Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3033)
З потоку життя (6242)
Душі криниця (3437)
Українці мої... (1453)
Резонанс (1479)
Урок української (987)
"Білі плями" історії (1659)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО: ТЕПЛОТА СЕРДЕЦЬ ╤ НЕЗАБУТН╤ ВРАЖЕННЯ
До 185-р╕ччя в╕д дня народження л╕каря й поета


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ДУХОВНА ╢ДН╤СТЬ ПОКОЛ╤НЬ
Можна не сумн╕ватися, що Степан Руданський, великий прихильник укра╖нського слова, р╕дно╖ мови,...


ЧОМ, ЧОМ, ЗЕМЛЕ МОЯ…
Колись на хвилях Укра╖нського рад╕о часто звучала п╕сня «Чом, чом, земле моя»,...


ДУХОВНИЙ УЧИТЕЛЬ: ╢ВГЕН СВЕРСТЮК
Яким був ╢вген Сверстюк ╕ як╕ повчання залишив у спадок новим покол╕нням, нам розпов╕ла зав╕дувач...


ЗАБУТЕ ╤М’Я Л╤КАРЯ МАР’ЯНА ПАНЧИШИНА
«Знання ╕ досв╕д – в ╕м’я збереження здоров’я укра╖нц╕в”, - таким...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 28.07.2006 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 28.07.2006
ПАМ'ЯТА╢МО ТЕБЕ, ДРУЖЕ!
Данило КОНОНЕНКО

Завтра, 29 липня, виповнилося б 60 рок╕в Володимиру Миткалику

Час летить невблаганно. Аж не в╕риться, що вже ш╕сть рок╕в, як в╕н п╕шов в╕д нас за межу В╕чност╕. П╕шов ще в╕дносно молодою, енерг╕йною людиною з юнацьким блиском в чорних очах. Бо було ж йому на ту пору т╕льки 54 роки ╕ три м╕сяц╕ на 55-й...
В╕н - це наш колишн╕й головний редактор "Кримсько╖ св╕тлиц╕" Володимир Сильвестрович Миткалик. А нин╕, 29 липня, йому виповнилося б 60 рок╕в.
Народився ╕ вир╕с Володимир Миткалик на благословенн╕й волинськ╕й земл╕ - земл╕, ов╕ян╕й поез╕╓ю славно╖ Лес╕ Укра╖нки. Ще в шк╕льн╕ роки захопився журнал╕стикою, художн╕м словом, одначе самост╕йний шлях розпочав роб╕тником меблево╖ фабрики. Зв╕дси його, як активного роб╕тничого кореспондента, запросили на роботу до редакц╕╖ районно╖ газети.
А згодом було навчання на факультет╕ журнал╕стики одного з найпрестижн╕ших ╓вропейських вуз╕в - Льв╕вського державного ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка. Диплом отримував разом з такими в╕домими в Укра╖н╕ майстрами художнього слова, як Фед╕р Зубанич та Василь Стефак, членами Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Оп╕сля "в╕дточував" перо у часописах Луцька, Ки╓ва.
До Криму при╖хав 1974 року. Працював у редакц╕ях газет, на кримському рад╕о, у видавництв╕ "Тавр╕я". З часу виходу в св╕т першого номера першо╖ на п╕востров╕ укра╖номовно╖ газети "Кримська св╕тлиця" очолював в╕дд╕л пол╕тики, економ╕ки ╕ соц╕олог╕╖. А з кв╕тня 1995 року - головний редактор цього видання.
Протягом б╕льш як трьох десятк╕в рок╕в творчо╖ прац╕ опубл╕кував сотн╕ ╕ сотн╕ р╕знопланових газетних матер╕ал╕в. Друкувався в "Л╕тературн╕й Укра╖н╕", "Молод╕ Укра╖ни", "В╕стях з Укра╖ни", "Час╕" ("Т╕ме"), журнал╕ "Укра╖на", заруб╕жн╕й прес╕. Створив ряд книжок - "Я працюю на транспорт╕", "╢ ╕дея!..", "На гостин╕ в Д╕он╕са".
Сп╕вавтор документально╖ пов╕ст╕ "Межир╕ччя" та автор документально╖ пов╕ст╕ "Село мо╓ - моя родино...". Рукописи обох книжок, що розпов╕дають про складне й водночас геро╖чне минуле жител╕в Волин╕, пролежавши по к╕льканадцять рок╕в у видавництвах, так ╕ не змогли побачити св╕т через протид╕ю бюрократ╕в ╕ парт╕йних функц╕онер╕в. Документально-художню пов╕сть "Село мо╓ - моя родино...", уривки з яко╖ публ╕кувалися на стор╕нках "Кримсько╖ св╕тлиц╕" свого часу, повернули до видавництва "Каменяр" з друкарн╕, де рукопис перебував уже в набор╕. Функц╕онери з Волинського обкому парт╕╖ зап╕дозрили в рукопис╕ загрозу сво╖й устален╕й ╕деолог╕╖, а в╕дтак - ╕снуючому режимов╕. Життя ╕ характери односельчан, з╕ткан╕ з пристрастей ╕ протир╕ч, автор спробував сво╓р╕дно передати художн╕м словом.
На жаль, в наш нин╕шн╕й економ╕чно складний час видати книжку не легко. Потр╕бно мати або сво╖ власн╕ грош╕, або шукати спонсора. Але в Криму ╕ з╕ спонсорами на укра╖нську книгу проблематично. Тому рукописи Володимира так ╕ не побачили св╕т, ╕ навряд чи скоро побачать. Але не в цьому суть. Суть в тому, що життя трива╓. Ростуть онуки - Яночка, котру д╕дусь Володя дуже любив, ╕ Кирилко, на якого, на жаль, Володимир не дочекався буквально к╕лька тижн╕в, ╕ якого, ми впевнен╕, так само любив би ╕ т╕шився б ним...
Св╕тла пам'ять про Володю живе в серцях його р╕дних ╕ близьких йому людей - дружини Елли Олександр╕вни, доньок Тетяни та ╤рини, сестри Дус╕...
Пам'ять про нашого головного редактора "Св╕тлички" В. С. Миткалика живе й у наших серцях - його друз╕в, колег-журнал╕ст╕в, тих, хто з ним працював у т╕ нелегк╕ дев'яност╕ роки, коли в╕дбувалося становлення нашого першого ╕ поки що ╓диного укра╖нськомовного видання в Криму.
У наш╕й пам'ят╕ в╕н залишився чесним, толерантним, принциповим, працьовитим ╕ талановитим кер╕вником, творчою особист╕стю. Ми й понин╕ згаду╓мо, як в╕н у найскрутн╕ш╕ часи для газети (а вони, т╕ часи, тривають ╕ понин╕!) кожного (!) м╕сяця ╖хав до Ки╓ва ╕ з виснажливого "ход╕ння по муках" чиновницькими каб╕нетами привозив нам, колективу, кошти для зарплати, для розрахунк╕в за пол╕граф╕ю, пап╕р та оренду... В╕н знав, що на його листи-прохання над╕йдуть (зам╕ть грошей!) сух╕, казенн╕ листи-в╕дпов╕д╕ з об╕цянками або в╕дмовами, як╕ не нагодують с╕м'╖ прац╕вник╕в редакц╕╖. А тому кидав усе ╕ ╖хав сам ╕ вибивав кошти, так╕ необх╕дн╕ для нормально╖ роботи газети, для виживання колективу газети.
Це завдяки ╕н╕ц╕атив╕ й наполегливост╕ нашого тод╕шнього головного редактора В. С. Миткалика почали виходити ще й три додатки до "Св╕тлиц╕" - дитячий "Джерельце", молод╕жний "Будьмо!" та спортивний "Кримспорт". В╕н ╕н╕ц╕ював, експериментував, в╕н ризикував, шукав ╕ впроваджував нов╕ форми ╕ методи. З великого, не зовс╕м зручного формату газети А2 ми перейшли на формат А3 - приваблив╕ший ╕ маневров╕ший для подач╕ матер╕ал╕в. При В. С. Миткалику перейшли на комп'ютеризовану систему видання газети - наб╕р, верстка тощо.
╢дине, чого в╕н не встиг зробити, - це придбати сво╓, власне прим╕щення для редакц╕╖. Це було в його планах, яким, на жаль, не судилося за його життя зд╕йснитися. Може, колись ╕ збудуться...
Багато доброго ╕ св╕тлого зробив для "Св╕тлиц╕" В. С. Миткалик, ╕ про це не соромно було б сказати на його юв╕лейному вечор╕, коли б в╕н жив... Але так судилося долею, що до цього дня - свого 60-р╕ччя - в╕н не дожив. Серце, переповнене болями ╕ над╕ями на св╕тле майбутн╓ ╓диного укра╖нськомовного видання в Криму, не витримало надм╕рного навантаження. ╤ 27 жовтня 2000 року роз╕рвалося... В прямому смисл╕ цього слова.
╤ все ж ми, окр╕м цього чорного дня для ус╕х нас, прац╕вник╕в газети, пам'ята╓мо, що 29 липня - його день народження, що нин╕ йому, Володимиру Сильвестровичу Миткалику, виповнилося б ш╕стдесят...
У цей день ми зберемось ус╕ разом, пом'янемо його по-шевченк╕вськи "незлим тихим словом" - нашого доброго ╕ славного колишнього головного редактора "Кримсько╖ св╕тлиц╕", уявно запевнимо, що газета йде незм╕нним курсом - продержавницьким, - тим, який в╕н разом з колективом обрав у дн╕ становлення нашого укра╖нськомовного видання в зрос╕йщеному Криму. Про газету та ╖╖ добр╕ справи знають не лише в автоном╕╖ та Укра╖н╕, а й у близькому та далекому заруб╕жж╕ - Рос╕╖, Польщ╕, Канад╕, Америц╕, Австрал╕╖... Проблеми р╕дно╖ мови, нац╕онально╖ культури, ╓дност╕ р╕дного народу, непод╕льност╕ кра╖ни, а також проблеми п╕дростаючого покол╕ння - усе це в центр╕ уваги редакц╕йного колективу. ╤ цей курс - незворотний, непохитний, незм╕нний.
Ми пам'ята╓мо тебе, наш славний друже, наш в╕рний товаришу ╕ невтомний колего! Тво╖ кращ╕ ╕де╖ - то й наш╕ ╕де╖, твоя в╕ра в св╕тле майбуття - то й наша в╕ра. ╤ в╕чна пам'ять про Тебе, допоки ми жив╕!
Данило КОНОНЕНКО,
редактор в╕дд╕лу л╕тератури "КС" -
╤ УС╤ "СВ╤ТЛИЧАНИ".

Сп╕керу Кримського парламенту ГРАЧЕВ╤ ЛЕОН╤ДУ ╤ВАНОВИЧУ

Леон╕де ╤вановичу!
Ма╓мо нещастя потрапити в ╕нфарктне в╕дд╕лення 6-╖ с╕мферопольсько╖ м╕сько╖ л╕карн╕. Разом з нами тут л╕ку╓ться ще 47 кримчан, "во благо" яких ви кладете вс╕ сво╖ сили в численних виступах у м╕сцевих ЗМ╤.
М╕ж тим у 6-й м╕ськл╕карн╕ С╕мферополя вже який день в╕дсутня будь-яка вода. Прим╕щення й дос╕ не опалюються, а сьогодн╕ вже 26 жовтня. Це конкретн╕ приклади отого вашого "блага", яке об╕ця╓те нам зус╕б╕ч? Чи ж можна п╕сля такого "п╕клування" вам в╕рити?
Переконан╕, що влад╕ ваш╕й скоро к╕нець, бо ж н╕де ╕ н╕коли, а вам це добре в╕домо як ╕сторику, вона не трималася довго за рахунок обману людей (згадайте хоча б свого класика - Ульянова-Лен╕на). ╤ тод╕ не дай, Бог, вам опинитися в нашому становищ╕ - буде гидко ╕ соромно за ту владу, яку ви сьогодн╕ уособлю╓те...
Костянтин КУДРЯВЦЕВ,
╕нвал╕д ╤ групи.
Володимир МИТКАЛИК,
головний редактор всеукра╖нсько╖ газети "Кримська св╕тлиця".
В╕ктор ОЛЬШАНСЬКИЙ,
ветеран прац╕.
м. С╕мферополь,
6-та м╕ськл╕карня.
("Кримська св╕тлиця",
27 жовтня 2000 р.).

ЦЕ ОСТАНН╤Й журнал╕стський матер╕ал В. Миткалика - в╕н передав його у "Св╕тлицю" з л╕карн╕ напередодн╕ сво╓╖ смерт╕... В╕н нав╕ть там боровся проти несправедливост╕ буття... Смерть на сцен╕ - це тепер стосу╓ться й журнал╕стики - т╕льки СПРАВЖНЬО╥... Але ск╕льки ще дол╕ треба смертей таких СПРАВЖН╤Х людей, щоб от╕й влад╕-зрад╕, яка й дос╕ жиру╓ в парламентах, нарешт╕, справд╕ настав к╕нець? В╕дпов╕дь на це в╕чне укра╖нське питання, напевне, десь на небесах...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 28.07.2006 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4010

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков