Версiя для друку Обговорити в форумi

Книга в газеті

Присвячується всім полеглим в боротьбі за волю України.
(Продовження. Поч. у №1 - 40).

57. Косик Володимир. Розкол ОУН (1939 - 1940). - Львів, 1997.
58. Степан Бандера. Мої життєписні дані. Львів, 1998.
59. Судоплатов Павел. Спец-операции. - М., 1998.
60. Степан Мудрик-Мечник. Спогади про Степана Бандеру. Львів, 1999.
61. Василь Кук. Степан Бандера. Івано-Франківськ, 1999.
62. Ігор Цар. За що ми любимо Бандеру. Львів, 1999.
63. Спогади про Андрія Мельника. Збірник.
64. Zelenski Wladyslaw. Zabojstwo ministra Pierackiego. - Francja, 1972.
65. Lovell Jerzy. Polska, jakiej nie znamy. - Krakow, 1970.
66. Korman Aleksandr. Nieukrane Zbrodnie. - London, 1990.
ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ
1. "Визвольний шлях", № 4, Лондон, 1998.
2. "Визвольний шлях", № 10, Лондон, 1999.
3. "Українська ідея і чин", № 1, Львів, 1998.
4. "Дзвін", №№ 1 - 2, 5 - 6, Львів, 1992.
5. "Дзвін", №№ 1 - 2, Львів, 1990.
6. "Заповіт", № 3, Тернопіль, 1990.
7. "Радянська Україна", 14 і 16 жовтня, 1990.
ВИКОРИСТАНО ЛИСТИ
Леоніда Гордасевича, Василя Галаси, Галини Голояд, Василя Кука, Галини Петренко, Стефанії Скіри.
РОЗМОВИ В ОСОБИСТОМУ СПІЛКУВАННІ З Володимирою Бандерою, Оксаною Бандерою, Миколою Дубасом, Марією Вульчин, Марією Лаврів-Скрентович, Петром Лаврівим, Миколою Лебедем, Михайлом Луциком, Орисею Матешук, Орисею Пришляк, Гаврилом Чернихівським, Оксаною Шубською.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
(Наведені документи взяті з архівів гітлерівського рейху і опубліковані професором Володимиром Косиком, українцем з Парижа, в книзі "Націонал-соціалістська Німеччина і Україна". Переклад на українську мову здійснив Роман Осадчук.

ДОКУМЕНТ № 60
УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ПРО ПОДІЇ В СРСР № 11
Берлін, 3 липня 1941 року.
Секретна справа Рейху!
Начальник поліції безпеки і СД.
(...)
1. Політичний огляд.
(...)
б) У Генеральному губернаторстві.
Айнзацгрупа Б доповідає про спроби українців під командуванням Бандери 2 - 3 липня 1941 р. поставити німецьку владу перед фактом, що відбувся, створивши Українську республіку й організувавши міліцію.
Група Бандери розгорнула останнім часом широку активність, особливо в поширенні листівок і т. п.
В одній з цих листівок говориться між іншим, що український визвольний рух, колись придушений польською поліцією, тепер зазнав цього від німецької поліції. (...)
Враховуючи, що українські політичні групи в еміграції прагнуть перевершити один одного у своїй активності, 2 липня 1941 року були вжиті такі заходи:
1. Різних керівників української еміграції, зокрема в Генеральному Губернаторстві, було по-саджено під домашній арешт, так само і Степана Бандеру.
2. Перед лідерами українських емігрантських організацій ще раз поставили вимогу під загрозою більш суворих заходів змусити будь-яким способом своїх членів підкоритися розпорядженням, які їм передали.
3. Всі українці, що знаходяться у Генеральному Губернаторстві і не мають постійного місця проживання, повинні під загрозою арешту покинути цю територію і на-правитися туди, де вони живуть.

ДОКУМЕНТ № 61
ТЕКСТ БЕСІДИ ПРЕДСТАВНИКІВ НІМЕЦЬКОЇ ВЛАДИ З ЧЛЕНАМИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ І СТЕПАНОМ БАНДЕРОЮ
Краків, 3 липня 1941 року.
Присутні: З німецького боку: помічник державного секретаря Кундт,
гр. Фюль, Юге фон Бюлов і, крім того, полковник Бізанце.
З українського боку: др. Горбовий, проф. Андрієвський, Мудрий, др. Шухевич і, крім того, Степан Бандера.
Кундт: Панове. Я запросив вас прийти не як членів Національного Комітету, але як приватних осіб. Перш за все, я прошу сказати мені, чи цей циркуляр дійсно підписаний вами. (Мова йде про інформаційний листок № 1, надрукований Українським Національним Комітетом у Кракові 1 липня 1941 р., в якому проголошувалося відновлення незалежної Української держави, інформація про це була поширена львівським радіо, яке могли перехопити у Кракові).
Всі присутні особи відповіли "Так".
Кундт: Я повинен вам пояснити все з приводу цієї справи.
Зміст цього циркуляру зовсім не відповідає фактам. Ні німецька влада, ані служби Берліна не проінформовані про існування українського уряду у Львові. Такий уряд не був створений на місці з їхньої згоди. (...)
...Говориться також (в циркулярі), що Німецький Рейх і Вермахт є вашими союзниками. Це не зовсім точно: фюрер - єдиний, хто керує боротьбою, і ніяких українських союзників не існує. Можливо, що українці особисто відчувають велике піднесення і почувають себе нашими союзниками, але за смислом державної термінології, ми
не є союзниками, ми є завойовниками російсько-радянських регіонів, (...)
Я від'їжджаю сьогодні в Берлін, де будуть прийматися інші рішення. Я тільки хотів негайно попередити вас належним чином не продовжувати робити речі такого роду й не компрометувати себе в очах вашої власної нації.
Компетентні політичні органи влади Рейху, під керівництвом фюрера, також вважають передчасним створення Українського Національного Комітету, який виступав би від імені України...
Я передав ваш меморандум. Але остаточне рішення у цій справі належить виключно фюреру...
Ми не знаємо, що вирішить фюрер, коли бойові дії будуть закінчені. Думаю, це ясно. Зараз я задам кілька питань пану Бандері.
У цій таємничій радіопередачі, переданій зі Львова, чи, може, з ворожого поста на тій самій частоті, сказано, що пана Бандеру призначено на пост голови вільної держави західних українців, і що він потім проголосив, чи точніше доручив прочитати декрет № 1, в якому він призначив Стецька главою країни.
Перше питання. Пане Бандеро, вас питали наперед чи ви погоджуєтесь бути головою Української Держави, і чи читалося звернення по радіо з вашої згоди?
(Далі буде).

ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ-КНИГОЛЮБІВ! Нагадуємо, що "Кримська світлиця" здійснює ознайомчу публікацію уривків з книги М. Солоніна, права на розповсюдження якої в Україні належать видавничій фірмі "Відродження" (м. Дрогобич). Тих, хто захоче придбати і прочитати цю книгу повністю (її вартість - 18 грн.), запрошуємо звертатися до редакції "КС". Крім того, ви можете через "Світлицю" замовити й інші книги, які реалізує фірма "Відродження":
1. Митр. Андрей Шептицький. "Правдива віра"
2. "Життя Ісуса Христа".
3. Др. Дмитро Донцов. "Дух нашої давнини".
4. "Історія України". (Коротка).
5. В. Лукомський. "Малоросійський гербовник".
6. П. Мейл. "Звідки я знайшовся".
7. "Кривава книга". Упор. Я. Радевич-Винницький.
8. "Укр.-німецький словник актуальної лексики".
9. В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. "Мова і нація".
10. М. Феллер. "Пошуки, роздуми і спогади старого єврея..."  
11. П. Штепа. "Мафія і Україна".
12. "Броди". Спогади, нариси, статті  про
1 Українську Дивізію "Галичина".
13. П. Штепа. "Московство".
14. "Творчість Юрiя Клена в контекстi українського неокласицизму та вiсникiвського неоромантизму" / Гол. ред. Л. Кравченко. (Кол. авторів).
15. М. Михальченко. "Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи".
16. Б. Лепкий. "Мазепа" / Кн. 1: Не вбивай. Батурин. 
17. "Новели Помаранчевої революції".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 07.10.2005 > Тема "Українці мої..."