Версiя для друку Обговорити в форумi

З Євою Пономаренко, "північнокримською" - з Армянська - нашою поетесою читачі "Світлиці" заочно знайомі давно: газета не раз друкувала її вірші - і ліричні, добрі, світлі, й громадянські, непримиренні, непоступливі. Єва Мартиянівна пише, як живе, і живе, як пише. А що нині за життя, напевне, пояснювати зайвий раз марно: в ньому не дуже затишно й комфортно навіть людям із загрубілими, загартованими або ж пригнутими, пристосованими душами, що вже казати про тих, кому колись відомий російський бард і актор Володимир Висоцький присвятив ось ці рядки: "Поэты ходят пятками по лезвию ножа И режут в кровь свои босые души...".
Інженера з патентної та винахідницької роботи ЗАТ "Кримський Титан", ветерана праці, голову Армянської міської організації УРП "Собор", а ще маму чотирьох дітей Єву Мартиянівну Пономаренко називають у місті "трибуною люду". Бо на будь-яку неправедність з боку нашої "народної" влади вона миттєво відгукується своїм Словом! І цей феномен, цю сторону творчої "медалі" "народної міської поетки" Єви Пономаренко, ці, ні в яких збірках не надруковані вірші-листівки, як от, скажімо, "Дружня порада Єви Дмитрієву Євгену" (а пан Дмитрієв - це нинішній директор "Титану"), що розходяться сотнями самвидавних копій по Армянську, сучасники мають ще дослідити й оцінити. Щоб навчитися жити, не прогинаючись, не заглядаючи цій владі до рота і не боячись її. Щоб заставити тих, хто дорвався до кермування над людьми, з цими людьми рахуватися, поважати їх і бути підзвітними їм - народу!

Ти наче Бог поводишся. - Зроби,
Щоб вільними ми стали, бо раби
Не люблять свого пана,
тільки стиха
Клянуть і точать ніж
для боротьби...

...Днями Єва Пономаренко зайшла до редакції - знервована, змучена. "Мене з`їдають на заводі. Допоможіть..." І залишила свою Сповідь - у прозі і у віршах:

І кажуть їй: "Ти поклонись, небого,
І попросись в директора, як в Бога,
Щоб він тебе за все простив!
І на роботі залишив!"
Я знаю Єву цю уже давно.
І знаю те, що не діжде ніхто,
Побачити її зігнуту спину!..

Напевне, тільки Поету це під силу - не гнутися й не мовчати. Ми так усім народом притерпілися жити і витримувати наругу над собою (але чим ми гірші від угорців, які у ці дні ставлять на місце свою лише трішки збрехавшу владу?), що ще трохи - і справді перестанемо себе цим народом вважати. Щоб цього не сталося, ми приєднуємо наш "Світличний" голос до Вашого, пані Єво, і дякуємо Вам - за небайдужу і непоборну поетичну Душу, яку так образно і боляче-влучно оспівав Висоцький.
Нещодавно стало відомо, що Єву Мартиянівну Пономаренко прийняли до Національної Спілки письменників України, наприкінці вересня їй мають вручити членський квиток.
Поаплодуймо, "світличани"!

* * *
Читайте в номері статтю-сповідь Єви Пономаренко "ДЕМОКРАТІЯ ПО-АРМЯНСЬКИ".

На фото: Єва Пономаренко в редакції "Світлиці".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 22.09.2006 > Тема "Українці мої..."