«...За последние 15 лет на пути построения нового демократического общества в Украине произошли огромные изменения в государственно-конфессиональных отношениях, органами власти в Крыму было возвращено более 100 культовых зданий (в том числе 52 мечети). И очень важно, чтобы именно сейчас в нашем поликонфессиональном Крыму мы не забыли оживить в наших сердцах призыв Господа к братской любви, ибо нигде в постулатах наших религий нет места для исключительности или неуважения одной веры к другой...» «...Известный афоризм говорит о том, что народ, не помнящий своего прошлого, не будет иметь будущего, поэтому мы с пониманием относимся к тому, что представители общественности крымскотатарского народа выразили свой протест против такого многолетнего надругательства над местом погребения своих предков...» (З╕ звернення член╕в М╕жконфес╕йно╖ ради Криму «Мир - дар Божий» за п╕дписами митрополита С╕мферопольського ╕ Кримського Лазаря та голови духовного правл╕ння кара╖м╕в Укра╖ни Ель Давида Мойсейовича). «...Общественная организация «Вольное казачество Украины» поддерживает справедливые требования крымскотатарского народа в отношении защиты своих национальных святынь. Мы обращаемся ко всем патриотически настроенным государственным чиновникам и политическим структурам, к тем, кому дорога наша Украина, не допустить усиления межнациональной конфронтации и содействовать в скорейшем разрешении конфликта без ущемления национальных интересов». (З╕ звернення гетьмана «Вольного казачества Украины» В. Доброхотова). Висв╕тлюючи под╕╖ навколо бахчисарайського ринку, деяк╕ журнал╕сти вже охрестили ╖х початком м╕жнац╕онального конфл╕кту в Криму. Але проблема ця надто серйозна, щоб говорити про не╖ у стр╕чках теленовин поверхово, без ретельного огляду ╕сторичних передумов та ус╕х можливих мотив╕в виникнення конфл╕кту. Журнал╕ст Олекса Гайворонський категорично спростував м╕жетн╕чну природу конфл╕кту ╕ ось що в╕н пише у статт╕ «Свистопляс на костях»: «Спор вокруг Азиза принято воспринимать как меж-этническое столкновение «татары против русских», «русские против татар». При этом упускается из вида, что в судебных залах, где рассматривается базарная проблема, национальная общественность той и другой сторон вообще не выступает в качестве участников. Официальные требования освободить территорию Азиза выдвинуты к владельцам рынка не крым-скими татарами, а государственными органами, что принципиально важно в определении природы происходящего. Если бы подобное разбиратель-ство касалось любой иной, менее общественно значимой территории, то вопрос о базарном «шанхае» был бы несомненно разрешен в считанные дни, тихо и без каких-либо компенсаций и репараций, поскольку несоответствие «шанхаев» современным требованиям к организации торговли в городе слишком очевидны. Еще один факт, выбивающий почву из-под тезиса о конфликте как межнациональном. Дело в том, что ряды защитников рынка не моноэтничны. Помимо представителей славянских народов в «профсоюз» торговцев Азиза входят и лица крымскотатарской национальности. Можно ли назвать конфликт межэтническим, когда одни и те же этнические группы представлены по обе стороны «баррикад»? На наш взгляд, это вопрос риторический. Возмущение крымских татар вызвано вовсе не национальным составом торгующих на рынке, а недопустимым порядком хозяйствования на древних памятниках крымскотатарской истории и культуры. Если кто-то и планирует вывести конфликт на новый, межэтнический уровень, то следует сознавать, что этот замысел реализуется на месте, где такого кон-фликта не было и пока что нет». Дати свою оц╕нку проблем╕, яка щодня загострю╓ться, я попросила редактора кримськотатарсько╖ газети «Къырым» Бек╕ра МАМУТОВА: - То ж чи╖ ╕нтереси ╕ якого характеру в╕д╕грають ключову роль у ц╕й справ╕? - В першу чергу, комерц╕йн╕ та пол╕тичн╕, якими керуються сам сп╕ввласник ринку Олекс╕й Медвед╓в та люди, що неодм╕нно стоять над ним. Адже на боц╕ кримськотатарсько╖ сп╕льноти ╓ три беззаперечних ╕ суто об’╓ктивних фактори. Перший з них - ╕сторичний. Ус╕ археологи, ╕сторики одноголосно запевняють, що Аз╕з нав╕ть не кладовище, а справжн╕й культурний центр к╕лькох епох, сво╓р╕дна «мусульманська лавра». 1947 року не м╕сцев╕, а всесоюзн╕ органи влади постановили, щоб Аз╕з ╕ чотири стародавн╕х сх╕дних мавзоле╖, що стоять на ньому, були при╓днан╕ до територ╕╖ Ханського палацу, а вже згодом - передан╕ Бахчисарайському ╕сторико-археолог╕чному музею. ╤ до 2002 року так ╕ було. Але вже на той час нелегальна торг╕вля, що в╕дбувалася на м╕сц╕ захоронень, стала стих╕йною ╕ за р╕шенням Бахчисарайсько╖ м╕сько╖ ради ця територ╕я разом ╕з музейним комплексом була передана власнику ринку. М╕ськрада категорично це заперечувала, але факт незаконно╖ п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ на цьому м╕сц╕ був очевидним. Десять рок╕в питання залишалося «з бородою»: кримськотатарська сп╕льнота вимагала в╕д влади перенесення ринку з територ╕╖ ╖х святинь на ╕нше м╕сце. Нарешт╕ 2004 року п╕д натиском ман╕фестант╕в влада прийняла р╕шення вид╕лити для торгових точок нове м╕сце, дотримавшись ус╕х вимог член╕в «споживсп╕лки» ╕ нав╕ть багато в чому поступившись ╖м. На облаштування нового ринку ╕з резервного фонду було вид╕лено 200 тис. гривень, решту передано з м╕ського бюджету. М╕сце п╕д╕брали ╕деальне ╕ облаштування його майже зак╕нчили. Але тод╕ О. Медвед╓в заявив, що пере╖жджати н╕хто не буде, бо н╕бито вагомих причин для цього нема╓. Ми, мовляв, пам’ятки не ч╕па╓мо, обгород╕ть це м╕сце парканом ╕ ход╕ть до сво╖х святинь! ╤ тут сл╕д згадати про другий з тих трьох фактор╕в, як╕ мають м╕сце у ц╕й справ╕. Закон Укра╖ни «Про охорону культурно╖ спадщини» забороня╓ займатися будь-якою комерц╕йною д╕яльн╕стю поблизу ╕сторично важливих об’╓кт╕в ╕ встановлю╓ в╕дпов╕дальн╕сть за порушення норм охорони пам’яток, що мають культурне ╕ арх╕тектурне значення, якими, без сумн╕ву, ╓ мавзоле╖-дюрбе. - Отже, земл╕ Аз╕за ц╕лком законно входять до складу музейного комплексу ╕ жодних прав на волод╕ння землею у О. Медвед╓ва нема╓? - Звичайно! Б╕льше того, надто очевидною ╓ нев╕дпов╕дн╕сть тако╖ торг╕вл╕ сучасним вимогам ╖╖ орган╕зац╕╖ в м╕сц╕ ╕ нав╕ть часткова незаконн╕сть самого ╖╖ ╕снування. Я переконаний, що б╕льш╕сть торговц╕в працюють без необх╕дних на те патент╕в, тобто нелегально. До того ж, на старому ринку повна антисан╕тар╕я: н╕ туалет╕в, н╕ м╕сць для миття овоч╕в та фрукт╕в, ан╕ см╕тник╕в. Звичайно, плата за м╕сце на новому ринку буде трохи вищою, але й умови в╕дпов╕дн╕. Ось це той трет╕й фактор, що сто╖ть на боц╕ кримських татар. Але зверн╕ть увагу: в╕н н╕яким чином не нац╕ональний, а з╕ звичайно╖ побутово╖ сфери господарства. - Якщо справедлив╕сть позиц╕й кримськотатарсько╖ сп╕льноти доведена, вимоги - узаконен╕, а перенесення торговельних точок на нов╕ м╕сця не будуть для людей збитковими, то чому справа заходить все дал╕ у глухий кут, а конфл╕кт загострю╓ться? - Вочевидь тут дом╕ну╓ особист╕сний ╕нтерес О. Медвед╓ва та людей, у чи╖х руках в╕н ╓ мар╕онеткою. Доказом цього стала нещо-давня сутичка дек╕лькох десятк╕в озбро╓них бритоголовц╕в з кримськими татарами. Х╕ба можуть звичайн╕ торговц╕ так ревно обороняти «сво╖ права»? Отже, ╕н╕ц╕атори конфл╕кту - п╕дставн╕ особи. Коли хтось намага╓ться каламутити воду, то робить це з метою сп╕ймати рибку. Земл╕ Криму - дуже ц╕нний товар, ╕ п╕дпри╓мницький ╕нтерес в╕д╕гра╓ тут чи не головну роль. Але чий точно - нев╕домо. Нац╕ональний фактор також ма╓ м╕сце, проте не м╕ж татарами та рос╕янами, а у св╕домост╕ того ж Медвед╓ва, ксенофоб╕я щодо татар якого очевидна. Олекса Гайворонський дода╓: «Выгоды от политизации ситуации несомненны: «горячая точка» местного масштаба надолго и эффективно подменит хозяйственную проблему политической, решение которой далеко не столь быстро и просто». У три╓дин╕й сум╕ш╕ пол╕тика-грош╕-влада м╕сця сов╕ст╕ вже нема╓. Але якщо люди не бояться наживатись на людських амб╕ц╕ях, то як можна робити це на рел╕г╕╖? Зрештою, кожен отрима╓ по заслуз╕, адже вищим над ус╕ма нами ╓ лише Бог, ╕ тут абсолютно не важливо, що назива╓мо ми Його по-р╕зному... ╤рина ЛИСАК, студентка факультету журнал╕стики Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕м. ╤вана Франка.
А У НИХ? УЗБЕКИСТАН ПРОТЕСТУ╢ ПРОТИ ВИСТУП╤В ЗМ╤, СПРЯМОВАНИХ НА РОЗПАЛЮВАННЯ М╤ЖКОНФЕС╤ЙНИХ СУПЕРЕЧОК Власт╕ Узбекистану н╕коли не забороняли ╕ надал╕ не збираються перешкоджати ввезенню в кра╖ну або виданню в н╕й ╢вангел╕я. Про це заявив прес-секретар Ком╕тету у справах рел╕г╕й при Каб╕нет╕ М╕н╕стр╕в Республ╕ки Узбекистан Аз╕з Аб╕дов. При цьому в╕н п╕дкреслив, що деяк╕ заруб╕жн╕ ЗМ╤, йдучи врозр╕з з канонами профес╕йно╖ журнал╕стсько╖ етики, умисно ╕ в неприйнятн╕й форм╕ грубо перекручують факти, заявляючи п╕сля зас╕дання ради ком╕тету, на яке були запрошен╕, що «Узбекистан заборонив ╢вангел╕я». Аз╕з Аб╕дов нагадав, що на зас╕данн╕ ради у справах конфес╕й мова йшла, зокрема, про об’╓днання зусиль ╖хн╕х представник╕в у справ╕ протистояння ворожост╕ на пол╕тичному, нац╕ональному ╕ рел╕г╕йному ╜рунт╕ ╕ боротьбу з рел╕г╕йним екстрем╕змом, радикал╕змом ╕ фанатизмом. Глава ком╕тету нагадав, що в Узбекистан╕ ╕сну╓ в╕льний доступ до рел╕г╕йно╖ християнсько╖ л╕тератури. Для цього функц╕ону╓ Б╕бл╕йне товариство, що займа╓ться ввезенням, виданням ╕ поширенням серед християнських церков в╕дпов╕дно╖ л╕тератури. Кр╕м того, останн╕ми роками в республ╕ц╕ перекладено узбецькою мовою частини Б╕бл╕╖ (16 книг Ветхого Зав╕ту ╕ весь Новий Зав╕т). Робота з перекладу ╕нших книг Ветхого Зав╕ту трива╓.
