Версiя для друку Обговорити в форумi

ВИСТУП ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З НАГОДИ ДНЯ ПЕРЕМОГИ

Шановні, дорогі, любі наші ветерани!
Дорога українська родино!
Співвітчизники!
Сьогодні ми маємо величавий день – день 9 Травня, день перемоги над фашизмом. Це день мужніх синів і доньок Україні. Я маю велику честь сьогодні, стоячи на дніпровських пагорбах, звернутися до вас і до українського народу.
У цей вікопомний день ми схиляємо у скорботі свої голови перед світлою пам’яттю мільйонів наших співвітчизників, які загинули у вогні цієї страшної війни. Ми схиляємо голови перед воїнами, що воювали на фінському фронті; ми схиляємо голови перед воїнами, що воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни; ми схиляємо свої голови перед воїнами, які змагались на японському фронті.
Я сьогодні звертаюсь до вас перш за все, дорогі ветерани, з глибокою вдячністю і шаною. Бо бачу вас молодими – взвод за взводом, рота за ротою, сотня за сотнею, подвиг за подвигом і вічність за вашими спинами. У цей великий день – день слави і день пам’яті – я звертаюсь до Українського народу, щоб ще раз замислитись над непроминальною цінністю миру, єдності і людської гідності.
Друга світова війна смерчем пройшла над всією Україною. Вона навічно завмерла тут у символі Великої Вітчизняної війни, в образі битви, окупації, концтаборів, полону, шибениць, братських могил, нужденного тилу, примусового рабського труду. Цей смерч забрав понад 10 мільйонів українських життів. Вічна їм слава, вічна їм пам’ять.
Перемога України разом з іншими націями була досягнута винятково могутньою волею простих людей, які захищали свою землю від неволі, рабства і зла. Ця могутня постава згодом відродилася у державній волі України, чия свобода немислима без подвигу, здійсненого у пеклі тієї війни.
Сльози і кров завжди підносяться у небо, і звідти, по краплині, повертаються на землю дощем пам’яті. У кожній цій краплині – образ батька, діда, всіх праведників, і саме тому ці краплини для нас нескінченні.
Війна завжди має людський вимір. Олесь Гончар, Олена Теліга, Олексій Берест і багато інших – кожен з цих та мільйони інших українців любили свою державу, любили Україну. Кожен з них захищав і гинув, власне, за Україну. Гинув по-своєму, перемагав по-своєму, однак найголовніше – ця любов була справжня, віддана і надзвичайно глибока.
Я хочу, щоб ми осмислили цей факт не з точки зору пропаганди і політичних пристрастей, а з точки зору історичної неминучості нашої держави і нашої всезагальної, всеукраїнської правди. Почитаймо знову і знову щоденники нашого геніального земляка Олександра Довженка, пронизані тією неприхованою правдою та болем за розбрат, безталанність, приреченість, і водночас непохитною вірою у велике майбутнє нашої нації, нашого народу. Саме відштовх-нувшись від цієї великої істини, сьогодні я складаю глибоку шану представникам усіх народів, які у час війни боролися, власне, за Україну, зійшлись на цій землі, знайшли тут свій дім, можливо, хтось, на жаль, і могилу, і стали нашою невід’ємною частиною. Це росіяни і євреї, поляки і болгари, білоруси і молдавани, роми, румуни, угорці, гагаузи і багато-багато інших націй і народностей. Від імені всіх українців прийміть слова нашого спільного співпереживання з вашими втратами і вашим болем. Переконаний, що у цей день потребують слів солідарності наші співвітчизники – кримські татари, яких з особливим цинізмом вразила і війна, і повоєнні репресії.
Наші народи сьогодні згадують всіх, всіх без обмежень, і всіх без винятків, без різниці у поглядах, приналежностях і званнях – всіх, хто лежить під могильними плитами, іменними і безіменними; спалених і розвіяних по українських та інших землях.
Безумовно, у цьому просторі я бачу образ і свого батька – Ющенка Андрія Андрійовича, життєвий шлях якого пройшов через табори Мейсен, Дахау, Бухенвальд, Освєнцім. Це був прикордонник, який усі свої сили, талант, уміння направив заради одного: щоб наша країна була вільна, очищена і незалежна. Для мене це є символ покоління моїх батьків.
Поруч завжди постає образ моєї матері, яка, попри всі лихоліття зуміла виховати своїх дітей, і не тільки своїх, у любові і повазі до своєї країни, до своєї нації, до кожної людини і доброї справи. На мій погляд, це є визначальним, найважливішим, найбільш істинним, бо це лежить в основі перемоги добра над злом.

Дорогі ветерани!
Кожний раз, коли я піднімаюсь на політичну трибуну, коли у мене є можливість говорити про Велику Вітчизняну війну, про фінську війну, японську війну, взагалі про воєнне лихоліття, – я паралельно ставлю ще одну тему, яка є надзвичайно делікатною, але важливою для моєї нації. Це є тема примирення ветеранів різних фронтів, різних армій, які змагалися, власне, за Україну проти фашизму. Ви, переконаний, не раз дивилися смерті в очі. Я прошу вас сьогодні не ховати свій погляд від сьогодення. Можливо, ви по-різному бачили майбутнє, але, я переконаний, кожний з вас бачив це майбутнє у вільній, суверенній, незалежній Україні. Ви за неї боролися.
Моя нація, мій народ знайшли сили простити німців за ті злочинства, які були вчинені в роки Другої світової війни. Моя нація знайшла сили вибачити японцям, іспанцям, полякам. Бо ми були сильні, ми такими й залишаємося. Я переконаний, що прийде час, і українські ветерани подадуть одне одному руки в ім’я майбутньої України. Я переконаний, що ми станемо свідками того часу, коли питання примирення стане для української нації реальністю.
Я хочу ще раз особливо підкреслити, звертаючись до ветерана кожної з армій.
Я глибоко шаную все вами пережите та пройдене і вірю у вашу мудрість. Я бачу шлях до порозуміння у спільній щоденній праці, пліч-о-пліч, без марнослів’я, ділом, конкретними справами. У цій праці постане ще одна надзвичайна перемога України. Я в цьому глибоко переконаний.
Декілька слів про сьогодення. У програмі «Десять кроків назустріч людям» я ставив завдання збільшити мінімальну пенсію, ліквідувати зрівнялівку та дискримінацію в пенсійному забезпеченні, гарантувати пріоритетне оздоровлення ветеранів війни та праці. Минув рік. Вдвічі збільшено пенсії інвалідам війни та встановлено мінімальну пенсію для інвалідів з числа військовослужбовців на рівні прожиткового мінімуму – це з
1 квітня 2006 року. Майже вдвічі збільшено пенсію, виплату інвалідам війни з числа військовослужбовців строкової служби. Ми суттєво підвищили розмір разової грошової допомоги ветеранам – якщо у 2004 році на виплату цієї допомоги було виділено 131 мільйон, то в цьому році майже 400 мільйонів, тобто втричі більше. Лише на оздоровлення людей літнього віку в цьому році видатки складатимуть понад 45 мільйонів гривень, що на 10 мільйонів, або майже на чверть більше, ніж у 2005 році.
І найголовніше – поступово змінюється філософія ставлення до ветерана. Зміна цієї філософії знайшла своє відображення у державному бюджеті країни поточного року. У широкому контексті, шановні ветерани, шановна українська націє, я бачу три масштабні пласти завдань, які стоять перед владою і суспільством у справі належного вшанування і захисту українських ветеранів.
Перше і, можливо, найголовніше – системне соціальне забезпечення інвалідів війни, учасників бойових дій і національно-визвольної боротьби, партизанів і борців антифашистського опору, колишніх в’язнів нацизму, трудівників тилу, дітей війни. У єдиній площині і за єдиною прозорою логікою нам необхідно об’єднати комплекс питань, які стосуються пенсійного забезпечення, системи пільг, виплат і медичної допомоги. Це провідне завдання для уряду, і я послідовно буду вимагати його виконання. Мета досить чітка: Україна не має права обділити увагою кожного, хто страждав за її волю. Фундамент для такої роботи закладено. Сьогодні необхідно, щоб ефективно запрацювали механізми реалізації цього завдання. Воістину, це стане найвеличнішим пам’ятником героям і жертвам війни.
Друге – нам необхідно відтворити цивілізовану культуру ставлення до власної історії та пам’яті. Настав час говорити про всеосяжну академічну дослідницьку роботу стосовно участі українців у Першій і Другій світових війнах, у конфліктах радянського часу і у міжнародній миротворчій діяльності. Ми повинні поіменно знати всіх героїв і свої втрати. До об’єднавчого знаменника необхідно звести символи пошани жертвам війни по всій Українській державі. Потрібно позбутися непритаманної українцям тоталітарної атрибутики і штучного пафосу. Водночас слід зберегти і відродити історично значимі пам’ятники і знаки, плюндрування яких є, по суті, плюндруванням самих себе. Я вірю, що для цієї мети постане в Україні найтерпиміша по своїй суті, найретельніша у власних діях громадська армія відродження національної пам’яті.
І третє – наш внутрішній національний діалог з пошуку історичної правди, безумовно, слід продо-вжувати. Без емоцій, без поділу на фронти, а у спосіб, який продемонструє високу культуру нашої нації, для якої немає тем заборонених, а натомість є теми повчальні та об’єднуючі. У цьому контексті я бачу великий сенс у започаткуванні українського форуму порозуміння, співзасновниками якого мали б стати і громадські організації, і ділові, політичні кола, і, власне, сама Українська держава.
Сьогодні, в день 9 Травня, весь український народ вшановує кожну невинну душу, загиблу у час війни; кожного воїна, який боровся за свободу; кожне серце, яке, власне, боліло за Україну. Ми адресуємо слова солідарності і взаємної підтримки всім державам і народам світу, чий подвиг у Другій світовій війні став величною перемогою люд-ства над злом. Перемогою правди, торжеством справедливості.
Символічно, що в ці дні відзначається День Європи, коли ми разом з усіма європейськими народами говоримо про наші спільні цінності, спільну історію і, безумовно, говоримо про наше спільне майбутнє. Україна приймає символ цього дня як свій власний.
Я сердечно вітаю вас, дорогі співвітчизники, з днем Великої Перемоги, з днем слави і днем пам’яті.
Слава вам, дорогі ветерани, слава вашому подвигу і слава Україні!
м. Київ, 9 травня 2006 р.

День Перемоги у Сімферополі. Покладання вінків та квітів до Вічного вогню біля могили Невідомого солдата...
Фото А. САНІКА.

40 МІСЯЦІВ ТРИВАЛА ВІЙНА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ...
61 рік тому ціною ратних зусиль людство отримало одне з найсвітліших свят - Велику Перемогу, а разом з нею надію на мирне майбутнє. І чим далі час віддаляє нас від переможного травня 1945-го, тим величнішими постають подвиги і безсмертя героїв тих вогненних років. Сьогодні увесь український народ вшановує переможців тієї війни, своїх героїв.
З нагоди святкування Дня Перемоги Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, Прем’єр-міністр Юрій Єхануров, Київський міський голова Леонід Черновецький, народні депутати, члени уряду, ветерани Великої Вітчизняної війни та представники громадськості поклали 9 травня квіти і вінки до пам’ятника Невідомому солдатові у парку Вічної Слави, хвилиною мовчання вони вшанували пам’ять полеглих у боях за Перемогу.
Центральною подією свята у столиці стало урочисте проходження ветеранів Хрещатиком. Разом з ними у святкових колонах також йшли керівники держави.
Президент України Віктор Ющенко у суботньому радіозверненні наголосив, що День Перемоги є одним з найвеличніших свят, яке відзначає Україна, адже у травні 1945 року було покладено край найкривавішій драмі в історії людства. «Це день честі й слави наших дідів і батьків, які мужньо зі зброєю в руках виступили проти ворога. Це день честі й слави наших матерів, які витримали тягар війни і невтомною працею наближали перемогу», - підкреслив глава держави.
За його словами, українці заплатили страшну ціну за Перемогу, адже наша держава постраждала найбільше з усіх європейських країн, тисячі міст і сіл було спалено, знищено. Після війни, вже в мирний час люди продовжували гинути від Голодомору. У ті страшні роки полягли мільйони українців. Про точну кількість загиблих і досі дискутують історики, вчені, ветерани.
Однак Президент переконаний, що жертви і втрати України у Великій Вітчизняній війні не були даремними, адже наслідком перемоги над фашизмом стало формування нинішніх кордонів нашої держави, і вперше за багато століть українці опинилися в межах однієї країни, а Україна стала співзасновником Організації Об’єднаних Націй. «Усе це здобуто перемогою України у Другій світовій війні. Тому День Перемоги - це велике національне свято українців, яке вони відзначають разом з усім світом», - сказав Віктор Ющенко.
40 місяців тривала війна на території України, вона опалила своїм смертоносним вогнем кожну сім’ю та оселю, ставши найбільшою трагедією в історії українського народу. Територія України перетворилася на один із головних плацдармів жорстоких боїв. Мільйони синів і дочок України заплатили за Перемогу своїм життям. Не менш ніж десять мільйонів людей загинуло в Україні з початку війни... Жодна інша країна Європи не зазнала подібного руйнування і втрат. 8,8 мільйона загиблих, 2,5 мільйона примусово вивезених на роботу до Німеччини, 30 тисяч зруйнованих сіл та 870 міст - такими є страшні наслідки тих фатальних років для нашої Батьківщини.
Тільки на українських землях було понад 230 таборів смерті. І лише у дарницьких таборах у Києві було знищено близько 180 -200 тисяч військовополонених, в основному українців і росіян.
За мужність і самовідданість, виявлені в боях за Україну, понад 2600 чоловік були удостоєні вищої відзнаки - звання Героя Радянського Союзу (більше 20% від усіх, хто отримав це звання під час війни). Героями Радянського Союзу стали близько 4 тис. наших земляків. Сотням військових з’єднань присвоєно почесні найменування на відзнаку їхньої участі у визволенні українських міст.
Сьогоднішній святково прикрашений Хрещатик, тисячі киян і гостей столиці тепло зустрічають переможців, вшановуючи їхній ратний подвиг і пам’ять про тих, хто назавжди залишився на полях битв, не дожив до нинішніх днів...

«МИ ПРОСТИЛИ ВСІХ, ХТО, МОЖЛИВО, БУВ ПО ТОЙ БІК ОКОПІВ. ТЕПЕР ПРИЙШОВ ЧАС ПРОСТИТИ САМИХ СЕБЕ»
Голова Всеукраїнської організації ветеранів, академік Ігор Юхновський переконаний, що Верховна Рада нового скликання підтримає заклик Президента України Віктора Ющенка визнати Українську повстанську армію (УПА) стороною, яка воювала у Великій Вітчизняній війні.
На думку І. Юхновського, останнім часом уряд України вже зробив певні кроки з об’єднання кількох українських ветеранських організацій в єдину структуру, яка б більш справедливо розподіляла державну соціальну допомогу. Він вважає, що примирення між ветеранами різних армій є лише питанням часу.
Як повідомлялося, Президент України Віктор Ющенко у своєму радіозверненні, присвяченому 61-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років, закликав ветеранів Радянської і Української повстанської армій до примирення. «У своїх серцях ми давно простили німців, японців, поляків», - зазначив Президент. «Ми простили всіх, хто, можливо, був по той бік окопів. Тепер прийшов час простити самих себе», - сказав Президент, який, за його словами, покладає великі сподівання на новий парламент. На переконання В. Ющенка, Верховна Рада повинна віддати данину шани всім, хто захищав свою Батьківщину, і проголосувати за закон, який визнає воїнів УПА ветеранами війни.
Лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз закликає не спекулювати на темі про статус воїнів УПА, а вирішити це питання без поспіху, не включаючи до коаліційної угоди. Про це він сказав в інтерв’ю журналістам 9 травня після покладання квітів до могили Невідомому солдату у парку Вічної слави у Києві.
Олександр Мороз зауважив, що “не потрібно під умовою коаліції включати питання, які можуть розколоти суспільство”. За його словами, не один раз в окремій розмові Президент висловлювався за те, що треба винести за дужки усі ті питання, які потребують додаткового вивчення і вирішення не в політичний, а прийнятний для суспільства спосіб.
Олександр Мороз також нагадав, що у 1993 р. за його ініціативою створена урядова комісія, яка повинна дати історичну
оцінку війні УПА. “Пройшло 12 років, а висновків цієї комісії досі немає. Тому, я гадаю, що потрібно запитати у тих людей, які одержують фінансування на роботу цієї комісії”.
Відповідаючи на запитання щодо створення “широкої коаліції”, лідер СПУ відзначив, що за результатами соцопитувань, проведених СПУ, 49% громадян висловились за створення “помаранчевої” коаліції в складі БЮТ, НСНУ та СПУ, а близько 30% - за “широку коаліцію” з участю Партії регіонів. “Очевидно, треба брати до уваги думку всіх громадян”, - підкреслив Олександр Мороз.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 12.05.2006 > Тема "З перших уст"