Версiя для друку Обговорити в форумi

- А хіба є такі? - можуть запитати. - Про кримських татар ми чули. А ось про буковинців кримських - не доводилося...
- Можливо, вам і не доводилося. А я не тільки чув, а й знаю такого. І звуть його Олександром Івановичем Губарем. Він і сам іменує себе кримським буковинцем - у листах до давніх чернівецьких друзів. Щоправда, кримським Олександр Іванович став восени 1962 року, тобто сорок років тому. А до того майже двадцять років був просто буковинцем. А ще раніше - "добуковинцем"... Але, мабуть, ліпше розповісти про все за порядком.

Так ось, нинішній професор кафедри української літератури Таврійського національного університету, член Спілки письменників України О. І. Губар походить із Сумщини - із села Ярошівка Талалаївського (тепер - Українське Роменського) району, де народився 7 вересня 1922 р. У 1933-му опух від голоду і мало не вмер, тож батько, Іван Захарович, рятуючи сина і всю сім'ю, залишає село і починає працювати на залізничній станції міста Ромни. Закінчивши на "відмінно" середню школу (йому вручили атестат зрілості в золотій облямівці - золотих медалей тоді ще не було), Олександр Губар вступає до Київського університету - на французьке відділення факультету іноземих мов. Однак вдалося закінчити лишень два курси: почалася війна, і юнак, який за станом здоров'я не міг служити в армії, евакуювався до Узбекистану. В одній з тамтешніх шкіл викладав іноземну мову, а коли рідні Ромни було визволено від фашистів, повернувся додому й кілька місяців працював у місцевій газеті.
Отакий у загальних рисах добуковинський період життя О. І. Губаря. А буковинський розпочався восени 1944 року, коли юнак став студентом відділення української мови та літератури філологічного факультету Чернівецького університету. За два роки опанував увесь курс навчання, отримавши диплом з відзнакою і ставши першим викладачем, якого підготувала сама кафедра української літератури. Одним з перших на кафедрі захистив кандидатську дисертацію (про творчість П. Тичини 1917 - 1934 років), у тридцять шість став доцентом, а водночас і членом Спілки письменників. До речі, Олександр Губар належить до числа фундаторів Чернівецької організації СПУ, створеної в 1958 р.
На той час він уже був і автором виданої в Києві книжки "Павло Тичина" та багатьох десятків літературно-критичних розвідок, оглядів, рецензій у наукових збірниках, літературних журналах та альманахах, в обласних і столичних газетах. Предметом пильної уваги в них стала творчість не тільки згадуваного П. Тичини, а й І. Франка, О. Кобилянської, сучасних письменників-буковинців - В. Бабляка, З. Прокопенка, П. Амбросій, В. Зубаря, багатьох молодших поетів.
Турботливе ставлення з боку О. І. Губаря відчував у ту пору й автор цих рядків. Як один з тодішніх наставників університетської літературної студії Олександр Іванович був у числі тих, хто благословив у світ мою першу поетичну збірку, а по її виході прихильно відгукнувся про неї в альманасі "Радянська Буковина", до редколегії якого входив у 1955 - 1960 роках. Між іншим, він був також довголітнім членом редколегії університетської багатотиражки, де завідував відділом гумору і сатири, який факультетські дотепники перехрестили на: "Губар і сатира", що Олександр Іванович сприймав як належить людині, не глухій до жарту. Дотепер пам'ятаю його високоемоційні лекції з нормативного курсу пореволюційної української літератури і заняття зі спецкурсу, на яких навчав нас проникати в художній світ романістики О. Гончара, М. Стельмаха та інших майстрів української прози.
Запам'яталося і прощання О. І. Губаря з рідною кафедрою української літератури (тоді я розпочинав на ній своє аспірантське триріччя) перед від'їздом до Криму. Хоча там його чекав клімат набагато сприятливіший для здоров'я, аніж чернівецький, відчувалося, що покидає він місця, де минули найкращі літа, згнітивши серце.
Буковинське тяжіння давало про себе знати і згодом. Працюючи в Причорномор'ї, О. І. Губар продовжує творче співробітництво з чернівецькими колегами. Наслідком цього стає видана спільно з С. І. Дігтярем, О. С. Романцем і Л. М. Чернецем монографія "Літературна Буковина" (Київ, 1966) - перше і поки що єдине книжкове узагальнення літературного процесу в нашому краї за кілька десятиріч ХХ століття. Відтак, у 1979 р., разом з Л. М. Чернецем друкує літературний портрет Григорія Мізюна, а в 1984 р. - семінарій "Павло Тичина".
Продовжуючи започатковане в Чернівцях вивчення творчості співця "сонячних кларнетів", О. І. Губар видає ґрунтовну монографію "Павло Тичина" (Київ, 1981), де по-новаторськи розглядає індивідуальний стиль великого майстра як органічний синтез багатющих ресурсів слова з елементами суміжних мистецтв - музики, живопису, театру, хореографії. Перебування в Сімферополі підказує вченому зовсім не заторкувані раніше аспекти вивчення улюбленого поета - мова про статті "Мій труд, моє горіння... (Кримські сторінки творчості Павла Тичини)" та "Ми зорі одного неба: Павло Тичина і татарська література".
Остання з названих статей - то частина книги про взаємини літератур і народів Криму, над якою нині працює О. І. Губар. У  тамтешній періодиці з'явилися й інші фрагменти цієї книги - "Ліхтарі горять до світанку...", де окреслюється постать талановитого кримськотатарського письменника, перекладача Шевченкового "Заповіту" Шаміля Алядіна; "Крупнейший филолог с мировым именем" - розповідь у російськомовній газеті "Голос Крыма" про Агатангела Кримського - славного сина кримськотатарського та українського народів, котрого більшовики закатували за "український буржуазний націоналізм".
Подією в літературному й культурному житті Криму та України назвала одна з газет книгу Олександра Губаря "Чорноморська хвиля", видану кілька років тому з ініціативи Товариства української мови Криму Донецьким українським культурологічним центром. Серед спонсорів видання - виробниче об'єднання "Макіїввугілля" та інші шахтарські колективи. А являє воно собою посібник-хрестоматію, складену з творів українських письменників Криму й адресовану викладачам української літератури та учням старших класів шкіл краю. Кожна з добірок (поетична, прозова, драматургічна, літературно-критична) відкривається тут не просто біографічною довідкою, а просторим, часом до друкованого аркуша літературним портретом пера О. І. Губаря, позначеним тонким проникненням у сутність життя і творчості його колег. Хрестоматія вийшла вже двома виданнями, а згодом побачили світ книги "Сучасні українські письменники Криму", обсягом понад двадцять друкованих аркушів, та "Земле моя кримська".
До впорядкованої ним хрестоматії О. І. Губар включив низку творів високого патріотичного звучання, в числі яких "Слово до кримських українців" його колишнього студента Данила Кононенка, що закінчується рядками:

Земляки мої кримські!
Та ж випряміть плечі і спини!
З-поміж інших в Криму
хай і ваші бринять голоси!
Ми ж бо з вами таки
живемо на землі України!
Ми ж бо ще українці!
Українці на вічні часи!
Задля того, щоби кримські українці "випрямляли плечі і спини", задля збагачення нашої духовності працює на півострові професор і письменник, заступник голови Товариства української  культури Криму, лауреат премії імені Степана Руданського, заслужений працівник культури АРК Олександр Іванович Губар. Напередодні 80-річчя подякуймо йому за це та побажаймо кримському буковинцеві життєвої і творчої снаги на многії літа.
Богдан МЕЛЬНИЧУК,
доктор філологічних наук.
м. Чернівці.

****

ЗАМІСТЬ ПОКЛОНУ

7 вересня виповнюється 80 років талановитому українському письменникові, літературознавцю, публіцисту, професору кафедри української літератури Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, лауреату премії імені Степана Руданського, заслуженому працівникові культури Автономної Республіки Крим Олександру Івановичу Губарю.
У творчому доробку письменника багато дослідницьких статей про життя і творчість класиків української літератури, книг, і, зокрема, присвячених творчості видатного і прекрасного поета, класика національної літератури Павла Тичини: "Павло Тичина. Літературний портрет", "Павло Тичина. Літературно-критичний нарис", "Павло Тичина. Семінарій" (у співавторстві). Окрім книг про творчість П. Тичини, побачили світ ще й видання про творчість літераторів Буковини "Літературна Буковина", а також книги "Чорноморська хвиля", "Сучасні українські письменники Криму", "Земле моя кримська", присвячені творчості сучасних українських письменників Криму.
Чимало статей написав О. Губар про українсько-кримськотатарські літературні зв'язки, по-новому і по-своєму розкрив багатогранні сторінки творчості Агатангела Кримського, Ісмаїла Гаспринського та багатьох інших видатних письменників і просвітителів.
Своє 80-ліття Олександр Іванович Губар зустрічає в розквіті творчих сил. На його робочому столі - рукописи нових літературознавчих розвідок і статей, сторінки нових книг.
Здоровлячи з високим ювілеєм нашого сивочолого друга, товариша, колегу, зичимо йому міцного здоров'я, довго-ліття та здійснення всіх заповітних мрій.
З роси та води Вам, дорогий Олександре Івановичу!
Кримська республіканська організація Національної спілки письменників України.

****

Дорогий Олександре Івановичу!
Редакція всеукраїнської громадсько-політичної та літературної газети "Кримська світлиця" сердечно вітає Вас, відомого письменника і педагога, свого активного, постійного автора, з 80-річчям.
Бажаємо Вам козацького здоров'я, довголіття та нових творів, на які з нетерпінням чекають читачі - шанувальники вашого таланту, - на сторінках газети "Кримська світлиця". Хай збувається омріяне!
Редакція газети "Кримська світлиця".

****

Від щирого серця вітаємо з 80-річчям професора ТНУім. В. Вернадського, члена Національної Cпілки письменників України Олександра Івановича ГУБАРЯ!
Зичимо бадьорості й натхнення, оптимізму і родинного тепла! Дякуємо Вам, учителю, за мудрість, доброту, за цікаві лекції. Спасибі Вам за невтомну працю, за той методичний і науковий матеріал, який вміщуєте на сторінках газети "Кримська світлиця".
Низький уклін Вам зе те, що твердо стоїте на сторожі нашої рідної мови! Бажаємо подальших успіхів у творчості та громадсько-політичній діяльності!
Валентина КОВАЛЕНКО,
учитель-методист, керівник методичного об'єднання
вчителів м. Сімферополя.

****

НАЙПРАЦЬОВИТІШИЙ ТИЧИНОЗНАВЕЦЬ
Майже п'ятдесят років плідно працює в українському літературознавстві знаний фахівець, професор Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Олександр Іванович Губар. У літературних колах він добре відомий і шанований, як і серед студентів-філологів, що не обходяться без його навчальних посібників та літературно-критичних праць.
Тематичний діапазон літературознавчих досліджень Олександра Івановича осягає творчість Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Євгена Гребінки, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Агатангела Кримського, Володимира Сосюри, Остапа Вишні, Андрія Малишка та багатьох інших письменників. Чи не найбільше уваги у своїй науковій роботі О. Губар приділяє творчості Павла Тичини. Окрім кількох книг, професор написав низку ґрунтовних розвідок про геніального автора "Сонячних кларнетів". І нині в Україні Олександр Іванович є найпрацьовитішим тичинознавцем, що особливо відчувають у київському музеї-квартирі Павла Тичини, мають від шановного професора постійну підтримку і кваліфіковану допомогу. Свідченням активної діяльності, зокрема, є й проведення минулого року за ініціативи О. Губаря всекримської науково-практичної конференції (єдиної в Україні!) "Проблеми сучасного вивчення творчості Павла Тичини", присвяченої 110-літтю від дня народження поета.
А як пильно стежить за творчістю сьогочасних кримських письменників, по-батьківськи піклуючись, щоб їхні твори прочитав і належно оцінив український читач. Олександр Іванович створив своєрідну літературну енциклопедію найпівденнішого регіону України - навчальний посібник "Сучасні українські письменники Криму", що витримав уже кілька перевидань.
Як високоосвічена й благородна людина професор не міг лишатися байдужим, коли на чорноморські береги України знову почали прибувати кримські татари зі своєю багатою культурою. Уважно й привітно поставився Олександр Іванович до кримськотатарських літераторів, до їхніх творчих здобутків. Та ще й заходився вивчати й популяризувати дружні взаємовідносини українського та кримськотатарського народів.
Нещодавно побачило світ видання "Олександр Іванович Губар. Бібліографічний покажчик. Праці 1945 - 2001 років" (Сімферополь, 2001). Взявши його в руки, будь-хто зможе переконатися в тому, який поважний внесок в українське літературознавство зробила ця людина. Тож принагідно подякуємо Таврійському національному університетові за випуск покажчика,   а професорові Віктору Гуменюку - за укладання і прегарну вступну статтю про свого колегу.
Григорій ДОНЕЦЬ,
старший науковий працівник літературно-меморіального музею П. Г. Тичини в Києві.

****

УЧИТЕЛЬ
З Олександром Івановичем Губарем я познайомився... 1961 року, коли вчився на другому курсі філологічного факультету Львівського держуніверситету імені І. Франка. На одну зі своїх лекцій професор, знаний критик і літературознавець Семен Михайлович Шаховський приніс щойно видану невелику книжечку в жовто-коричневій обкладинці "Павло Тичина. Літературний портрет" і сказав: "Прочитайте! Краще за Олександра Губаря про Павла Тичину ще ніхто не написав". Кинулись ми по книгарнях (а тоді їх було рясно, не так, як тепер) і на семінарські заняття з вивчення творчості геніального поета кожен з нас прийшов з цим виданням.
І досі в моїй бібліотеці поряд з іншими книгами О. І. Губаря (деякі з автографами) зоріє ця зовні непоказна, але глибока за змістом довгожителька. Беру її на уроки, читаю учням, розповідаю про незвичайної долі автора, патріарха сучасної української літератури Криму, про свого Вчителя. Так, Вчителя з великої букви. Тому що за його книжками вчуся глибше пізнавати рідне слово, глибше розуміти творчість неперевершеного майстра П. Г. Тичини, інших колег-письменників. Власне, вірша "Тичина", надрукованого в посібнику-хрестоматії "Земле моя кримська", я написав під впливом досліджень О. І. Губаря.
Є вічний цикл, а в ньому - тисячі таємниць, гори знань, ельбруси досвіду. В кожного повинен бути свій Ельбрус. Чи хоча б Говерла. Отож здається мені, наш ювіляр на порозі свого високоліття досяг вершини однієї з цих гір. Хай на вершині тій йому добре будеться, вільно дихається, натхненно пишеться! Многая літа, Вчителю!
Василь ЛАТАНСЬКИЙ.

****

Ми зустрілись на П'ятому конгресі україністів, що нещодавно відбувся  у місті Чернівці. Богдан Іванович Мельничук, завідувач кафедри української літератури Чернівецького національного університету, на правах господаря був гостинний з усіма учасниками конгресу, але до мене, єдиної посланниці з Криму, особливо привітний. Причиною нашого взаємного тяжіння було одне ім'я - Олександр Іванович Губар. Саме він, відомий професор-україніст із Сімферополя, свого часу був нашим учителем. Від лекції до лекції, від семінару до семінару, а також в численних приватних розмовах Олександр Іванович прищеплював нам любов до високохудожнього Слова, поступово відкривав перед нами секрети фаху, крок за кроком плекаючи майбутніх педагогів та літературознавців. Не дивно, що для багатьох колишніх студентів їхня альма-матер асоціюється насамперед з лекціями Олександра Івановича.
Звичайно, і там, в Чернівцях, ми не змогли не згадати з Богданом Івановичем Мельничуком нашого викладача, його батьківську посмішку, пристрасне захоплення тичинівським генієм, пильну увагу до "юних голосочків" талановитих студентів, які - ще подекуди крадькома - бралися за перо. Так було в Чернівцях, коли молодий викладач ще тільки починав іти по стежині свого призначення, таким я знаю і досі невтомного, вічно молодого душею професора.
В особі Олександра Івановича Губаря ряд українських літераторів, що живуть і працюють на кримській землі, знайшли свого сумлінного критика, критика-інтерпретатора, критика-лицаря. Йому по праву належить титул літописця літературного краєзнавства Криму. Але напередодні свого 80-річного ювілею професор Губар не збирається почивати на лаврах, оглядаючи свій немалий творчий доробок, який нараховує майже чотириста статей і  десяток книг. Скільки натхнення, сил і наснаги перелито в кожну з праць автора - чи то солідну монографію, чи то газетну статтю! Епатаж і деструкція, якою так часто грішить сучасне покоління літературознавців, абсолютно чужі природі Губаря. Він прийшов у цей світ з чистим серцем, з палкою шанобливою любов'ю до ювелірів слова, яку так і не розтратив за довгі роки  самовідданої праці. І для нас, його учнів, щирість Губаря, його людяність, виняткова цілеспрямованість у дослідженнях завжди будуть зразком для наслідування у власній творчості.
...Ось про що гомоніли ми з Богданом Івановичем у кулуарах П'ятого конгресу україністів. Навколо вуликом гуло зібрання україністів зі всього світу. Поряд зі своїми колегами обмінювались думками Микола  Жулинський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Григорій Грабович, Марко Павлишин та інші знаменитості. І я з гіркотою подумала, що знову в вирі щоденних справ не встигну написати дорогому вчителю солідний ювілейний адрес або ж підготувати статтю, яка б засвідчила мою глибоку повагу до нього і вдячність.
Та хто знає, що є важливішим: написані дифірамби чи невисловлена дяка, яка назавжди залишається "десь на дні мого серця", як писав все той же сонячнокларнетний Тичина, якого так щедро дарує своїм численним учням незабутній Олександр Губар...        
Світлана Кочерга.

****

ОСВЯЧЕННЯ
Без кадила і кропила освячується боголіпний Акт 80-річчя з дня народження раба божого Губаря Олександра Івановича, відданого служителя багатьом музам і кільком вузам.

Освячуються рясні плоди піввікової з гаком подвижницької діяльності ювіляра на ниві української літератури і культури. Освячуються численні літературознавчі праці Губаря, в яких він шанобливо і глибоко розкрив грані творчості достойників літературного світу. Серед них імена Тичини і Черемшини, Франка і Головка, Шевченка і Грінченка, Максима Рильського і Агатангела Кримського, Михайла Коцюбинського та Ісмаїла Гаспринського, Степана Руданського та Івана Котляревського, Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Освячуються майстерні штрихи до літературних портретів Дмитра Черевичного, Ореста Корсовецького, Данила Кононенка, Михайла Тернавського, Віктора Гуменюка, Валерія Тарасова та інших кримських літераторів - побратимів ювіляра.
Освячуються високі буковинські смереки, під якими пустив плодоносні паростки талант Олександра Губаря. Освячуються широкі кримські платани, під якими талант письменника-літературознавця розцвів буйним цвітом.
Крим для ювіляра став рідним, про що він привселюдно заявив у книзі "Земле моя кримська". А ще в шкільні і вузівські бібліотеки прибилась його "Чорноморська хвиля". Які також сьогодні освячуються. Освячується багаторічна плідна викладацька і педагогічна діяльність, яка дала школам та інститутам фахівців високого класу, відданих чарівному українському слову.
Тобі, Господи, наші поклоніння і смиріння, хай буде воля твоя, хай буде правда твоя, а нашому ювіляру многая літа. Хай світиться ім'я його в книжках і журналах, в газетах та в інтернетах, на радіо і телебаченні. В навчальних аудиторіях і літературних лекторіях. Хай буде він здоровий і щасливий нині і прісно і навіки віків.
Амінь.
Автор проекту
Володимир ШАХНЮК.

****

ОЛЕКСАНДРУ ГУБАРЮ
(Трохи за П. Г. Тичиною).
Він дійшов свого зросту і сили
І побачив своє майбуття,
Як Тичининський голос стосилий
Дав натхнення на творче життя.

Всі роки з молодецьким завзяттям
Він книжки на-гора видавав
І давно, як ви знаєте, браття,
Майстром слова уславленим став.

Хай не зна його серце утоми
Ще багато наснажених літ!..
Тож прийміть, Тичиністе відомий,
Сосюриста гарячий привіт!
Михайло ВИШНЯК,
доцент кафедри української літератури ТНУ, сосюрознавець.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2002 > Тема "Українці мої..."