|
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 09.06.2006 > Тема "Душі криниця"
#24 за 09.06.2006
РОЗКОЛЬНИКИ ЧИ ЗАХИСНИКИ ╤СТИНИ?
Володимир ЛЕЩЕНКО, ╕сторик.
Дорога до Храму
╤стор╕я людства не зна╓ н╕ ате╖стичних пер╕од╕в, н╕ безбожницьких народ╕в. Авантюристична спроба комун╕ст╕в побудувати ате╖стичне сусп╕льство також завершилася законом╕рним крахом. Рел╕г╕я, тобто сво╓р╕дне ╕ндив╕дуальне св╕тосприйняття, притаманне вс╕м людям, бо вони, на в╕дм╕ну в╕д ╕нших живих ╕стот, духовн╕ створ╕ння з широкою уявою ╕ здатн╕стю до власних висновк╕в, у тому числ╕ й помилкових. Бо, на жаль, багато хто - не без так званих тваринних ╕нстинкт╕в, тобто необдуманих спонукань чи бажань через брак вихованост╕. Тому як ран╕ше, так ╕ тепер рел╕г╕я використову╓ться аморальними людьми, з, м’яко кажучи, нечистою метою. Цьому сприя╓ й те, що рел╕г╕й багато, бо багато народ╕в з╕ сво╓ю окремою ╕стор╕╓ю та р╕зними природними ╕ штучно створеними умовами життя.
Укра╖на - християнська держава, де переважна частина ╖╖ громадян спов╕ду╓ православ’я. Чому саме його, одн╕ взагал╕ не знають, а ╕нш╕ пояснюють це тим же християнством чи родинною традиц╕╓ю, хоч насправд╕ ця обставина ма╓ досить глибоке ╕сторичне кор╕ння, без засво╓ння якого робити св╕й власний виб╕р на майбутн╓ не просто важче, а можна ╕ взагал╕ впасти в ╓ресь, яка зашкодить ╕ тоб╕ особисто, ╕ оточуючим тебе людям. Бо ми вс╕ ╕стоти сусп╕льн╕, хоч, як не прикро, розпорошилися на р╕зн╕ конфес╕╖ та, нав╕ть, в╕дгалуження в тому ж православ’╖. Це сумна д╕йсн╕сть.
Рел╕г╕╖ ╕снують для знаходження вза╓морозум╕ння м╕ж людьми. Т╕льки не в руках пол╕тикан╕в, як╕ щир╕ в╕рування людей використовують для насадження протистоянь, котр╕ за самою сво╓ю суттю невиг╕дн╕ н╕кому, окр╕м провокатор╕в. Вони ж бо знають, що в каламутн╕й вод╕ рибу легше зловити. У вир╕шенн╕ св╕тоглядних питань духовну «воду» не можна дистилювати. ╥╖ необх╕дно лише п╕дтримувати в природн╕й чистот╕, а для цього треба знати не лише звича╖, а й причини ╖х виникнення та запровадження.
Ставити питання про канон╕чн╕сть, тобто законн╕сть т╕╓╖ чи ╕ншо╖ конфес╕╖ або ╖╖ незаконн╕сть може лише сусп╕льство ╕ вже н╕як не супротивники «розкольник╕в», та ще й ╕з-за кордону. До закордонних вплив╕в ставитись варто досить критично. Сус╕дов╕ може не сподобатись, як ви розставили мебл╕ у сво╓му помешканн╕. Проте це ще не значить, що сус╕д правий, бо в╕н ма╓ сво╖ уподобання, як╕ можуть бути ц╕лком протилежними вашим. ╤ якщо ви переконан╕, що ваше уподобання н╕чим не загрожу╓ сус╕дов╕, виконувати його домагання не т╕льки не обов’язково, а й, може, шк╕дливо для ваших ╕нтерес╕в, як╕ ви, природно, також ма╓те.
Оск╕льки православ’я для Укра╖ни ╓ традиц╕йним, то на його приклад╕ й розглянемо наш, укра╖нський, а не сус╕дський поступ у майбутн╓, яке, може, з певних причин комусь ╕ не подобатиметься, бо ж ╕нтереси не сп╕впадуть. Тому дехто нар╕катиме не т╕льки на вас, а й, нав╕ть, на Бога, якому наш╕ пращури ╕ прапращури поклонялися не формально, як фарисе╖, а й справд╕ жили за його законами. Тепер Бога ми уявля╓мо не зовс╕м так, як це сприймалося людьми в далекому минулому. Однак ╕ так зван╕ язичники не були дикунами чи нап╕вдикунами, не були поганими, а звичайними людьми свого часу й нер╕дко робили так╕ дива, на як╕ ми, як нам зда╓ться - цив╕л╕зован╕, не здатн╕, бо багато чого розгубили з набутк╕в попередн╕х покол╕нь, чому сприяло й наше вимушене без-в╕р’я та неможлив╕сть вивчати свою власну ╕стор╕ю.
Наш╕ прапращури вважали себе онуками Дажбога. ╤ це - не зухвал╕сть. Дажбог вважався, кажучи по-сучасному, не просто богом сонця, а був символом родючост╕ й прац╕. Ось зв╕дки ╕ вс╕м в╕дома працелюбн╕сть укра╖нц╕в. Знана тепер «Велесова книга», написана волхвами ще на дощечках, присвячена цьому божеству тому, що саме Велес був ут╕ленням багатства, в тому числ╕ й духовного. А Перун, як ╕ ╤ндра чи ╤нтра, в╕домий через велику к╕льк╕сть зображень-╕дол╕в, деяк╕ з яких збереглися й до нашого часу, був во╖ном-охоронцем. Перел╕чен╕ божества, як й ╕нш╕, ╓ доказом не багатобожност╕ в уявленн╕ наших прапращур╕в, а ╖хн╕х багатосторонн╕х зац╕кавлень ╕ потреб.
╤ сьогодн╕ Бога кожен уявля╓ соб╕ по-сво╓му. Для вихованих в ате╖стичному дус╕, але осв╕чених в╕н найкраще сприйма╓ться як ун╕версальна енерг╕я, що творить ╕нш╕, галузев╕. Не принижуючи християнства взагал╕, а християн р╕зних напрямк╕в зокрема, все ж варто знати, що ╕ Тр╕йця не християнського походження. Прапращури укра╖нц╕в в╕рували в Праву (божественн╕сть), Наву (духовн╕сть) ╕ Яву (матер╕альний св╕т). Саме зв╕дси ╕ поняття «православ’я». Тобто Права була божественною сутн╕стю ще у язичник╕в. А з поширенням християнства ув╕йшла в духовний ужиток нова Тр╕йця: Отець, Син ╕ Дух святий. Тобто назви зм╕нилися, а суть залишилася попередньою.
Щоправда, християнська Тр╕йця в основному нашу увагу зосереджу╓ на людин╕ та ╖╖ власних вигодах, що не завжди в╕дпов╕да╓ су-сп╕льним ╕нтересам, а язичницька, так би мовити, охоплю╓ Космос. Тому про прим╕тивн╕сть мислення язичник╕в говорити зайве. ╤ знак хреста наш╕ стародавн╕ попередники використовували ще до запровадження християнства. У язичник╕в хрест символ╕зував духовну людину. А сонце, джерело св╕тла ╕ тепла, без яких живим ╕стотам не вижити, зображувалося колом. Тому жертовники викладалися каменями у вигляд╕ кола з перехрестям посередин╕, тобто - сварги, яку запозичили фашисти п╕д назвою «свастика».
Св╕дки ╢гови прав╕, коли стверджують, що ╤сус Христос був роз╕п’ятий не на хрест╕. Господь, як й ╕нш╕ засуджен╕ в той час на страту, помер на тавр╕, тобто на Т-под╕бному стовп╕. ╤ шибениця ма╓ не хрестопод╕бну, а Г-под╕бну форму. Так що Бог надоумив людей священний символ хреста не використовувати як знаряддя глумл╕ння ╕ мук, через що кожна нормальна людина, незалежно в╕д в╕роспов╕дання, повинна якщо не
користуватись хресним знаменням, то хоч би не руйнувати встановлен╕ хрести, тобто не насл╕дувати приклад комун╕ст╕в ╕ сучасних сатан╕ст╕в.
Що ж стосу╓ться власне православ’я, то перед ним н╕хто не ма╓ ст╕льки заслуг, як козацтво. В Укра╖н╕ ╕сторичн╕ под╕╖ розгорталися так, що вона могла стати повн╕стю католицькою, як ╕нш╕ наш╕ зах╕дн╕ родич╕ та сус╕ди. Та козакам таки вдалося в╕дстояти свою прадавню в╕ру. Щоправда, частин╕ укра╖нц╕в усе ж довелося погодитись на ун╕ю, щоб зберегти себе нац╕онально ╕ морально. ╤ван Нечуй-Левицький у сво╖х творах досить яскраво змалював брудний побут ╕ груб╕ гультяйськ╕ уподобання московинських горе-священик╕в, над╕сланих в Укра╖ну п╕сля псевдовозз’╓днання з Москов╕╓ю. Нин╕ нам ус╕м треба молитись за тих, хто ╕ сьогодн╕ працю╓ на нив╕ р╕дно╖ укра╖нсько╖ духовност╕, щоб вона заврожа╖лась воскрес╕нням козацько╖ держави.
с. Соколине
Бахчисарайського району.
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 09.06.2006 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3908
|
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
