З 15 по 19 грудня у Севастопол╕ пройшов ретроспективний фестиваль укра╖нського к╕но “Оксамитовий сезон”. В рамках його програми у м╕сцевому к╕нотеатр╕ “Перемога” в╕дбувся показ п’яти художн╕х к╕ностр╕чок в╕тчизняних автор╕в: “Голос трави” та “Диво в краю забуття”, режисер Натал╕я Мотузка; “Татарський триптих”, режисер О. Муратов; “Троянський спас”, режисер О. Денисенко; “Москаль-чар╕вник”, режисер М. Зас╓╓в. На урочисте в╕дкриття заходу, орган╕зованого управл╕нням культури та туризму м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ та КП “К╕нооб’╓днання “К╕носв╕т”, прибули режисер Натал╕я Мотузка та народна артистка Укра╖ни Ра╖са Недашк╕вська. Уявлення про стан укра╖нського к╕нематографу доповнила розмова з режисером Натал╕╓ю Мотузкою: - На жаль, укра╖нського к╕но поки що нема╓, - каже пан╕ Натал╕я. - ╢ стр╕чки, що зн╕малися у минулому тисячол╕тт╕. Але це вже музейн╕ картини. Серед них ╓ кращ╕, г╕рш╕, нав╕ть шедеври. Лише час вир╕шить, наск╕льки вони ц╕нн╕. А сьогодн╕ к╕но ще нема╓. Воно не зароджу╓ться. Зм╕нилася св╕дом╕сть людей, зм╕нилося багато речей навколо. Зн╕мати к╕но по-старому вже не можна. А як нове зробити, ще н╕хто не зна╓. Я також у пошуку. Якщо вже буду впевнена, що знайшла, бо в мене вже ╓ як╕сь реч╕, ╕ мен╕ зда╓ться, що вони мо╖, то, може, я зн╕матиму, а може, хтось молодший, не знаю... Обидв╕ мо╖ картини, привезен╕ на фестиваль, знят╕ за мотивами твор╕в Валер╕я Шевчука. Це письменник св╕тового р╕вня. Я зн╕мала у часи перебудови, коли був шалений потяг до всього укра╖нського. Можна було брати як╕сь нев╕дом╕ ╕сторичн╕ реч╕, не боятися п╕дн╕мати проблеми в╕ри. Я зн╕мала без жодних перепон, як хот╕ла, як сама бачила. Художн╕й ф╕льм “Диво в краю забуття” покликаний показати нам наше кор╕ння. Часи зм╕нюються ╕ повторюються. П╕д час перебудови це було досить пом╕тно ╕ сп╕взвучно. Це ф╕льм про високе, в╕н не простий ╕, може, не кожному зрозум╕лий. Другий ф╕льм, “Голос трави” – легший на сприйняття. Я намагалася залучити б╕льше глядач╕в. Зн╕мала з подробицями й повол╕. Ф╕льм про чар╕вницю, але йдеться не про чорну чи б╕лу маг╕ю, як тепер ц╕ реч╕ називають, а про укра╖нське чар╕вництво, яке в╕дпов╕дало за духовний стан народу. Обидв╕ картини були знят╕ на Одеськ╕й к╕ностуд╕╖. - Чому саме там? - Я народилася у Ки╓в╕, там же здобула осв╕ту. А на Одеську к╕ностуд╕ю була запрошена на роботу. Кр╕м вищезгаданих картин, там я зняла ще “Золоте вес╕лля” та “Русалчин тиждень”. Я починала зн╕мати в т╕ часи, коли ж╕нок взагал╕ не пускали в к╕нематограф. Це вже п╕зн╕ше, в часи перебудови, все раптом стало доступним. - Пан╕ Натал╕╓, Ви VIP-ж╕нка? - Зовс╕м н╕. Я люблю тишу ╕ спок╕й. Зараз я нав╕ть оселилася в Гогол╕вських м╕сцях. Хоча буваю на фестивалях ╕ в нас, ╕ за кордоном. - Ви ма╓те нагороди? - Коли роздають нагороди, мене н╕коли нема╓ на м╕сц╕, я завжди десь в глухому сел╕, на зн╕мальному майданчику. Але я за цим не шкодую. - Як Ви оц╕ню╓те севастопольського глядача? - Я при╓мно здивована, у вас тут якийсь дивний м╕крокл╕мат. Попри мовний бар’╓р сприйняття картин чудове, якась дивна готовн╕сть до сприйняття. Я задоволена. Сама я також отримала задоволення в╕д сп╕лкування з чар╕вною укра╖нською ж╕нкою, талановитим режисером. Засмутила мене лише аф╕ша б╕ля к╕нотеатру “Победа”, написана укра╖нською, та ╕дентичний з нею фестивальний буклет. Перекручен╕ пр╕звища виконавц╕в ролей та режисер╕в. ╢ у нас, виявля╓ться, актор О. Хостико╕в, а також режисер М. Зас╕╖в зам╕сть Зас╓╓в. А Ра╖са Недашк╕вська раптом втратила звання народно╖ артистки Укра╖ни. Вона нав╕ть не актриса, просто Р. Недашк╕вська. Решта актор╕в, виконавц╕ ролей також втратили звання. Запомилкован╕ нав╕ть назви к╕ноф╕льм╕в. “Татарський трипт╕х” зам╕сть “... триптих”. А художн╕й ф╕льм “Диво в краю забуття” за верс╕╓ю орган╕затор╕в фестивалю д╕став назву “Чудо в кра╕н╕ забуття”. Що ж це за кра-╕-на, де можна так безжал╕сно спотворювати мову й при цьому носити звання заслужених прац╕вник╕в культури?
м. Севастополь. На фото: народна артистка Укра╖ни Ра╖са Недашк╕вська.
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
