Версiя для друку Обговорити в форумi

Інтерв'ю з головою Української Консервативної партії (УКП) Георгієм Щокіним

- Пане Георгію, Президент України Віктор Ющенко на своїй прес-конференції після відставки уряду та інших високопосадовців заявив, що відповідальність за гучний корупційний скандал
у владі лягає на кожного. Чи згодні Ви з такою тезою?
- Не згоден. Не можуть бути винними знеособлені "всі", оскільки винуватці завжди мають конкретні прізвища. Я впевнений, що в нинішній, до речі, дуже прогнозованій кризі влади найбільше завинив сам Віктор Андрійович. Він нині - Глава Держави, якому більшість українських виборців після тривалої, небезпечної, вельми драматичної боротьби з попереднім антинародним режимом довірили всю повноту влади. Усі ми сьогодні розуміємо, що учасники Української Національної революції 2004 року боролися не так за Ющенка і Тимошенко, як проти Кучми і його оточення, яке є переважно єврейським. Це оточення узурпувало в Україні владу, влаштувало її чергове масове пограбування, заселило інформаційний простір антиукраїнськими телеканалами, газетами, інтернет-виданнями, впровадило кримінально-олігархічний режим і наполегливо здійснювало підступну політичну денаціоналізацію українства: паплюжило традиційну віру, духовні цінності, великих провідників нації - Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку.
Тому після повалення режиму Кучми та його єврейського зятя Пінчука разом з єврейськими ж діячами Медведчуком, Табачником, Суркісом і багатьма іншими україножерами, перше, чого очікувала українська громадськість від нової влади, - це відкритого судового процесу над організаторами чергового пограбування України, у результаті якого українство зменшилося на 5 млн. Тобто йдеться про неоголошену війну, окупацію країни агресивною чужинською клікою, яка нищила і продовжує нищити місцеве населення, що в основному становить титульну націю. Знищення титульної нації, як і в попередні роки страшних для України етнічних чисток у формі "червоного терору" та кількох голодоморів, зорганізованих знову ж таки переважно єврейськими діячами, призводить до появи в країні нових "космополітичних" господарів, які заявляють про свої права на надра, землю та інші багатства України. Тому "тест на українськість" нової влади полягав саме в її готовності захистити українство і прилюдно покарати його чужинських винищувачів. Однак цього не відбулося, і нині вся ця злочинна камарилья знову бігає порошенко-суркісівсько-пінчуківськими телеканалами і нахабно посміхається нам зі шпальт своїх антиукраїнських газет.

- Тобто Ви вважаєте, що принципової зміни за нової влади не відбулося?
- Саме так. Погляньте на склад уряду, який щойно пішов у відставку, і спробуйте назвати справжніх носіїв української національної ідеї. Проблематично? Авжеж! Я не вірю, що Президент Ющенко не розумів, кого він призначає на відповідальні пости. Хіба не зрозуміло, наприклад, що Євген Червоненко - офіційний представник єврейсько-расистських кіл, зокрема Хабаду - найнебезпечнішої юдо-нацистської секти? І хіба такий серйозний високопосадовець, як Глава Держави, призначає своїх особистих водіїв і охоронців на міністерські посади? Те саме стосується і Романа Зварича, спійманого на примітивному шахрайстві. Хіба
В. Ющенко, постійно з ним спілкуючись, не розумів, що це не професор і не доктор? Або хіба Президент України не знав, що його двічі кум Порошенко - син засудженого за корупційність злочинця та випускає свою продукцію "Рошен" з юдейсько-магічними "кошерними" позначками? Що це, як не свідома провокація й образа українського, переважно християнського населення? Якщо хтось хоче випускати товари, над якими здійснили юдейсько-магічні обряди, то вже нехай і зазначає на них: "тільки для євреїв"!
Призначення на посади міністра оборони Анатолія Гриценка, міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, голови СБУ Олександра Турчинова також викликають неоднозначні запитання, оскільки перший з них проходив дворічну підготовку у спецвідомствах США і очолював потім так званий центр ім. Разумкова - відому грантожерську структуру, що апріорі унеможливлює будь-яку незалежність. Другий - Луценко - за фахом інженер, який ніколи не працював у правоохоронних органах, не має відповідної юридичної підготовки і понабирав собі в заступники відвертих українофобів і затятих кучмістів на кшталт одіозного генерала Москаля. Турчинов - колишній завідувач відділу пропаганди та агітації Дніпропетровського обкому злочинної КПУ і найближчий соратник Ю. Тимошенко, на думку багатьох українців, взагалі є ворожою до українства людиною. Щоб переконатися в цьому, достатньо уважно прочитати його статтю "Аутода-фе" в його партійній російськомовній газеті "Вечерние вести". Призначення таких осіб на найвищі посади силового блоку могло призвести лише до одного - катастрофічного послаблення (аж до втрати дієздатності) армії, міліції і спецслужби України.
Я вже не кажу про відновлення на посаді Генпрокурора сумновідомого Піскуна, якого на цю посаду вперше призначили Медведчук і Кучма і який пов'язаний (через Пінчука) з олігархічно-кримінальною клікою.
Нічого, крім обурення, не могло викликати і призначення на міністерську посаду такого собі Жванії, який, як і другий міністр - Плачков, не в змозі навіть вивчити державну мову. Не дуже позитивні характеристики, як на мене, заслуговують і деякі інші високопосадовці, особливе місце серед яких належить, безумовно, Зінченку. Це характерний приклад ренегатства, яке стає дедалі найвиразнішою рисою політика: спочатку - один з керівників єврейсько-більшовицького "комсомолу", потім - один з організаторів СДПУ(о), яка, за висловом колишнього "есдека" Нечипорука, є "партією влади євреїв в Україні", нарешті - "помаранчевий революціонер", який через півроку зраджує і своїх нових соратників. Навіть такий побіжний погляд на найближче оточення Віктора Андрійовича свідчить про те, що сутність нової влади просто не могла змінитися, оскільки в цьому оточенні майже не було носіїв української національної ідеї. Я хочу наголосити, що це оточення не було нав'язано Президенту України після його перемоги. Ні, воно сформувалося задовго до цього на підставі дружніх, родинних стосунків, що свідчить про особливу приємність для Віктора Ющенка саме такого оточення. Мені, наприклад, достеменно відомо, що справжній Герой України Левко Лук'яненко кілька місяців домагався зустрічі з чинним Президентом, щоб відверто обговорити ситуацію в державі, але Віктор Ющенко так його і не прийняв.

- А що Ви думаєте, пане Георгію, про прем'єрство Юлії Тимошенко?
- Юлія Тимошенко, на мій погляд, була єдиною, кого Віктор Ющенко не міг не призначити. Вона справді багато зробила для повалення режиму Кучми і за це заслуговує на вдячність. Єдине питання - мотив. Тобто бажання повалити злочинний режим було викликано внутрішньою українською сутністю цієї жінки чи зовнішніми обставинами, пов'язаними з її безпекою? Нині оприлюднено дані про фінансових спонсорів політичних партій в Україні. Виявляється, "Батьківщину" фінансує (напевне, свою, а не українську) відома група "Приват", яку очолюють не дуже публічні єврейські олігархи Коломойський і Дубілет. Однак Коломойський - це найбагатша, згідно з рейтингом польського журналу Wprost, людина Центральної та Східної Європи. Його статки оцінюються в 2,8 мільярда доларів! Де він узяв ці мільярди в Україні?
Я переконаний - в кожного з нас! Цей факт не додає патріотичного іміджу Юлії Володимирівні, яку здав навіть відвертий єврейський міністр Червоненко, прилюдно оголосивши через свою прес-службу про її єврейське походження. І хоча Юлія Тимошенко спростувала заяву свого міністра, наголосивши, що її батько Гіркян Володимир Абрамович - "прибалт", це не зовсім розвіяло думку про її неукраїнськість. Бо українці знають: національності "прибалт" у природі не існує, як і "Володимирів Абрамовичів" серед естонців, латишів і литовців. Довершує цю етнополітичну картину призначення радником екс-прем'єра відомого багатьом єврея
М. Бродського, колишнього муляра, який згодом, як повідомляли українські ЗМІ, відмивав разом із Суркісом кримінальні гроші через свої структури "Денді". До того ж Бродський увійшов і до керівництва партії
Ю. Тимошенко "Батьківщина". Туди ж потрапив і колишній харківський таксист О. Фельдман, пов'язаний, за повідомленням Е. Ходоса, з юдо-нацистським Хабадом, а також з дуже підступною провокацією - таємним, але масовим виданням книжок Гітлера, Розенберга та інших померлих півстоліття тому нацистів. Це робиться з єдиною метою - звинуватити Україну в поширенні "антисемітизму". Такий ось своєрідний патріотизм у наших єврейських депутатів.
Однак і це ще не все. До нас надходять дані про те, що так звана група "Приват", очолювана євреями Коломойським і Дубілетом, пов'язана саме з Хабадом, яку єврейський публіцист Ходос у багатьох своїх книжках відкрито звинувачує в оскаженілому юдо-нацизмі, тобто єврейському фашизмі. Подейкують, саме цей зловісний Хабад і був головним ініціатором політичної реформи в Україні, яка змогла об'єднати навіть Медведчука і Мороза. Суть цієї реформи полягає в максимальному обмеженні прав Президента, якого обирає весь український народ, і передачі цих повноважень прем'єр-міністрові, якого затверджує парламент, де вже нині, згідно з даними, оприлюдненими Валентиною Семенюк, більш як 45 відсотків єврейських депутатів. Тому Хабад, як стверджує наше джерело, висував через свої структури, зокрема групу "Приват", одразу дві кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України: якщо перемагає Янукович - Прем'єром стає їхній ставленик Тігіпко, якщо Ющенко - то Тимошенко. Особа Президента наразі їх не дуже цікавила, оскільки зосередження державної влади передбачалося в прем'єрських руках.
Те, що група "Приват" не тільки бізнесова структура, опосередковано підтверджує і ситуація навколо викраденого в українського народу Нікопольського феросплавного заводу, яка, зрештою, і призвела до нинішньої кризи влади. На цьому українському заводі зіштовхнулися представники двох гілок організованого єврейства, одну з яких уособлювали Коломойський - Дубілет, іншу - Пінчук, єврейський зять Кучми. За Пінчуком у владних структурах стояв, як повідомляють ЗМІ, Порошенко - на той час секретар РНБО, а за євреями Коломойським і Дубілетом - Прем'єр-міністр Тимошенко. Конфлікт на Нікопольському феросплавному залишився невирішеним, а Прем'єра і секретаря РНБО вже відправлено у відставку. Тобто організоване єврейство, представлене його олігархами та його представниками у владних структурах, не зупиниться навіть перед державною кризою. Це вкотре засвідчує велику небезпеку, що приховує у собі це національно-злочинне угруповання з його розгалуженою системою. Тому так важливо для майбутнього незалежної України призначення на високі державні посади передусім національних кадрів. Це стосується і радників чинного Президента, серед яких багато не тільки євреїв, а й громадян інших країн на кшталт Пасхавера, Кантора, Нємцова... Загалом така непропорційно висока квота єврейства в оточенні Президента Кучми і Президента Ющенка засвідчує: ці керівники держав не були і не є самостійними політичними постатями, справжніми провідниками нації.
- Після гучної відставки з посади Держсекретаря Зінченка буквально на третій день на його місце призначено Рибачука, який обіймав посаду віце-прем'єра
з євроінтеграції. Жодних успіхів на цьому державному поприщі у Рибачука не помічено. Однак він отримав нове високе призначення. Як Ви це прокоментуєте?
- У мене враження, що цю важливу державну посаду "хтось" заборонив для етнічних українців. Судіть самі - Білоблоцький, Кушнарьов, Табачник, Медведчук, Рибачук - належать переважно до єврейської нацменшини. Можливо, винятком з цього правила був Литвин, але недовго, оскільки встиг породичатися через свою доньку з багатою єврейською родиною з Дніпропетровська, який єврейські ЗМІ називають "єврейською столицею СНД". Коментарі, вважаю, зайві. Тут потрібні не слова, а рішучі скоординовані дії українства щодо національної кадрової політики. Я не знаю, хто за походженням Олег Борисович Рибачук, але на носія української національної ідеї він не дуже схожий.

- Хто, на Вашу думку, гідний обіймати високі державні посади?
- Передусім - етнічні українці. І ось чому. Українці становлять абсолютну більшість населення України - своєї споконвічної країни. Українці, на відміну від багатьох народів світу, ніколи не залишали своєї землі, навпаки - завжди боронили її, обробляли,
поливали своєю кров'ю і потом. Українці - одна з найдавніших націй людства, яка час від часу створювала різні форми своєї державної організації, що беруть початок ще в Трипільській культурі і формувалися у Київській Русі, Гетьманській Державі, Українській Народній Республіці, новітній Державі Україна. Тільки українці мають Боже право на господарювання у власній країні. Якщо комусь це не подобається, то у них завжди є можливість повернутися на історичну батьківщину і продемонструвати свої
здібності там, серед свого етнічного оточення. Відповідальність за все, що відбувалося і відбувається в Україні, завжди покладалася тільки на українців - тобто титульну націю. А щоб бути національно відповідальним, треба неодмінно мати і національний мандат на владу. Це є історично, морально і життєво необхідним, оскільки від цього залежить саме існування українства. Тому боротьба за українську владу - необхідна умова українського буття.
Що ж до персоналій, то українцям гріх нарікати. Наприклад, серед старшого покоління всім відома постать Левка Григоровича Лук'яненка - людини, яка 27 років свого життя провела в ув'язненні, борючись за незалежність України, і яка тепер не може потрапити у державних справах до Президента начебто незалежної України! З-поміж середнього покоління відомі постаті Бориса Тарасюка, Василя Куйбіди, Василя Червонія, Валентини Семенюк і багатьох інших, які здатні займати самостійніші, ніж зараз, позиції у державній владі. Молодше покоління державників може бути представлене Олегом Тягнибоком, якого з двома дипломами
про вищу освіту не те що не взяли до влади, а навіть виключили з "Нашої України", яка під керівництвом затятого й агресивного кучміста Безсмертного стає дедалі двозначнішою. Наразі відомо: тільки-но оновили "Нашу Україну", до неї миттєво перебігли з Народного Руху Зварич, Ключковський, Безпалий та інші єврейські депутати. Не менш характерною була і вимога прес-секретаря Геращенко, щоб Тягнибок після своєї відомої промови про "москальсько-жидівську мафію" прилюдно "вибачився" та ще й особисто перед нею, оскільки, як вона заявила, "в мене також тече ця кров". Схоже, посада прес-секретаря найвищих керівників в Україні теж заборонена для етнічних українців: у Кучми прес-секре-тарем була Громницька, в Януковича - Герман, що перебігла до нього з відверто сіоністського радіо "Свобода". Ті самі традиції зберігаються і за нової влади.

- Як Ви, пане Георгію, оцінюєте можливість ефективної роботи нового уряду, що формується Ю. Єхануровим?
- Приблизно так само, як і попереднього, оскільки він, на мою думку, не враховує головного - національної кадрової політики. Це, якщо не помиляюся, вже тринадцятий уряд, кожний з яких працює приблизно рік. Це - невипадково. Нестабільність державної виконавчої влади - основи всієї владної вертикалі - на руку тільки тим, хто звик "ловити рибку в каламутній воді", тобто для свідомих, згуртованих ворогів української державності. Брак чіткої національної політики у формуванні будь-яких державних структур - це ознака існування прихованого керівництва державними справами. І доки наші провідники не відмовляться від цього, доти відбуватиметься вигідна для цих закулісників кадрова чехарда.

- Які, на Вашу думку, основні складники подальшого націо-нально-державного поступу України?
- Націоналізм, державність і самоорганізація, що базуються на традиційних цінностях українства. Ми не повинні залежати від того чи іншого уряду, від того чи іншого високопосадовця. Не ми їхні слуги, а вони найняті нами за наші власні кошти працівники. І тільки від нас залежатиме перебування цих працівників на високих державних посадах. Однак для цього необхідно згуртуватися, створити потужне організоване українство. Така самоорганізація нації починається з селищних і вуличних громад, які гуртують територі-альні громади міст, районів, областей і становлять по-справжньому організоване українство. Для цього треба використовувати і давні козацькі традиції самоврядування й охорони правопорядку, рішуче перебирати владу до українських рук у кожному селі, районі, місті, області й, головне, в державі. Самоорганізована нація стає непереборною і цілком самостійною у творенні власної історичної долі. Саме цього найбільше й бояться наші явні й приховані вороги.

- До речі, пане Георгію, про ворогів. У жовтні 2004 року вчинено замах на Ваше життя. Чи є новини у розслідуванні цієї справи?
- Як і очікувалося - жодних. А які, власне, можуть бути новини, якщо заступником міністра внутрішніх справ з оргзлочинності працює той самий генерал Москаль - давній поплічник Рабиновича, Шлаєна, Вороніна, Саприкіної та інших одіозних фігур організованого єврей-ства? Або хто займатиметься цією справою в Генпрокуратурі, де і досі керують Піскун і Корнякова, які за часів Кучми - Медведчука зі шкури лізли, аби тільки порушити проти мене кримінальну справу за звинуваченнями у так званому розпалювані міжнаціональної ворожнечі, що його вигадали юдо-нацисти. Тоді одним із заступників Генпрокурора був і Дріжчаний, щойно призначений головою СБУ. А в тому, що цей замах організували саме єврейські расисти, у мене особисто жодних сумнівів немає, оскільки він стався одразу після оприлюднення великим накладом розділу моєї книжки "За кого ж голосувати?" під промовистою назвою - "Багатії України та організоване єврейство". Тож маємо справу з дуже підступною, нахабною від безкарності і злою силою, яку ми, безумовно, здолаємо і побачимо ще обличчя всіх, хто стоїть за гучними злочинами в Україні і хто їх весь час покриває. Справа тільки за нами, за нашою самоорганізацією. А це неодмінно відбудеться.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 23.09.2005 > Тема "Бути чи не бути?"