|
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 07.10.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
#41 за 07.10.2005
А винна - холопська душа...
Валентин БУТ, учитель.
Політичні процеси в Україні, свідками та учасниками яких в більшій чи меншій мірі є всі ми останнім часом, особливо яскраво проявили всю свою складність та неоднозначність. Фактично, вони є нічим іншим, як віддзеркаленням спроб нації вибороти нарешті реальну незалежність, якої не мали і наразі не маємо. Останнє твердження вочевидь не потребує доказів, адже попри формальні ознаки окремої держави, отримані в спадок від покійного Союзу, Україна за 14 років на зробила майже нічого для наповнення їх реальним змістом.
Навпаки - практика словоблудства, зради національних і державних інтересів з боку панівної олігархічної "еліти" та найвищого керівництва держави призвела до втрати чи знівелювання багатьох чинників, які відіграють визначальну роль в житті незалежної держави.
Можна жалкувати чи радіти з приводу втрати статусу ядерної держави, а все ж факти такі, що ядерна зброя і сьогодні залишається важливим чинником політики стримування, а ядерні держави - основними гравцями глобальної політики. Та, що зроблене, те зроблене, хоча позбутися ядерної зброї так бездарно - без реальних гарантій безпеки, без відповідного відшкодування треба було ще зуміти.
А от здача Чорноморського флоту, який за Біловезькими угодами мав би цілком і нероздільно належати Україні, була вже відвертою зрадою. Саме внаслідок злочинної недбалості першого президента і сьогоднішнього "об'єднувача" України крім крихт від барського столу у вигляді малобоєздатного іржавіючого непотребу, маємо на своїй території нині ще й ракову пухлину - чужорідне утворення в образі Чорноморського флоту Російської Федерації, який є дестабілізуючим фактором не лише в місці свого базування, Севастополі, де військовослужбовці чужої держави почуваються вільніше, ніж в себе вдома (спробував би, скажімо, Балтійський флот впливати на вибори Президента РФ!), а й в усьому Криму, де п'ята колона шовіністично настроєних росіян та з'яничарених малоросів, спираючись на сам факт його присутності в регіоні, продовжує з маніакальною впертістю виношувати плани відокремлення автономії від України.
В усі часи за будь-якої форми державності збройні сили були й залишаються одним з найважливіших чинників забезпечення незалежності держави, її нормального розвитку. Ще Наполеон нагадував про те, що народ, який не бажає годувати власне військо, змушений буде годувати чуже. Чи знали про це кравчуківсько-кучмівські потурнаки, чи пам'ятає про це сьогоднішня влада? Напевно, що так. Тоді як пояснити безжальне нищення військового потенціалу країни? Чию армію збирається годувати за наш рахунок "наша" влада?
Окремої уваги потребує фактично не реформований КДБ, де й досі живий колишній дух, а давні кадебістські зв'язки і сьогодні шануються і значать більше, ніж ідея відданості власному народу. Винятки лишень підтверджують правило...
На жаль, злодіяльність нашої доморощеної еліти не обмежується одними лишень силовими структурами. Розваливши економіку країни, розпродавши за юдини срібняки особистих вигод її найцінніші об'єкти, включно зі стратегічними, створивши найнесприятливіші умови для вітчизняного виробника, саме вона, наша влада, поставила державу на коліна, в мирний час довела націю не те що до зубожіння - до вимирання.
Та найболючішого, найнищівнішого удару було завдано в саме серце нації. Неймовірно, але факт - держава Україна, в особі обраної народом влади, протягом всіх років так званої незалежності цілеспрямовано й дієво нищить українську мову! Натомість мова братньої сусідньої держави заполонила не лише інформаційний та культурний простори - ми фактично програємо вже на побутовому рівні. Навіть затятому русифікаторові Щербицькому про таке й не мріялось! І все це під фарисейське розпатякування про те, як багато робиться для розвитку української мови в Україні. Чому ж дивуватися, коли існуючі реалії (і тенденції!) "наша" еліта намагається закріпити законодавчо, протягуючи закон про офіційний статус російської мови. Це схоже на те, як у вашій хаті прийшла зайда зі своїми байстрюками душать вашу матір, вимагаючи саме її йменувати тут мамою, а ви дивитесь на те та лишень баньками здуру лупаєте. Діти, діти. Мачуха як і навчить чому, то лишень не нашому, чужому.
Власне, етнічних росіян, як і саму Росію звинувачувати нема в чому. Вони діють виходячи зі своїх інтересів. Це наш обов'язок застояти в своєму домі свої права, відстоювати свої інтереси, хай то оборонні, економічні, культурні чи мовні. При цьому маємо ставити за мету не гнилу стабільність, не затвердження існуючого не на нашу користь статусу-кво, - наїлися того задосить ще за Кучми, а динамічний розвиток свого, українського, на всіх напрямах. Маємо вимагати цього від обраної нами влади і безжально відлучати від неї тих, хто забув свої зобов'язання перед народом.
В світлі останніх подій на політичному та владному Олімпі задуматися насправді є над чим. Скажімо, над тим, яким чином здавалось би похованим політичним мерцям вдається маніпулювати вже новою владою, вростати в неї лепрою "старих перевірених кадрів". Вибуху міни уповільненої дії у вигляді політреформи Медведчука - Мороза, повішеної на шию переможцям в останній момент, рано чи пізно можна було чекати, сподіваючись на те, що дружна команда зведе його якщо й не до святкового феєрверку, то хоч до мінімальних втрат. Вибух розірвав єдину команду, фактично знищив її. Власне, задовго до нього, саме існування тої міни (вже ліпше б назвати її кісткою - великою соковитою кісткою) перетворило вчорашніх однодумців на запеклих ворогів.
Але якщо такий перебіг подій ще можна було прогнозувати, як найгірший варіант, то хто міг очікувати, що політик, піднятий на вершину влади виключно завдяки тому, що у вирішальний час народ відстояв його, дозволяє собі підписувати якийсь меморандум, фактично йти на змову з тими, кого ще вчора називав уособленням бандитської влади, з тими, хто проламував нам черепи на виборчих дільницях, намагався знищити його самого.
Наслідки того вже маємо. Так, обіцяно амністію фальсифікаторам виборів і закрито кримінальну справу колишнього прокурора України Васильєва, порушено домовленості щодо кандидатури віце-спікера. Останнє є особливо показовим, оскільки замість лідера УНП - партії, яка сповідує ідею утвердження справді незалежної Української держави, матимемо представницю милих Москві "Регіонів". Кудись не туди вкотре вже повертаємо, панове. В усякому разі, коли тебе починають вітати та нахвалювати учорашні вороги, саме є привід задуматися.
На думку автора, причиною всього цього неподобства є, як це не гірко констатувати, холопська, змоскалена душа нашої влади, бездуховність та продажність тих, на кого сподіваємось, кому вручаємо свої долі. Зневага до власного народу, до його мови, культури з одного боку й запобігання перед галасливою хамовитістю п'ятої колони з іншого - ось сутність сучасної української влади. Саме за її потурання, мовчазної згоди чи й інспірації паплюжаться національні святині, нищиться мова, руйнується загалом український дім. І це тоді, коли весь світ є прикладом того, що лишень дбаючи першочергово про свої власні інтереси, навчившись поважати себе, країна може добитися успіху на міжнародній арені.
Лише навчившись контролювати владу, дійсно впливати на прийняття нею ключових рішень, можна реально змінити загрозливу тенденцію. А важелями впливу на владу могли б бути, скажімо, спрощені правила відкликання народних обранців, включно з самим Президентом, чітко дотримувана система звітування влади за свої дії і т. п. А ще, дозволю собі нагадати, що демократія перекладається як - влада народу. Не випускаймо ж з рук своїх прав, аби не довелося нарікати в майбутньому. Пам'ятаймо - нас багато і ми є український народ!
с. Міжводне
Чорноморського району.
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 07.10.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3349
|
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
«МИ СОТНЕЮ П╤ШЛИ НА НЕБО…»
КРИМ – УКРА╥НА!
