Версiя для друку Обговорити в форумi

 15 років тому - четвертого вересня 1991 року Верховна Рада Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила Декларацію про державний суверенітет автономії.
 Вже через 10 днів після ухвалення Акта проголошення незалежності України надзвичайна сесія Верховної Ради Кримської АРСР проголосила державний суверенітет Криму. Проти цього рішення, ініційованого Республіканським Рухом Криму на чолі з Юрієм Мєшковим і підтриманого переляканими кримськими комуністами на чолі з Миколою Багровим, голосували лише кілька депутатів.
 Лідер Конгресу російських громад Криму Сергій Шувайников тоді голосував за проголошення кримського суверенітету, але зараз ставиться до цього критично: «Рішення про державний суверенітет Криму у 1991 році - це була агонія радянської комуністичної системи, спроба тодішніх партократів зберегти свою владу і власні крісла.
В Криму це була спекуляція на почуттях етнічних росіян, яких лякали жупелом українського націоналізму, кримськотатарського екстремізму і тим, що їм необхідний захист».
 У травні 1992 року кримський парламент перейменував Кримську АРСР у Республіку Крим та ухвалив її Конституцію, що де-факто стала Основним Законом незалежної держави. Київ скасував і згадану Декларацію, і Конституцію Криму уже за три роки по тому, але відомий кримський оглядач Микола Семена каже, що на початку 90-х існувала реальна загроза від’єднання півострова від України: «Ця Декларація була реальною спробою відірвати Крим від України і привести його під управління Москви».
 Ініціатори ухвалення цього рішення тепер поза політикою - Юрій Мєшков у 1995 році емігрував до Москви, де викладає у ВНЗ юриспруденцію, а Микола Багров уже кілька років очолює Таврійський національний університет. З московським вигнанцем мені зв’язатися не вдалося, а ректор найбільшого кримського ВНЗ відмовився взагалі спілкуватися із журналістами на цю тему. Він лише спростував повідомлення деяких мас-медіа, що у вересні 1991-го їздив до Москви, але тодішній російський президент Борис Єльцин його не прийняв, бо був на той час хронічно нетверезим.
 Кримські політики і політологи розходяться в оцінках того, чому Крим втратив незалежність, але єдині в тому, що зараз таке просто неможливе. Сергій Шувайников каже, що «це було неприродне утворення і воно виявилося нежиттєздатним. Сьогодні повторення того, що було 1991 року, практично неможливо», - вважає лідер Конгресу російських громад Криму. З цим погоджується віце-спікер кримського парламенту, комуніст Михайло Бахарєв, який вважає, що Крим втратив свій шанс через нерішучість тодішнього керівництва півострова. А от оглядач Микола Семена запорукою і тоді, і тепер цілісності України вважає існування на півострові потужного кримськотатарського національно-демократичного руху.
 (Радіо Свобода).

На фото: А ДЕХТО ЩЕ БРИКАЄТЬСЯ...
Публікація в газеті «Крымская правда» за 1 вересня 2006 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 08.09.2006 > Тема ""Білі плями" історії"