|
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2007 > Тема "Українці мої..."
#1 за 01.01.2007
ЗГР╤ШИВ - ПОКАЙСЯ!
Тамара СОЛОВЕЙ.
Дорога до Храму
Про священика о. ╤вана з с. Перевального С╕мферопольського району не горду╓ писати нав╕ть пророс╕йська преса, хоча (куди правду д╕ти!) в╕н представля╓ Укра╖нську православну церкву Ки╖вського патр╕архату, оту саму "неблагодатну" ╕ "розкольницьку" у вустах опонент╕в. Але ж це саме йому Господь дав такий р╕дк╕сний дар зц╕лювання, про що "КС" вже розпов╕дала в публ╕кац╕╖ трир╕чно╖ давност╕.
При╖здив до о. ╤вана якось вл╕тку один "донецький", оск╕льки добра слава ходить про нього усюди. Вже й до Перевального д╕стався, а дал╕ ноги не несуть, бо як же в╕н п╕де до церкви, яку не визнають ╕ якою лякають? Так ╕ йшов, крок вперед, а два - назад. Але зрештою все ж таки наважився - хвороба спонукала. А коли познайомився з о. ╤ваном, поспов╕дався, раптом почали його душити сльози, ╕ не в силах був зупинитися. А як виплакався, то сказав, що в нього н╕бито ув╕йшла якась велика сила ╕ що тепер в╕н вже н╕защо не пов╕рить, що ця церква не ╓ благодатною, адже бував у багатьох храмах Московського патр╕архату ╕ не в╕дчував н╕чого под╕бного. Поселившись недалечко, цей чолов╕к залишився ще на три причастя. А через деякий час при╖хав вже з дружиною, бо в╕дчув значне ф╕зичне полегшення.
А для о. ╤вана не бува╓ н╕ "донецьких", н╕ протестант╕в, н╕ нав╕ть мусульман. Для нього ╓ просто людина, Боже твор╕ння, яка стражда╓, яка бо╖ться того, що чека╓ на не╖ попереду. ╤ ╓ в╕н сам, якому багато що дане, а тому й багато за що спита╓ться.
- Перша мусульманка, яку я л╕кував, вже прийняла християнство, - розпов╕да╓ священик. - Нещодавно при╖хала до мене татарка з Судака, хвора по-ж╕ночому. Пухлина. Я помолився. Каже, самопочуття покращилося. Здеб╕льшого звертаються т╕, хто вважа╓ себе приреченим. Л╕кував ж╕ночку з С╕мферополя, теж з пухлиною. ╥й було зле. Вже не могла працювати. Сказали, що необх╕дна операц╕я. Але вона в╕дмовилась. Поклалася на Господа. Зараз стан ╖╖ покращився, знову п╕шла працювати, життя поверта╓ться у звичайний ритм. Була в мене ╕ пац╕╓нтка, хвора на серце, з С╕мферополя. Л╕кар╕ допомогти ╖й не могли, а лягати п╕д н╕ж вона боялася. Бо ╖й ще нема╓ ╕ сорока рок╕в, вдома - д╕ти, а операц╕я - це завжди великий ризик. Прийняла вона 7 причасть, врахувала мо╖ рекомендац╕╖ щодо харчування. А порадив я ╖й продукти бдж╕льництва. Зараз почува╓ться добре. Нещодавно до мене звернулася сус╕дка - у не╖ з'явилася пухлина на в╕╖. Три роки тому з нею вже таке було, ╕ п╕сля першого ж причастя пухлина зникла. Довелося все повторити знову - пухлинка розсмокталася. Взагал╕ в сво╖й практиц╕ таку допомогу я надаю вже вчетверте. При нападах еп╕лепс╕╖, наприклад, я рекомендую обливатися холодною водою. ╤ хоча п╕двищу╓ться у таких випадках температура т╕ла, боятися цього не треба - напад╕в не буде.
З о. ╤ваном взагал╕ говорити надзвичайно ц╕каво. На все в╕н ма╓ свою думку, склада╓ться нав╕ть враження, що його слова - не просто його, бо йому в╕домо б╕льше, н╕ж ╕ншим.
- А як ви вважа╓те, протестанти, що п╕ддають рев╕з╕╖ православне християнство, спасуться?
- Сам╕ церкви - н╕, бо вони не мають традиц╕й. А окрем╕ люди - можливо. Взагал╕ сво╖м головним завданням, допомагаючи хворим людям, незалежно в╕д ╖хн╕х рел╕г╕йних уподобань, я бачу п╕дготовку ╖х до переходу в ╕нший св╕т. Тут важливо не думати про хворобу, про той вирок, що тоб╕ винесли л╕кар╕, зам╕сть цього треба осмислювати сво╓ життя ╕ каятися в провинах, просити Господа, щоб в╕н простив ╕ допом╕г. Я прагну вт╕шити ╕ заспоко╖ти кожну таку людину, аби вона не втрачала над╕ю, що бодай коли вил╕ку╓ться ╖╖ душа, то, можливо, вил╕ку╓ться ╕ т╕ло.
- Отче ╤ване, а взагал╕, х╕ба можна бути готовим до смерт╕? Ось, наприклад, ви готов╕ ╖╖ зустр╕ти?
- Так.
- А ваша хвора на ДЦП донечка, як же вона, адже ╖й конче необх╕дн╕ батьки...
- Я ╕ ╖╖ готую до того, що колись вона залишиться одна, що не матиме с╕м'╖, бо на не╖ покладена м╕с╕я спокутувати гр╕хи всього нашого роду. ╤ вона вже тверезо й без страху дивиться в майбутн╓.
На цих словах священика перервав дзв╕нок моб╕льного телефона. Зда╓ться, втрет╓ телефонувала якась "Олечка". ╤ я вже не заважала йому виконати свою об╕цянку - бути через десять хвилин б╕ля вокзалу.
- Ця ж╕ночка мала нам╕р розлучитися з життям. ╥╖ охопив в╕дчай. Мен╕ вдалося витягти Олю з цього стану, а тепер вона знову ма╓ як╕сь негаразди, - пояснив о. ╤ван на прощання.
Вся ця розмова в╕дбулася у нас вже п╕сля того, як ми обговорили т╕ проблеми, що привели його до С╕мферополя. А почала я перепов╕дати з к╕нця навмисне, аби читач╕, як╕ не чули про
о. ╤вана н╕коли ран╕ше, змогли сприйняти подальшу ╕нформац╕ю належним чином, усв╕домлюючи, що йдеться не просто про одного ╕з священик╕в, а про людину, яка щиро намага╓ться жити за Божими законами. А вони значно сувор╕ш╕ за т╕, що написан╕ людьми.
Коли я вперше почула про побиття о. ╤вана з такими коментарями: ще нев╕домо, хто кого побив, бо в╕н зламав сус╕ду три ребра, то в це просто не пов╕рила. Але вникати у все, що сталося, мен╕ не радили дуже авторитетн╕ люди, ╕ я вир╕шила почекати, поки доля сама зведе мене з о. ╤ваном, ╕ все з'ясу╓ться.
╤ ось о. ╤ван в "Кримськ╕й св╕тлиц╕", а на руках у нього р╕шення С╕мферопольського районного суду. Воно да╓ можлив╕сть вже без будь-яких сумн╕в╕в говорити про под╕╖ п╕вр╕чно╖ давност╕.
О. ╤ван, який побудував соб╕ житло в дачному масив╕, а поруч - невеличку домашню церкву, вже четвертий р╕к - мов б╕льмо на оц╕ у голови дачного кооперативу Василя Ол╕йника. То в╕н перешкоджав з приватизац╕╓ю, то вимагав зняти з церковки хрест, то забороняв дзвонити у дзвони. Мовляв, заважають спати. Особливо гарячу п╕дтримку в╕н знайшов у особ╕ господаря одн╕╓╖ з дач В╕тал╕я Л╕хвана. Перед Тройцею цей пан, на доброму п╕дпитку, з'явився у о. ╤вана на подв╕р'╖ ╕ оголосив, що прийшов його побити. Не встиг о. ╤ван повернутися обличчям до незваного гостя, як той ударив його в спину, пот╕м бив по руках, як╕ о. ╤ван наставляв, захищаючись, розбив носа. Згодом, висмикнувши зал╕зну трубу, з криком: "Я тебе вб'ю!" жбурнув нею у о. ╤вана. Але не поц╕лив. На шум виб╕гла матушка, ╕ нег╕дник змушений був в╕дступити. Коли о. ╤ван, у якого виявився перебитим палець, звернувся до д╕льничного м╕л╕ц╕онера, той заявив, що ма╓ св╕дк╕в, н╕бито напад на Л╕хвана зд╕йснив сам священик, наздогнавши його разом з синами дорогою. Але, як з'ясувало сл╕дство (а пот╕м дорозсл╕дування), показання св╕дк╕в були замовленими ╕ не в╕дпов╕дали д╕йсност╕.
Тим не менше, прокурор (обвинувач) зайняв позиц╕ю адвоката, наголосивши, що В. Л╕хван розкаю╓ться. Про зв╕льнення його в╕д в╕дпов╕дальност╕ звернувся з пропозиц╕╓ю ╕ сл╕дчий, хоча вже давно було в╕дхилено зустр╕чний позов ц╕╓╖ особи з теор╕╓ю про поламан╕ ребра, а зд╕йснен╕ ним побиття квал╕ф╕ковано як середньо╖ тяжкост╕, що спричинили довготривале розлагодження здоров'я священика.
╤ ось тут о. ╤ван здивував свого недруга принциповою позиц╕╓ю. Адже той розраховував, що, зазнавши удару в щоку, священик ма╓ п╕дставити й ╕ншу - на цьому, схоже, знайомство з Б╕бл╕╓ю у В. Л╕хвана ╕ завершувалося. Вт╕м о. ╤ван принципово не погоджувався припинити справу.
В╕н вважа╓, що людина, яка щиро не розкаялася (на таку пропозиц╕ю в╕д третьо╖ особи В. Л╕хван в╕дпов╕в брудною лайкою), ма╓ бути покараною, хоча б ╕ не суворо, але все ж таки запам'ятати: злочин не мина╓ безкарно. А ще, створивши публ╕чний прецедент, священик ╤ван Катькало в╕дстою╓ у даному випадку ╕ честь Укра╖нсько╖ церкви, над якою звикли глумитися вс╕, кому не л╕ньки. ╤ не пригадати випадку, коли б за це когось притягнено було до в╕дпов╕дальност╕. Був би о. ╤ван рос╕йським священиком - не мав би зайвих клопот╕в. Але в╕н пропагу╓ сво╓, р╕дне, пропагу╓ добром, а над нерозкаяними гр╕шниками нехай буде справедливий суд. ╤ це теж по-Божому...
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2007 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4351
|
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
