|
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
#31 за 29.07.2005
КОМУНІЗМ - ЦЕ ВІЙНА...
Олександр ГОНЧАРЕНКО, ветеран Збройних Сил, пенсіонер.
Недавно я їхав тролейбусом з Алушти. Підходить до мене здоровенний чолов'яга і каже: "Підпишіть бумагу". Читаю її: російській мові треба бути офіційною в Україні, а "бандитів" з ОУН-УПА не прирівнювати до ветеранів Великої Вітчизняної війни. Я відповів, що підписувати не буду, бо це комуністи збирають підписи проти держави, в якій живуть. Хоча в тролейбусі майже всі підписувались, дехто, може, від страху, тому що там була ціла команда агітаторів від КПУ.
Коли я учився в школі, популярним було гасло "Весь світ буде наш!". Ми росли і думали, що це так і треба - комунізм крокує планетою. Та і сам я, коли служив в армії, теж кричав: "Ми - інтернаціоналісти!" Зараз думаю, які ми були забиті, затуркані, як барани, ми не знали життя, в голови нам втовкмачували зі шкільної парти лише ідеї К. Маркса і Ф. Енгельса та різних утопістів.
Коли сталінська армада увійшла в Західну Україну, став готуватися плацдарм для наступної війни - захоплення всієї Європи. Це раніше всіх зрозуміли люди з ОУН-УПА, котрі і виступили проти сталінського фашизму, а потім і проти гітлерівського. Тільки Сталін та Берія винищували свій люд, а Гітлер "чужих, неповноцінних". Хто, приміром, порахує, скільки було розстріляно або вислано людей із Західної України в Сибір? А якби Сталін випередив Гітлера і пішов далі на Захід: у Францію чи Іспанію? Мабуть, Сибір не вмістив би всіх тих європейців. Тут було б над чим трудитись НКВС. Оце був такий комунізм!
Зараз бачу, як в газеті "Комуніст" красуються сьогоденні ідеологи комунізму і як вони ненавидять Україну, вони не встають, коли звучить Гімн України, додумались тільки причепити голову Президента України до жіночої фігури. "Якби заграв гімн СРСР, я б встав", - так мені відповів один з комуністів.
"Це націоналісти", - кричать активісти комунізму, не розуміючи, що це і є нація, яка любить свій народ, свою державу - Україну. Ми не шовіністи. А інтернаціоналізм ми вже бачили. І добре, що розвалився Радянський Союз, зараз народи зближуються, допомагають один одному. Не хочу образити фронтовиків, котрі не можуть, а дехто вперто не хоче розплющити очі на те, що життя вже давно змінилося. Навіть Німеччина знову стала єдиною і могутньою країною, котра надає гуманітарну допомогу тим, хто її переміг.
Ми перемогли у війні ще й тому, що у нас був великий людський резерв. Хоча для Сталіна, Жукова та інших членів комуністичного Політбюро людина, її життя, її душа були нічого не варті. Не випадково на кожного одного убитого німця припадає по тринадцять червоноармійців на Східному фронті.
Уже після війни комуністичний уряд робив усе, щоб утримувати 5-мільйонну армію, не полишаючи надії підгодовувати комунізм по всьому світу. Я ще пам'ятаю совєтський секретний документ для вищого політскладу, де говорилось, що ми вимушені продавати 340 - 350 тонн золота щороку, бо декілька армій знаходилось в Німеччині, Угорщині, Чехословаччині, В'єтнамі, Кореї та інших державах. А скільки було військових радників у Африці, Азії - по всьому світові - від Радянського Союзу?
Тому я подам свою руку будь-якому воїну УПА. Вони мужньо воювали на своїй землі, захищали свої сім'ї. Зараз усі народи, які були втягнуті у Другу світову війну, давно закінчили її, віддали почесті полеглим, створили умови для гідного життя інвалідам, оточили увагою ветеранів. Всі давно помирилися і спокійно живуть. Тож буде це примирення і в українській нації навічно.
м. Сімферополь.
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3202
|
М╤ФИ ПРОТИ Г╤ДНОСТ╤:
ЯК НАПИСАТИ ╤СТОР╤Ю СВОГО РОДУ
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
