"Кримська Свiтлиця" > #48 за 24.11.2006 > Тема "З потоку життя"
#48 за 24.11.2006
ДЕНЬ СКОРБОТИ
В незалежн╕й Укра╖н╕ в╕дпов╕дно до Указу Президента наприк╕нц╕ листопада в╕дзнача╓ться День пам'ят╕ жертв Голодомору та пол╕тичних репрес╕й. Проте т╕льки в 2005 роц╕ на державному р╕вн╕ укра╖нц╕ разом з Президентом Укра╖ни В. Ющенком схилили сво╖ голови, запалили св╕чки ╕ помолились за невинно закатованих, вбитих, пов╕шених, розстр╕ляних, виморених голодом. Такого масового геноциду не зазнала жодна нац╕я за всю ╕стор╕ю ╕снування людства. Починаючи з Жовтневого перевороту, комун╕сти грабували все, що можна було, розв'язали криваву громадянську в╕йну, в як╕й брати вбивали один одного за б╕лий чи червоний кол╕р. ╤ вже в 1922 роц╕ п╕сля насильницького при╓днання Укра╖ни до б╕льшовицько╖ ╕мпер╕╖ Лен╕н наказав сво╖м укра╖нським холуям конф╕скувати в укра╖нських селян весь урожай, до останньо╖ зернини, та в╕дправити в Москву ╕ Петроград, щоб забезпечити продуктами чек╕ст╕в та спецв╕дд╕ли, для яких терор ╕ вбивства були державними профес╕ями. Тод╕ в муках, холод╕ та голод╕ загинули мученицькою смертю два м╕льйони укра╖нц╕в. Ще не заго╖лись ф╕зичн╕ та духовн╕ рани в╕д цього голодомору, як комун╕стичн╕ вожд╕ влаштували новий терор, почали нищ╕вну колектив╕зац╕ю, так зване розкуркулення, ╕ масову депортац╕ю укра╖нц╕в в Сиб╕р ╕ заполярн╕ рег╕они Рос╕╖, де в╕д непосильно╖ каторжно╖ прац╕ загинули сотн╕ тисяч невинних жертв пол╕тичних репрес╕й. Вс╕х укра╖нц╕в кремл╕вськ╕ душогуби розпод╕лили по категор╕ях. Першу категор╕ю розстр╕лювали в м╕сцевих тюрмах, в л╕сах - як в Бик╕вн╕, Харков╕, В╕нниц╕, Львов╕ без суду ╕ сл╕дства, адже достатньо було ярлика - укра╖нський буржуазний нац╕онал╕ст. Другу категор╕ю здорових ╕ молодих засуджували на 10 ╕ 20 рок╕в каторги без права листування, вони за Полярним колом працювали в шк╕дливих копальнях до загину. Судив ╖х не суд, а так зван╕ тр╕йки на чол╕ з першим секретарем обкому комун╕стично╖ парт╕╖, начальником НКВС ╕ начальником КДБ. Третя категор╕я - це дружини, д╕ти та батьки розстр╕ляних ╕ засуджених, ╖х везли на л╕соповал роздягнутими, без шматочка хл╕ба, викидали в Красноярську, ╤ркутську тайгу на в╕рну смерть. Одиниц╕, як╕ вижили, мовчали, щоб ╖х комун╕стичний режим не закатував. Таку велику ╓вропейську нац╕ю неможливо було знищити без голодомор╕в. Тод╕ Стал╕н з╕ сво╖ми опричниками вир╕шив влаштувати другий найб╕льш нищ╕вний ╕ варварський голодомор в Укра╖н╕. Вони добре усв╕домлювали, що без знищення укра╖нських селян ╕ укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ неможливо держати в покор╕ укра╖нську нац╕ю ╕ будувати комун╕стичну ╕мпер╕ю зла. ╤мпер╕ал╕стам завжди потр╕бна Укра╖на без укра╖нц╕в. Голодомор 1932 - 1933 рок╕в забрав життя десяти м╕льйон╕в укра╖нц╕в. Як розпов╕дають очевидц╕, як пишуть про цю нац╕ональну трагед╕ю в╕дважн╕ письменники, по вс╕й Укра╖н╕ розкидан╕ масов╕ величезн╕ могили, де-не-де чути слабкий лемент вмираючих в╕д голоду д╕тей, стог╕н ╕ ридання ж╕нок, прокляття ╕ мольба людей похилого в╕ку з проханням пощадити немовлят. Проте комун╕сти, як ╕ фашисти, добре засво╖ли, що голод забира╓ у першу чергу д╕тей, здорових ╕ молодих, парал╕зу╓ волю до боротьби. Голодом довели укра╖нських селян до божев╕лля - матер╕ почали ╖сти сво╖х д╕тей. Укра╖нц╕ Америки, Канади, Аргентини, Бразил╕╖, Польщ╕, Чехословаччини, дов╕давшись про нечуваний голод ╕ кан╕бал╕зм, почали збирати кошти на допомогу голодуючим братам ╕ сестрам. Радянськ╕ посольства в цих кра╖нах в╕дмовились в╕д допомоги, цин╕чно заявляли - н╕якого голоду в Укра╖н╕ нема╓, це видумка укра╖нських буржуазних нац╕онал╕ст╕в. Ще й сьогодн╕ в незалежн╕й Укра╖н╕ п'ята колона, члени антиукра╖нських парт╕й, платн╕ агенти Кремля брешуть, що голодомору не було, був неврожайний р╕к. Тод╕ як комун╕стична ватага, зграя аморальних виродк╕в в╕дбирала останню зернину, останню крихту хл╕ба нав╕ть в немовлят. Хл╕б вантажили у вагони ╕ в╕дправляли в╕рному ╕ найкращому союзнику - фашистськ╕й Н╕меччин╕. Згодом разом з нею розгромили ╕ под╕лили Польщу м╕ж собою ╕ святкували перемогу в Брест╕ та Р╕вному. Орган╕зували парад, де фашистськ╕ й радянськ╕ в╕йська, оф╕цери ╕ генерали йшли в одн╕й колон╕. Тирани, диктатори, крим╕нальн╕ "пахани" нищать одне одного - за багатство, владу. Так почалася в╕йна м╕ж Г╕тлером ╕ Стал╕ним, а народ вимирав, страждав за патолог╕чн╕ амб╕ц╕╖ двох тиран╕в. Перемога комун╕стично╖ ╕мпер╕╖ над фашистською не принесла укра╖нському народу незалежност╕, свободи, матер╕ального достатку. Навпаки, комун╕стичн╕ вожд╕ знову в Укра╖н╕ орган╕зували трет╕й голодомор, в якому загинув один м╕льйон укра╖нц╕в. За 50 рок╕в комун╕стична ╕мпер╕я знищила 62 м╕льйони невинних, з них 32 м╕льйони укра╖нц╕в, майже половину велико╖ ╓вропейсько╖ нац╕╖. Нин╕ вже одинадцять держав св╕ту визнали Голодомор ╕ пол╕тичн╕ репрес╕╖ актом геноциду укра╖нського народу. Проте Верховна Рада ╕ Уряд Укра╖ни не визнають геноциду ╕ визвольно╖ боротьби УПА за свободу ╕ незалежн╕сть Укра╖ни. Пора вивчати правдиву ╕стор╕ю Укра╖ни, служити нац╕ональним ╕нтересам Укра╖ни, а не ╕нтересам чужо╖ держави. ╤ван ГАСЮК, голова Кримського республ╕канського товариства пол╕тв'язн╕в ╕ репресованих.
ШАНОВНА редакц╕╓! П╕сля публ╕кац╕╖ в "Кримськ╕й св╕тлиц╕" заклику надсилати факти про голодомор 1932 - 1933 рок╕в, День пам`ят╕ жертв якого на державному р╕вн╕ буде в╕дзначатися 25 листопада, пропоную редакц╕╖ мо╖ "п╕онерськ╕" (мен╕ тод╕ було 11 - 12 рок╕в) спогади про жахливу голодовку в 1932 - 1933 роках. Прошу вас надрукувати ╖х у газет╕. На жаль, я, мабуть, трохи сп╕знився з цим листом, завадили ╕ хвороби, ╕ проблеми з отриманням у Керченському в╕йськкомат╕ п╕дтвердження, що я в 1932 - 1933 роках до к╕нця травня проживав з родиною в селищ╕ Казанка Микола╖всько╖ област╕. Я отримав лише ксерокоп╕ю мо╓╖ автоб╕ограф╕╖, де про часи голодомору (як було в мо╓му рукописному вар╕ант╕), звичайно ж, не згадано. Вибачайте, я ╕ хвилювався, ╕ посп╕шав, тож не витримав латинсько╖ формули "Non multa, sed multum" - коли "словам т╕сно, а думкам широко". Але я хот╕в би бути живим п╕онером-св╕дком ц╕╓╖ трагед╕╖ (тод╕ ще не було терм╕ну - голодомор)... Олександр Федорович ВАЛЬЧУК, ╕нвал╕д в╕йни I групи, ветеран прац╕ та Збройних Сил, полковник у в╕дставц╕, очевидець Голодомору. * * * В╤Д РЕДАКЦ╤╥. Спогади О. Ф. Вальчука готуються до друку. Було б у "Св╕тлиц╕" б╕льше стор╕ночок - уже б опубл╕кували, бо вони - ун╕кальн╕. Виглядайте...
В╕ра Серг╕╖вна РО╥К, Герой Укра╖ни: - Я була св╕дком ╕ потерп╕лою, коли був голодомор 1932 - 1933 рок╕в. Я вся була опухла, руки - як пир╕жки, ледве ходила. Одного разу йду м╕стом, чудовий сонячний день, дивлюся, йде мен╕ назустр╕ч 30 - 35 рок╕в мужчина, як мен╕ здалося, такий випещений. Ну, думаю, це якийсь при╖жджий, який не зна╓, що таке голод. А в╕н не д╕йшов п`яти крок╕в до мене, упав ╕ помер. Виявилося, в╕н весь опухлий був. Це страшний був час... Мама опухла, батько ╕ я, а двом молодшим братам ми давали по шматочку ╕ не дали ╖м опухнути. В Лубнах, за р╕чкою Сула, на тому боц╕, в сел╕ жила с╕м`я - чолов╕к, дружина ╕ дво╓ д╕тей-п╕дл╕тк╕в. Так вона убила чолов╕ка - годувала д╕тей ╕ сама ╖ла, пот╕м убила старшого сина, з`╖ла з молодшим, а пот╕м ╕ молодшого. Т╕льки згодом м╕л╕ц╕я розкрила цю справу. Голодомор - це жахлива трагед╕я. А хл╕б отримували так: роб╕тники - 500 грам╕в, студенти, майбутн╕ роб╕тники промисловост╕ - 400 грам╕в, утриманц╕, як ось моя мама, отримували по 100 грам╕в. Коли шматочок такого хл╕ба висихав, в ньому можна було знайти, перерахувати пшоно, горох роздавлений, макуху. Н╕, краще не згадувати... Я деколи чую, як дехто говорить, що все це придумано. Як же придумано, якщо я все це на сво╖й с╕м`╖, на соб╕ випробувала?
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 24.11.2006 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4280
|