"Кримська Свiтлиця" > #8 за 23.02.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
#8 за 23.02.2007
НАРОДЖЕНИЙ Л╤ТАТИ
НЕЗАБУТН╤Й ПОХ╤Д Сталося це невдовз╕ п╕сля завершення в╕йни. Ми, моряки крейсера "Молотов", на якому пройшли мо╖ во╓нн╕ й перш╕ пово╓нн╕ роки, зустр╕чали славетних гостей. Перед виходом в море на борт крейсера п╕днявся гурт в╕йськових льотчик╕в. Майже у кожного з них на г╕мнастерках поблискували Золот╕ З╕рки Героя Радянського Союзу, а у одного - дв╕ З╕рки. Дв╕ч╕ Геро╓м Радянського Союзу був майор з незвичним для нас ╕м'ям - Амет-хан Султан. Крейсер на той час був знаменитим не ст╕льки сво╖ми завзятими бойовими походами п╕д час в╕йни, як тим, що на його борту в серпн╕ 1947 року побував Йосиф Стал╕н. Генерал╕симус не т╕льки в╕дв╕дав корабель, а й зд╕йснив на ньому перех╕д з Криму (Л╕вад╕я) до Кавказу (Соч╕). Под╕я ця в т╕ часи вважалася надзвичайною. Про не╖ писали центральн╕ газети, створювали полотна художники, з'явився нав╕ть роман в╕домого радянського письменника... На корабл╕ побувало чимало р╕зних делегац╕й з Москви, Ки╓ва, ╕нших м╕ст. Але таких гостей, наших бойових побратим╕в, ще не було. Корабель разом з гостями вийшов у море. Льотчики, яким, як з'ясувалося, ще не доводилося бувати на борту бойового корабля, з ╕нтересом оглядали крейсер. Вони побували на артилер╕йських площадках, в машинному в╕дд╕ленн╕, на ╕нших бойових постах. А п╕сля об╕ду при╓дналися до нас, групи моряк╕в, не зайнятих на ходов╕й вахт╕, що з╕бралися на ют╕. Зразу виникла невимушена бес╕да. Льотчики ц╕кавилися бойовими походами крейсера (виявилося, що деяким з них в роки в╕йни доводилося прикривати корабл╕ з пов╕тря), корабельним життям, розпитували про перебування Стал╕на на крейсер╕. Я зб╕гав за фотоапаратом. Коли повернувся, в центр╕ групи стояв, щось жваво розпов╕даючи, Амет-хан Султан, невисокий на зр╕ст, з тонкими красивими рисами обличчя. Я зробив дек╕лька кадр╕в, коли почув, що Амет-хан зверта╓ться до мене: - Старшина (мо╓ звання було старшина першо╖ статт╕), в╕ддайте кому-небудь фотоапарат, та йд╕ть до нас, сфотографу╓мося разом... Отож на зн╕мку ми з Амет-ханом Султаном сто╖мо поруч, в центр╕ гурту. - А зн╕мки будемо мати? - поц╕кавився Амет-хан. - Обов'язково! - пооб╕цяв я ╕, до реч╕, свою об╕цянку виконав. Розмова продовжилася. Ми д╕зналися, що Амет-хан Султан - кримчанин, ╕ що йому ╕ деяким з його товариш╕в довелося битися з ворогом ╕ в кримському неб╕. Ця зустр╕ч ╕ бес╕ди з видатним льотчиком-асом добре запам'яталася. З того часу я з особливим ╕нтересом сл╕дкував за публ╕кац╕ями, в яких йшлося про Амет-хана Султана, нашого знаменитого земляка, сина кримськотатарського народу. З часом мен╕ удалося багато чого д╕знатися про його многотрудну, незвичайну во╓нну долю.
ЖИТТЯ ЙОГО - ПОДВИГ
Народився Амет-хан 25 жовтня 1920 року на берез╕ моря, в Алупц╕. Але з дитинства мр╕яв про небо. ╤ тому, коли п╕сля зак╕нчення с╕мферопольсько╖ школи ФЗН почав працювати слюсарем в паровозному депо, одразу ж вступив до С╕мферопольського аероклубу. Тут в╕н вперше п╕днявся до хмар ╕ з того часу назавжди з'╓днав сво╓ життя з небом. В неб╕ й загинув. Зак╕нчивши аероклуб, став курсантом прославлено╖ Качинсько╖ ав╕ац╕йно╖ школи. А в 1940 роц╕ на петлицях молодого льотчика з'явилися лейтенантськ╕ кубики. В╕йну зустр╕в льотчиком-винищувачем 4-го ав╕ац╕йного полку Одеського в╕йськового округу. На яких т╕льки фронтах не доводилося воювати Амет-хану! Перш╕ м╕сяц╕ в╕йни прикривав з пов╕тря наш╕ в╕йська, що п╕д ударами ворога в╕дходили в╕д зах╕дного кордону до самого Ростова, захищав обози з б╕женцями, громив в╕йськов╕ колони ворога. Б╕льш як сто п'ятдесят вильот╕в зд╕йснив тод╕ Амет-хан. Бойов╕ заслуги його були в╕дзначен╕ першою нагородою - орденом Червоно╖ З╕рки. А ось рахунок збитих л╕так╕в в╕дкрив лише 31 травня 1942 року. А сталося це, коли до Ярославля, в район╕ якого знаходився його знекровлений в боях полк, наближалися н╕мецьк╕ бомбардувальники. В бою зак╕нчився бо╓комплект. ╤ тод╕ виникло неспод╕ване р╕шення: "Таранити!" Амет-хан направив св╕й л╕так на ворога. Зр╕зати гвинтом хвостове оперення не вдалося - досв╕дчений льотчик вивернувся з-п╕д удару. ╤ тод╕ винищувач з нового заходу крилом, наче мечем, розпоров плоск╕сть бомбардувальника. Обидва л╕таки розвалилися на частини. Амет-хану вдалося врятуватись на парашут╕. За цей подвиг молодий льотчик був нагороджений орденом Лен╕на. Пот╕м були жорсток╕ бо╖ п╕д Стал╕нградом, в неб╕ Кубан╕, куди весною 1943 року, одер-жавши американськ╕ винищувач╕ "аерокобри", передислокувався його полк. На той час на бойовому рахунку молодого льотчика було уже 19 збитих л╕так╕в ╕ дек╕лька - в склад╕ групи. Двадцятитрьохл╕тн╕й льотчик був удосто╓ний звання Героя Радянського Союзу. ╤м'я його стало в╕доме ╕ ворогов╕ - про появу в пов╕тр╕ л╕така Амет-хана г╕тлер╕вц╕ спов╕щали сво╖х льотчик╕в. У склад╕ 8-╖ пов╕тряно╖ арм╕╖ Амет-хан брав участь в битв╕ за визволення Криму, в завершальних боях за Севастополь. А дал╕ бойовий рахунок льотчика-аса зб╕льшувався в пов╕тряних боях над Дн╕пром ╕ в неб╕ Прибалтики. Свою останню, тридцяту перемогу Амет-хан Султан здобув у неб╕ Берл╕на, де 5 травня 1945 року збив "Фокке-Вульф-190" н╕мецького аса, ув╕шаного зал╕зними хрестами. Бойов╕ заслуги в╕дважного кримчанина були в╕дзначен╕ другою Золотою З╕ркою Героя. Всього ж командир ескадриль╖ дв╕ч╕ Герой Радянського Союзу Амет-хан Султан особисто збив 30 л╕так╕в противника та ще 19 - в склад╕ груп льотчик╕в. Такий бойовий рахунок 25-р╕чного гвард╕╖ майора Амет-хана Султана. Це при тому, що, як стверджують його бойов╕ товариш╕, що билися разом з ним крило в крило, Амет-хан не дуже турбувався про те, щоб кожний збитий з його участю л╕так ворога був занесений на його рахунок. Це був льотчик не т╕льки незвичайно╖ в╕дваги, але й високо-профес╕йно╖ майстерност╕. Головний маршал ав╕ац╕╖ О. Голованов так охарактеризував Амет-хана Султана: "Я думаю, що другого такого льотчика у нас в кра╖н╕ не було. Що стосу╓ться льотно╖ культури ╕ тактики ведення пов╕тряного бою, то н╕ Покришк╕н, при вс╕й поваз╕ до нього, н╕хто ╕нший з ним не зр╕вня╓ться". Завершивши в╕йну, Амет-хан одружився з укра╖нкою ╤нною Максим╕вною. У них народилося дво╓ син╕в. Але доля героя п╕сля в╕йни склалася не кращим чином. На той час його сп╕вв╕тчизники - кримськ╕ татари були депортован╕ з Криму до Середньо╖ Аз╕╖. Амет-хан хот╕в л╕тати, але його без всяких пояснень в╕дправили в запас. ╤, до реч╕, без усяких засоб╕в ╕снування. На щастя, на допомогу прийшли бойов╕ друз╕. За протекц╕╓ю Покришк╕на та ╕нших в╕домих льотчик╕в в╕н в 1947 роц╕ одержав роботу за фахом у Льотному випробувальному ╕нститут╕ ╕м. Громова в м. Жуковському. Тут з часом в╕н став пров╕дним льотчиком-випробувачем. Амет-хан випробовував нов╕ реактивн╕ двигуни, л╕таки ╕ нав╕ть "изделие КС" - крилат╕ ракети, створював умови невагомост╕ на Ту-104 для тренувань космонавт╕в Гагар╕на, Титова, Биковського, Поповича. В 1953 роц╕ льотчик-випробувач був удосто╓ний звання лауреата Державно╖ прем╕╖, якою звичайно в╕дзначали досягнення вчених, ╕нженер╕в. За двадцять три роки, як╕ Амет-хан Султан в╕ддав сво╖й небезпечн╕й робот╕, в╕н випробував б╕льш сотн╕ нових л╕тальних апарат╕в! По справедливост╕ льотчик повинен був одержати ╕ третю Золоту З╕рку Героя. Не одержав... Б╕льше того, коли бойов╕ друз╕ во╓нних л╕т з ескадриль╖ "Нор-манд╕я-Неман" запросили в гост╕ у Франц╕ю, його не пустили. Та й бюст, який за положенням установлювали на батьк╕вщин╕ дв╕ч╕ Геро╖в Радянського Союзу, з'явився лише п╕сля смерт╕ Стал╕на. 1 лютого 1971 року заслужений льотчик-випробувач СРСР, гвард╕╖ полковник Амет-хан Султан п╕дняв у пов╕тря св╕й останн╕й, 107-й за рахунком сучасний л╕так Ту-16 ЛЛ-01. П╕д час випробувального польоту л╕так буквально роз╕рвало в пов╕тр╕ на частини, як╕ упали в п╕дмосковному л╕с╕. Причина авар╕╖ залишилася нев╕домою. ╤м'я почесного кримчанина, достойного сина кримськотатарського народу Амет-хана Султана носить площа в С╕мферопол╕, на його честь названо вулиц╕ в багатьох м╕стах Криму. Його ╕м'я - в пам'ят╕ кримчан, як╕ гордяться сво╖м земляком. Петро ГАРМАШ. На фото: в╕йськов╕ льотчики в гостях у моряк╕в крейсера "Молотов". У центр╕ - дв╕ч╕ Герой Радянського Союзу Амет-хан Султан.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 23.02.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4523
|