Версiя для друку Обговорити в форумi

Крізь призму Львова

Тенденційність у висвітленні фактів - явище не нове у журналістиці. В минулому столітті існувала тільки одна держава, в якій правдиво і з ідейних позицій висвітлювалася єдина правда, марксистсько-ленінська.
Приїхавши втретє у Крим, переконався, що спадкоємці цієї правди не перевелися, навпаки їх побільшало, а арсенал її глашатаїв значно розширився.
Природно, що власною "правдою" тішить кримчан "Крымская правда". Журналісти цієї громадсько-політичної незалежної російської газети щодня доводять кримчанам, у якій гидкій державі вони живуть. Для прикладу, візьмемо номер за 7 липня. На першій сторінці замітка з промовистою назвою "У Матвиенко нет здравого смысла". Не заангажований читач одразу подумає, що кримський прем'єр важко захворів. А виявляється, що це зовсім не так. "Здравый смысл" у державного діяча відібрали журналісти інформаційного агентства "Новий регіон", перекрутивши слова депутата Верховної Ради автономії Володимира Кличникова про те, що немає смислу надавати статусу заповідника Тихій бухті в Коктебелі.
В рядовій інформації, у якій йдеться про призначення нових голів райдержадміністрацій, - чи не найоб'єктивнішій у номері - жодних перекручень, тільки рубрика - "новые районные "халифы". Попередні керівники, які довели до нинішнього стану країну, виявляється, були господарями, а нинішні - "халіфи". Тимчасовість влади журналісти "Крымской правды" підкреслюють і в матеріалі "Крымского премьера могут снять в октябре", але ж під якою рубрикою! Виявляється, що у колективу редакції цієї газети тільки "Есть идея".
Щоправда, скинути прем'єр-міністра - це навіть не ідея, а ідейка у порівнянні з безпосереднім закликом до збройної боротьби: "...оккупанты бродят по пускай сейчас не российской, но все еще русской земле. Какой к черту ВВП!? Взрывать заводы и уходить в леса!" (передрук з "Русского журнала" статті І. Джадана "Оккупация", "Крымская правда", 12 липня).
Якщо зазначені вище публікації тягнуть на розгляд комісії з питань журналістської етики чи судовий позов за образу честі й гідності з боку Анатолія Матвієнка, то в "Оккупации" відчувається прагнення російського націоналіста перетворити не тільки Крим, а й усю державу в другу Чечню. Знищимо, підірвемо, якщо воно не наше!
Поки режим Кучми, Медведчука, Суркіса, Тигипка та іже з ними вірою і правдою служив російським інтересам, обкрадаючи народ України, за українцями визнавалося право на власну державу. Тільки-но Україна розпочинає проводити власну політику, як українці стають окупантами на рідній землі. Вигадки, інсинуації, відверта брехня - ось характерні ознаки засобів масової інформації тоталітарної держави. Фінансово підтримуючи такі видання, як "Русский журнал", "Крымская
правда" та їм подібні, Росія ніколи не позбудеться великодержавницького шовінізму.
Відверто кажучи, немає про що полемізувати з І. Джаданом, який не знає "из каких "схронов" повылазили с приходом Горбачева... бледные от злобы лица западенцев из "Руха" с мутными глазами". Скажу тільки про те, що енкаведисти ще на початку 50-х років минулого століття рапортували про знищення криївок на території Західної України.
Полемізувати з автором не хочеться, але декілька запитань йому поставити варто. По-перше, тому, що народився у Львові. По-друге, бо маю численних родичів в Росії, знайомих вчених, які, до речі, викладають у вузах, згаданих Джаданом міст, Москві і Санкт-Петербурзі. По-третє, як українець, якому не байдуже майбутнє рідної країни.
Отже, запитання перше: як сталося, що 60% грошей, направлених з Росії на виборчу кампанію (Віктора Януковича), передані на користь антиросійських "помаранчевих" революціонерів і ФСБ закрила на це очі?
Чому послом Росії в Україні не призначити І. Джадана замість зганьбленого провалом В. Черномирдіна? Що було б, якби дати владу В. Януковичу принаймні над залізничною стрілкою десь на російсько-українському кордоні?
Так склалося, що за останні три роки студенти факультету журналістики Львівського національного університету проходять практику в засобах масової інформації Криму. Майбутні журналісти пишуть про становлення автономії, будівництво шкіл, відкриття нових вищих навчальних закладів, про роботу санаторно-курортних закладів, відпочинок в Криму дітей з багатьох країн світу, введення в дію нових виноробних заводів.
Студенти - добре підготовлені, сумлінні і працьовиті. Обдаровані і чесні, вони ще й добре обізнані з теорією жанрів, знають правові і етичні норми журналістики, вивчали моральний кодекс журналіста. Їм дивно, що в ХХІ столітті можна так грубо його порушувати, подаючи неперевірені факти, видаючи бажане за дійсне.
Майбутні журналісти розберуться, де правда, а де олжа. Прикро, що таку великотиражну газету, як "Крымская правда", читають тисячі кримчан, і ще прикріше від того, що деякі з них можуть повірити написаному.
Юрій ВАСЬКІВСЬКИЙ,
доцент кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Писав писака...
ОККУПАЦИЯ
ПЕРВЫЕ ШАГИ НОВОЙ УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ
Кому же все-таки принадлежит земля государства под названием Украина? Ответ прост: конечно, русским, которые непрерывно живут тут как минимум две тысячи лет и составляют абсолютное большинство населения - более 90 процентов. Украинцам? Конечно! Но лишь постольку, поскольку они - часть русского народа. Без этой связи претензии некоего племени "укров" на владение территорией Руси не имеет никаких исторических оснований.
Игорь ДЖАДАН, "Русский журнал".
("Крымская правда", 12 июля 2005 года).

УКРАЇНЦЯМ
Українці мої,
дорогі українці!
Чом не дружні, не горді
 й не впевнені ви?
Чом давали себе
й даєте роз'єднати?
Не цурайтесь рідні,
не хиліть голови,
Бо це наша земля -
від Дінця аж в Карпати.
Українці мої,
дорогі українці!
Нас єдна рідна мова -
і звуки й слова,
Що буяють в степах,
 на Поділлі й Волині;
На Поліссі й в Криму
 наша пісня жива -
Слобожанщині рідна вона
 й Буковині.
Українці мої,
дорогі українці!
Нас єднає святая любов
 до землі -
Ця любов ще з Аратти
 й Трипілля.
Ми однако великі -
 і в місті й селі:
Наша велич у праці,
в борні - не в безділлі.
Українці мої,
дорогі українці!
В Припонтиді наш рід,
праземля й родовід.
Ми прадавній народ
на землі і в Європі;
Ми багато століть
 обживаєм цей світ -
І моря, і ліси,
 і простори широкі.
Українці мої,
дорогі українці!
Ми зродились, зростали
 і мусимо жить
За законами сонця,
 і правди, і волі
Кожен рік, кожен день,
 кожну зоряну мить,
Не миритись зі злом,
 не коритись недолі.
Українці мої,
дорогі українці!
Світлий розум і мудрість
 нам Богом дано,
Ми в науках й мистецтві
 вершин досягаєм,
Та врожаї з цих нив
 уже дуже давно
Не самі, як не жаль,
ми щороку збираєм.
Українці мої,
дорогі українці!
Наш великий народ -
і пророк, і мудрець,
То ж гордімся ми цим
все життя кожноденно;
Наш безсмертний народ -
 трудівник і творець,
А діяльність його
на цім світі священна!
Євген РЕГУШЕВСЬКИЙ.
м. Сімферополь.

На фото: Оце десант! Львівські студенти-журналісти у "Кримській світлиці".

АНОНС! Сьогодні о 20.00 в радіопрограмі "Два кольори" (Кримське радіо) львівські студенти ділитимуться своїми першими кримськими враженнями.
В суботу гостем радіопрограми "Слово" (поч. о 18.30) буде Юрій Васьківський.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 15.07.2005 > Тема "Резонанс"