем 4-го авіаційного полку Одеського військового округу. На яких тільки фронтах не доводилося воювати Амет-хану! Перші місяці війни прикривав з повітря наші війська, що під ударами ворога відходили від західного кордону до самого Ростова, захищав обози з біженцями, громив військові колони ворога. Більш як сто п'ятдесят вильотів здійснив тоді Амет-хан. Бойові заслуги його були відзначені першою нагородою - орденом Червоної Зірки. А ось рахунок збитих літаків відкрив лише 31 травня 1942 року.
А сталося це, коли до Ярославля, в районі якого знаходився його знекровлений в боях полк, наближалися німецькі бомбардувальники. В бою закінчився боєкомплект. І тоді виникло несподіване рішення: "Таранити!" Амет-хан направив свій літак на ворога. Зрізати гвинтом хвостове оперення не вдалося - досвідчений льотчик вивернувся з-під удару. І тоді винищувач з нового заходу крилом, наче мечем, розпоров плоскість бомбардувальника. Обидва літаки розвалилися на частини. Амет-хану вдалося врятуватись на парашуті.
За цей подвиг молодий льотчик був нагороджений орденом Леніна.
Потім були жорстокі бої під Сталінградом, в небі Кубані, куди весною 1943 року, одер-жавши американські винищувачі "аерокобри", передислокувався його полк. На той час на бойовому рахунку молодого льотчика було уже 19 збитих літаків і декілька - в складі групи. Двадцятитрьохлітній льотчик був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Ім'я його стало відоме і ворогові - про появу в повітрі літака Амет-хана гітлерівці сповіщали своїх льотчиків.
У складі 8-ї повітряної армії Амет-хан брав участь в битві за визволення Криму, в завершальних боях за Севастополь. А далі бойовий рахунок льотчика-аса збільшувався в повітряних боях над Дніпром і в небі Прибалтики. Свою останню, тридцяту перемогу Амет-хан Султан здобув у небі Берліна, де 5 травня 1945 року збив "Фокке-Вульф-190" німецького аса, увішаного залізними хрестами.
Бойові заслуги відважного кримчанина були відзначені другою Золотою Зіркою Героя.
Всього ж командир ескадрильї двічі Герой Радянського Союзу Амет-хан Султан особисто збив 30 літаків противника та ще 19 - в складі груп льотчиків.
Такий бойовий рахунок 25-річного гвардії майора Амет-хана Султана. Це при тому, що, як стверджують його бойові товариші, що билися разом з ним крило в крило, Амет-хан не дуже турбувався про те, щоб кожний збитий з його участю літак ворога був занесений на його рахунок.
Це був льотчик не тільки незвичайної відваги, але й високо-професійної майстерності. Головний маршал авіації О. Голованов так охарактеризував Амет-хана Султана: "Я думаю, що другого такого льотчика у нас в країні не було. Що стосується льотної культури і тактики ведення повітряного бою, то ні Покришкін, при всій повазі до нього, ніхто інший з ним не зрівняється".
Завершивши війну, Амет-хан одружився з українкою Інною Максимівною. У них народилося двоє синів. Але доля героя після війни склалася не кращим чином. На той час його співвітчизники - кримські татари були депортовані з Криму до Середньої Азії. Амет-хан хотів літати, але його без всяких пояснень відправили в запас. І, до речі, без усяких засобів існування. На щастя, на допомогу прийшли бойові друзі. За протекцією Покришкіна та інших відомих льотчиків він в 1947 році одержав роботу за фахом у Льотному випробувальному інституті ім. Громова в м. Жуковському. Тут з часом він став провідним льотчиком-випробувачем.
Амет-хан випробовував нові реактивні двигуни, літаки і навіть "изделие КС" - крилаті ракети, створював умови невагомості на Ту-104 для тренувань космонавтів Гагаріна, Титова, Биковського, Поповича.
В 1953 році льотчик-випробувач був удостоєний звання лауреата Державної премії, якою звичайно відзначали досягнення вчених, інженерів.
За двадцять три роки, які Амет-хан Султан віддав своїй небезпечній роботі, він випробував більш сотні нових літальних апаратів!
По справедливості льотчик повинен був одержати і третю Золоту Зірку Героя. Не одержав... Більше того, коли бойові друзі воєнних літ з ескадрильї "Нор-мандія-Неман" запросили в гості у Францію, його не пустили. Та й бюст, який за положенням установлювали на батьківщині двічі Героїв Радянського Союзу, з'явився лише після смерті Сталіна.
1 лютого 1971 року заслужений льотчик-випробувач СРСР, гвардії полковник Амет-хан Султан підняв у повітря свій останній, 107-й за рахунком сучасний літак Ту-16 ЛЛ-01. Під час випробувального польоту літак буквально розірвало в повітрі на частини, які упали в підмосковному лісі. Причина аварії залишилася невідомою.
Ім'я почесного кримчанина, достойного сина кримськотатарського народу Амет-хана Султана носить площа в Сімферополі, на його честь названо вулиці в багатьох містах Криму. Його ім'я - в пам'яті кримчан, які гордяться своїм земляком.
Петро ГАРМАШ.
На фото: військові льотчики в гостях у моряків крейсера "Молотов". У центрі - двічі Герой Радянського Союзу Амет-хан Султан.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 23.02.2007 > Тема ""Білі плями" історії"