|
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 05.08.2005 > Тема "З потоку життя"
#32 за 05.08.2005
НАРЕШТІ СТАЄМО НАРОДОМ
Лідія СТЕПКО, власкор "КС".
Таке дивне, не знане раніше відчуття гордості за свій власний народ. Благословен Майдан, бо ми таки позбулися страху.
Севастополь давно так не лихоманило. Здається, після виборів це - вперше. Різні за соціальним станом та політичними уподобаннями, в єдиному пориві любові до свого міста, городяни виходять на вулиці, відстоюючи своє право дихати чистим повітрям, купатися в чистому морі. Вони коригують навіть Генеральний план розвитку Севастополя на 25-річний термін, бо бачать у ньому приховану злочинність, наслідком якої могли стати покалічені долі не лише сьогоднішніх севастопольців, а ще й їхніх нащадків. Люди повірили, що у цьому житті вони - не безликий зневірений охлос, а можуть боротися і перемагати.
Минулого тижня мешканці мікрорайону "Камишова бухта" вийшли на вулиці з протестом на побудову АЗС на перехресті вулиць Б. Михайлова та Героїв Сталінграда, змусивши втрутитися в цю справу прокуратуру міста. Будівництво АЗС рішенням прокурора міста припинене. Окрилені такою перемогою, тепер городяни намагаються перешкодити побудові у Севастополі вугільно-коксового терміналу підприємством ЗАТ "Донецьксталь - металургійний завод". Громадські слухання з цього приводу відбулися 3 серпня. Запрошені фахівці (екологи, лікарі, експерти морського середовища) давали характеристики для опрацювання генплану розвитку міста, депутати міськради та районних рад розкривали плани бізнесової структури, яка за відповідних сприятливих умов могла б перетворити Севастополь в центр перевалки вугілля й коксу. При цьому було б завдано такої шкоди й таких збитків, що виправити ситуацію було б неможливо протягом століть. Це у кращому випадку, в гіршому від міста залишилися б лише руїни. Бо круті донецькі хлопці мали на меті заглибитися у підводний ґрунт, вийнявши його майже 1 мільйон кубометрів. Копати дуже глибоко у тих місцях небезпечно. Про це знають сапери. Біологи стверджують, що тут був би знищений біоценоз. Лікарі застерігають про підвищення рівня захворювань легень від вугільного та коксового пилу. Туристичні агенції ж пророкують, за умови побудови терміналів, знищення в місті галузі як такої. І все це при тому, що місту не дісталось би жодної копійки, бо розумники не збиралися навіть створювати тут підприємство з юридичним статусом. Парою сотень обліковців мали керувати на відстані, з Донецька.
Присутні на слуханнях забажали почути прізвища "героїв", які дали дозвіл на все це неподобство. Дехто відмовчався, та, на щастя, маємо депутата міськради Григорія Луцая, котрим треба просто пишатися. Він сміливо розповів зібранню історію, що мала ефект міни, що раптом розірвалася. Він знав, бо був свідком того, як і за яких умов все те відбувалося.
За минулого режиму на свідків стереотипно наїжджали КАМАЗи. Григорій Луцай, на щастя, уцілів, але був жорстоко побитий. Нападників, зрозуміло, не знайшли. Молодий міцний організм хоч і не так швидко, але подолав наслідки нападу. (Пану Григорію - 36 років).
І ось він знову, єдиний на цих громадських слуханнях, на вимогу зали назвати осіб, які поставили тоді підписи на дозвіл побудови цього терміналу, піднявся зі словами: "Я скажу". І розповів, як поза будь-якими правилами конкурсу донецьку фірму визнали переможницею. Тоді, в грудні минулого року, у розпал виборів, чи хто міг хоч би в чомусь відмовити Донецьку. Місто знало єдиного кандидата. Тиск на обидві гілки влади Севастополя був просто шалений. Підписи поставили тоді два депутати: заступник голови міськради, головний комуніст міста Василь Пархоменко (він і зараз у цій іпостасі) та депутат Петро Кудряшов (Партія регіонів), тоді, крім депутатства, він ще обіймав посаду заступника голови держадміністрації. "І якби переміг Янукович, - сказав Г. Луцай, - запевняю, ми б тут зараз з вами усі тягали те вугілля".
Ефект від сказаного був просто непередбачуваний. Прийдешньому люду було важко сприйняти ту звістку. Майже все місто проголосувало за Януковича, а комуністи перед слуханнями протестували на мітингу проти побудови терміналу. Почути таке про свого місцевого вождя вони теж не були готові. Отже, люд захотів дізнатися правду і потім не знав, що з нею робити.
У театрі й медицині подібне називають психологічною драмою. Для севастопольців це ще одне випробування демократією. Треба пережити, хоч і важко. Гартуємося правдою й демократією.
м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 05.08.2005 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3239
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
