- 2002 рік для колективу театру був плідним: поставлені спектаклі "На балу удачі" ("Едіт Піаф") В. Легентова, "Учитель танців" Лопе де Вега, сучасна комедія "Все не так!" за п'єсами Д. Фо та Ф. Реме, музична трагікомедія "Євреї нашого двору" на музику І. Поклада та вірші О. Вратарьова (режисер - народний артист України С. Сміян). Ми відновили "Циганку Азу", тепер глядачі можуть побачити її у новій редакції. Підготували шоу-програму "Під сузір'ям Стрільця" - творчий вечір заслуженого артиста АРК Владислава Чернікова. Завершена робота над постановкою дитячої вистави "Кицькин дім" за С. Маршаком. До речі, у цьому ж році відбулися творчі вечори наших ювілярів - народного артиста України Миколи Івановича Андрусенка та заслуженого артиста АРК Степана Івановича Ботвини. Зараз працюємо над досить незвичним жанром для нашого театру - рок-оперою "Енеїда" (за відомим твором І. Котляревського) на музику композитора С. Бедусенка. Поставити цей спектакль ми запросили режисера Володимира Аносова. Треба сказати, що 2002 рік був досить насиченим і у плані поїздок. Театр двічі гастролював у Керчі - у червні та вересні. Виступили в приміщенні Керченського театру ім. О. С. Пушкіна. Показали вистави "Принцеса цирку", "Все не так!", "Євреї нашого двору", "Вечір балету в Криму", "На балу удачі", концертну програму за участю заслуженого артиста України Валерія Карпова, а також дві дитячі вистави. На гастролях вдалося побувати балетній трупі, вокалістам, артистам драми, причому з мінімумом затрат для театру. Брали участь і у щорічному фестивалі "Лесина осінь", який відбувся у вересні в Ялті. На ньому артистка театру Олена Липська стала лауреатом республіканського конкурсу професійних читців. За творчі досягнення та високу виконавчу майстерність почесного звання "Заслужений артист АРК" були удостоєні артисти театру Неля Жук, Тамара Гончаренко, Олександр Шейко, Лідія Карпова, а звання "Заслужений працівник культури АРК" - начальник гримерно-пастижерського цеху Наталія Шлевська та начальник електроосвітлювального цеху Юрій Соловйов. Поповнився і художньо-керівний склад театру. Головним диригентом було призначено Олександра Коваленка, на посаду режисера - Бориса Мартинова. Досі гострою залишається проблема фінансування нашого закладу. Вже шостий рік поспіль від Міністерства культури Криму ми не отримуємо ні копійки на здійснення постановок. Добре, що Міністерство культури і мистецтв України на "Енеїду" нам виділило невеликі кошти - 20 тисяч гривень. Якщо зважити на те, що всю цю суму потрібно розподілити не тільки на музичне оформлення, а й на створення декорацій, підготовку костюмів, стає зрозумілим, що цих коштів вистачить не на все. Для порівняння: в Києві на такі вистави витрачається від 70 до 100 тисяч гривень. Намагаємося власні кошти, котрі отримує театр від вистав, розподіляти якомога доцільніше. За 11 місяців поточного року наш прибуток склав близько 347 тисяч гривень. Враховуючи те, що попереду - новорічні свята та зимові канікули, то, думаю, що закінчуватимемо рік з сумою, близькою до 400 тисяч. Звертаю вашу увагу - зараз лише за місяць прибуток театру складає в середньому 30 - 35 тисяч гривень, а ще декілька років тому він ледве сягав 5 - 7 тисяч. Як бачите, популярність наших вистав (відповідно і кількість глядачів) зросла. У театрі діє лише одна сценічна площадка. І щоб нам виправдовувати своє призначення - нести українське слово, знайомити широке коло кримчан з українською культурою, мало лише високого професіоналізму акторів, нам вкрай необхідна державна підтримка. Театр потребує реконструкції, сучасного обладнання, оскільки все, що було побудоване 26 років тому, морально та технічно застаріло. Адже сьогодні майже всю прибуткову частину ми намагаємося використовувати на господарські потреби, тобто латання "дірок", - необхідно ж оновити матеріально-технічну базу. Подумуємо над тим, щоб працюючи на основній сцені, відкрити ще дві малих. Звичайно, збільшиться витратна частина, але які відкриваються перспективи! Складається враження, що керівництво АРК не зовсім правильно розуміє ті завдання, котрі постають перед ним стосовно таких закладів, як наш. Музичний жанр - складний і потребує багато витрат. Справді, якщо у спектаклі суто драматичного театру задіяні лише п'ять - десять осіб, коштів треба ніби й небагато. Але щоб подати виставу в нашому театрі - музичного напряму, оформити її, сума значно зростає. Лише на те, щоб придбати у композитора музику, потрібно не менше 3 - 4 тисяч доларів. А костюми, аранжування? Наприклад, колись музика до вистави "Циганка Аза" обійшлася нам у 5 тисяч доларів, а зараз ця сума вже сягає 25 тисяч. Як ви знаєте, у 2001 році в театрі проводився ремонт. Але робота не була завершена, оскільки з відставкою уряду С. Куницина (а він, до речі, був ініціатором реконструкції) фінансування припинилося. Був "підготовлений" до відставки і директор театру. Думаю, що це була продумана політика, щоб проблеми Кримського українського театру "загубилися" (ніби серед інших проблем), щоб про них більше ніхто нічого не чув. За рішенням господарського суду АРК були заарештовані всі рахунки, отож ми й досі залишаємося боржниками перед фірмою "Крез" та субпідрядниками. З 250 тисяч боргу за проведені роботи їм було виплачено лише 80 тисяч за ремонт даху. Але повернемося до сьогодення. Я зустрічався і з Постійним Представником Президента України в АРК О. Діденком, з головою Ради міністрів АРК С. Кунициним, першими особами Верховної Ради - Б. Дейчем, В. Кисельовим, І. Умеровим. Сподіваюся на їхню підтримку, оскільки Міністерство культури АРК не в змозі нам допомогти взагалі. Наведу лише один приклад, але він показовий. Нещодавно Міністерством культури АРК нам була надана лімітна довідка стосовно зарплати на наступний 2003 рік. Місячний фонд зарплати - 125 тисяч гривень, на січень і лютий передбачається виділити по 100 тисяч, а на березень - лише 50. Ви розумієте, що це означає? Що я буду змушений попередити колектив про скорочення штату більш ніж на 50 відсотків. З ким тоді працювати? Як з такою кількістю акторів зберегти напрямок театру? З травня 2002 року Міністерство культури АРК очолює новий міністр, але нічого зроблено не було, щоб нормалізувати наше фінансове становище. Ми з тих закладів, котрі треба підтримувати постійно. Заробітна плата була виплачена з півторамісячною затримкою. Є багато нарікань з боку глядачів, що в театрі холодно. Ми ж не можемо забезпечити належний тепловий режим, оскільки потрібно замінити всі комунікації, встановити власну котельню. А як працювати артистам, коли температура на сцені - 10 - 12 градусів? Примушувати працювати в цих умовах я не маю права. Про яку культуру ми можемо говорити? Ще одна проблема - омолодження колективу. Її вирішення потребує сам жанр. А ще весь минулий рік ми працювали без головного режисера, головного балетмейстера, головного художника (але випустили шість спектаклів!). Можливо, ми не мали б проблем з кадрами, якби могли забезпечити спеціалістів житлом. Квартири для працівників театру востаннє виділялися 10 - 12 років тому. В цьому році приїхали до нас на роботу кілька акторів з Кривого Рогу, сподіваємося, що скоро колектив поповниться випускниками Одеської консерваторії, навчальних закладів Дніпропетровська. Театр потребує не суто драматичних акторів, а молоді, котра б володіла навичками вокалу та хореографії. - Планів на майбутній рік багато, але говорити про них передчасно, - зазначив наприкінці нашої розмови Володимир Іванович. - Це будуть твори українських класиків та наших сучасників. Рок-оперу "Енеїда", над якою колектив працює вже протягом місяця, плануємо здати наприкінці січня 2003 року. У виставі задіяна велика акторська група - близько 60 осіб. У ролі Енея глядачі побачать заслуженого артиста України Валерія Карпова. Матеріал складний, але цікавий - героїчне поєднання сучасності та минулого. ...Якби нас не затягувала боргова яма, не виникало сумнівів щодо виплати заробітної плати, якби були забезпечені власним житловим фондом, - то той невичерпний потенціал, котрим володіє український музичний театр, проявився б у повній мірі. Незважаючи на труднощі, театр живе і творить. Спираємося не тільки на акторів старшого покоління, котрі вже багато років самовіддано працюють на нашій сцені, покладаємо великі сподівання і на нашу молодь. Завжди повинна бути надія на краще, яка б надихала нас на подальшу працю. А поки що для справжнього творчого злету нам потрібна підтримка держави...