В УКРА╥Н╤ вже стало традиц╕╓ю перед виборами обов’язково порушувати питання двомовност╕. Можна нав╕ть не говорити слово «вибори», достатньо сказати «двомовн╕сть» ╕ перес╕чний громадянин зрозум╕╓ - наближа╓ться пол╕тичний тайфун. Сформувався такий соб╕ виборчий синон╕м, який, так само як ╕ вибори, ╕з завершенням пол╕тично╖ кампан╕╖ зника╓ з перел╕ку хвилюючих сусп╕льство питань. Можна було б ╕ не звертати уваги на ц╕ л╕нгв╕стичн╕ вибрики, якби пер╕одична еп╕дем╕я «двуязычия», породжувана тими тайфунами, не травмувала здорову псих╕ку громадян, не збивала ╖х з праведного шляху, не залишала п╕сля себе г╕ркого в╕дчуття розчарування, деструктивност╕ ╕ злоби. То т╕льки в гаслах «Русской общины Крыма» звучить так просто ╕ обнад╕йливо: «Русский язык - единство - достойная жизнь». Насправд╕ ж все зовс╕м ╕накше. Почну, мабуть, з головного, а саме з╕ з’ясування, що явля╓ собою питання двомовност╕ - соц╕альну проблему чи пол╕тичний п╕ар, направлений на здобуття голос╕в певно╖ частини електорату. Загальнов╕домо, що мова - то важливий сусп╕льний чинник, ╕ ще Ч. Дарв╕н вказав на ╖╖ виняткову роль в становленн╕ людини. Без ╓дино╖, вс╕м зрозум╕ло╖ мови неможливе ╕снування н╕ будь-яко╖ держави, н╕ будь-якого сусп╕льства. Не випадково мова - один ╕з символ╕в державност╕. А може держава мати дв╕ мови? Теоретично так. Практично ж природа над╕лила людину одним язиком, ╕ розмовляти одночасно двома мовами вона не може. Тому запровадження к╕лькох мов не в╕дм╕ня╓ одномовност╕ для кожно╖ конкретно╖ людини в кожн╕й конкретн╕й ситуац╕╖, а т╕льки нада╓ можлив╕сть вибору. Частина громадян користуватиметься одною, частина - ╕ншою. Виникне м╕шанина, яка фактично позбавить вс╕х громадян повноц╕нного користування вибраною. Це спонукатиме ╖х до одномовност╕, ╕, як показу╓ життя, вона обов’язково наста╓ через певний пром╕жок часу. Яка з двох мов залишиться т╕╓ю ╓диною, залежатиме в╕д багатьох причин: етн╕чного складу населення, державно╖ мовно╖ пол╕тики, впливу сус╕дн╕х кра╖н ╕ т. д. Що стосу╓ться ситуац╕╖, яка склалась в Укра╖н╕, то запровадження двомовност╕ повн╕стю вит╕снить укра╖нську ╕ зам╕нить ╖╖ рос╕йською. Безд╕яльн╕сть, а точн╕ше, продажн╕сть ╕ байдуж╕сть укра╖нсько╖ влади до проблем укра╖нського народу та шалений тиск сус╕дньо╖ ╕мпер╕╖ вже сьогодн╕ за конституц╕йно╖ одномовност╕ зробили рос╕йську фактично державною. Протягом стол╕ть наш народ зрусиф╕ковували в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, збро╓ю ╕ тортурами змушували зр╕катися р╕дно╖ мови ╕ зам╕сть того, щоб дати йому можлив╕сть зал╕кувати рани душ╕ (з яко╖ живцем виривали мову) ╕ в незалежн╕й держав╕ намагаються перешкодити його духовному в╕дродженню, бути самим собою. Це злочин. Сьогодн╕ рос╕йська нацменшина користу╓ться такими правами, яких не ма╓ жодн╕ нацменшина св╕ту. В Укра╖н╕ етн╕чн╕ рос╕яни мають б╕льше прав н╕ж укра╖нц╕. Вимагати за таких умов ще якихось особливих статус╕в для себе ╕ сво╓╖ мови може х╕ба що затятий расист або ж хрон╕чний ворог. Якщо ╕ порушувати мовне питання, то т╕льки з проблеми дискрим╕нац╕╖ укра╖нц╕в в Укра╖н╕, з проблеми невиконання статт╕ 10 Конституц╕╖. Зг╕дно з останн╕м переписом, 80% населення - етн╕чн╕ укра╖нц╕. Тому вимога запровадження рос╕йсько╖ мови як державно╖ продиктована не торжеством справедливост╕, а продовженням пол╕тики русиф╕кац╕╖, бажанням не т╕льки закр╕пити результати духовного кал╕чення нашого народу, а й законодавчо унеможливити його духовне в╕дродження в майбутньому. П╕д гаслом двомовност╕ намагаються встановити в Укра╖н╕ одномовн╕сть, т╕льки не укра╖нську, а рос╕йську. Пол╕тика вит╕снення мови кор╕нного народу мовою нац╕онально╖ меншини ╓ проявом фашистсько╖ ╕деолог╕╖ нер╕вноправност╕ нац╕й ╕ не може принести в сусп╕льство н╕чого ╕ншого, кр╕м зла. Не турботою про злагоду ╕ «достойную жизнь» керуються ╖╖ апологети, а лиш бажанням узаконити свою ненависть до всього укра╖нського, отримати можлив╕сть не вивчати державну укра╖нську. Я не думаю, що у нас знайдеться багато громадян, хто св╕домо обрав для себе роль троянського коня ╕ прийняв укра╖нське громадянство, щоб руйнувати Укра╖ну зсередини. Але знайдеться чимало таких, особливо з числа рос╕йськомовних (не кожен вника╓ в суть пол╕тичних хитросплет╕нь), хто клюне на приманку новоявлених «проффесор╕в ф╕лолог╕чно╖ пол╕тики» ╕ проголосу╓ за «двуязычие». Мовляв, нав╕що напружуватись, щоб вивчити нове, коли можна об╕йтись старим. Проте така спокуса легкого життя оманлива. Адже запровадження «двуязычия» не т╕льки розд╕лить Укра╖ну на частини за мовними ознаками (д╕лить ╓динокровних брат╕в ╕ сестер, батьк╕в ╕ д╕тей), а й посилить напруження в сусп╕льств╕, створить загрозу самому ╕снуванню ц╕л╕сност╕ держави. Неважко здогадатись, яке-то «щастя» запану╓ п╕сля цього в кра╖н╕. Не для того укра╖нський народ сотн╕ рок╕в боровся за сво╓ визволення, поклав м╕льйони житт╕в кращих син╕в ╕ дочок на олтар ц╕╓╖ боротьби, щоб як╕сь провокатори та ╖хн╕ недолуг╕ пос╕паки д╕лили нас за мовними, географ╕чними, рел╕г╕йними чи будь-якими ╕ншими ознаками, ними ж ╕ нав’язаними, загрожували наш╕й незалежност╕, гальмували розкв╕т духовност╕ ╕ достатку, заперечували наше право на ╕снування. Двомовн╕сть - це не сусп╕льна потреба укра╖нського народу, це замаскована дволик╕сть його ворог╕в. Тож уважно придив╕ться до тих, хто сьогодн╕ штовха╓ нас до порогу громадянсько╖ в╕йни, прикриваючи сво╖ справжн╕ нам╕ри чи то брехливою турботою про рос╕йську мову, а чи намаганням утвердити демократизм шляхом зневажання укра╖нського народу, його культури. Народ не допустить повзучо╖ контрреволюц╕╖ в як╕ б форми вона не рядилась. Це в╕н дов╕в на Майдан╕. ╤ ще в╕ддасть належне як самим орган╕заторам ус╕х антиукра╖нських провокац╕й, так ╕ безпосередн╕м виконавцями та ╖хн╕м продажним прихвосням, як╕ за ╕удин╕ ср╕бняки збирають п╕дписи за «двойные гражданства, двойные союзы, двуязычия» ╕ т. ╕н., а, по сут╕, за замасковану агрес╕ю проти укра╖нського в╕дродження. Власне на цьому можна було б ╕ поставити крапку. Та перш н╕ж зробити це, хочу запитати ще владу, що вона робить, аби захистити наше мирне життя. Чому вона дозволя╓ так безкарно проводити антидержавну, антиукра╖нську п╕дривну д╕яльн╕сть на теренах Укра╖ни та ще й за грош╕ укра╖нського народу? Чому вона мовчить, спостер╕гаючи, як байдуж╕ до дол╕ нашого народу пол╕тикани тероризують громадян? Саме тероризують, бо як ╕накше назвати ус╕ от╕ заклики до розчленування Укра╖ни на окрем╕ княз╕вства (федерал╕зац╕я), под╕ли укра╖нц╕в на сорти (зах╕дники - сх╕дняки), спроби п╕дпорядкувати Укра╖ну ╕ншим державам (втягування у вс╕ляк╕ союзи та сп╕вдружност╕ з наднац╕ональними органами та обр╕заними для Укра╖ни правами до 20%). Невже влада дума╓, що ╖╖ обирають лише для того, щоб вона набивала сво╖ кишен╕ загальнонац╕ональним скарбом та лише констатувала «ма╓мо те, що ма╓мо»? А хто ж регулюватиме сусп╕льн╕ в╕дносини? Якщо народ для того, щоб захищати сво╖ права, змушений виходити на майдан, нав╕що ж тод╕ влада? Нав╕що платити так╕ шален╕ грош╕ депутатам, якщо вони нав╕ть не спроможн╕ вивчити державну мову, як╕ заради того, щоб утриматись б╕ля «державного корита», готов╕ поставити на к╕н мир ╕ злагоду в сусп╕льств╕ ╕ нав╕ть життя велико╖ ╓вропейсько╖ нац╕╖? Пам’ятаймо про це, йдучи на вибори. ╤ останн╓. Як казав великий комб╕натор: «Спасение утопающих - дело самих утопающих». Тож якщо влада не дба╓ про нас, подбаймо про себе сам╕. Не п╕ддаваймося на провокац╕╖. Брехнею можна п╕всв╕ту об╕йти. Не можна лише збудувати щасливе життя. Не в╕рмо чуж╕й брехн╕ ╕ не бреш╕мо сам╕ соб╕. ╤ зам╕сть вимагання двомовност╕ давайте оволод╕╓мо хоча б одн╕╓ю, вже записаною в Конституц╕╖. Та й не така то вже велика жертва для рос╕йськомовного укра╖нця згадати мову матер╕, а для етн╕чного неукра╖нця вивчити одну (а не дв╕, як вимагають). Особливо якщо пор╕вняти ц╕ зусилля з обов’язком громадянина не шкодувати н╕чого, нав╕ть життя заради сво╓╖ В╕т-чизни.
ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК 31-го «РАМШТАЙНУ»:
«РОЗМОВА ДАЛА ЗНАЧНИЙ ПРОГРЕС»?
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
