Версiя для друку Обговорити в форумi

Чому зростає розчарування найпослідовніших учасників Помаранчевої революції?
Дуже важливою характеристикою будь-якої влади є її здатність поборювати протидію і нав'язувати всупереч спротиву свою політику. Щоправда, є ще й інший шлях - не поборювати супротивників, а пристосовуватися до них, загравати
з ними, жертвуючи власними політичними інтересами. Переможці
в політичній боротьбі часто опиняються перед вибором: на кого спиратися, щоб зміцнити свою владу - на власних прихильників, щоб зберегти їхню відданість, чи на електорат супротивника?
Судячи з усього, Віктор Ющенко та його оточення більше схиляються до другого варіанта політичної поведінки. Адже, на їхню думку, національно відповідальний помаранчевий Майдан за жодних обставин не голосуватиме за сили, які очолюють Янукович, Медведчук, Симоненко чи Вітренко. Але це не означає, що він (Майдан) не зможе знайти інших лідерів.

РЕЄСТР НЕВИКОНАННЯ

Розчарування найсвідоміших, найпослідовніших учасників Помаранчевої революції потроху зростає. Бо влада діє всупереч усім вимогам революційної тактики - вона боязка там, де потрібна рішучість, зволікає там, де потрібно діяти блискавично, не даючи опонентам отямитися й організувати спротив. Влада не виконує своїх найголовніших обіцянок, не робить найпринциповіших кроків, на які сподівався Майдан.
Ми знову повертаємося до "багатовекторності" в зовнішній політиці. Це потім наші керівники ображатимуться, що Європа нас не розуміє. А нині спробуймо поставити себе на місце Європи. Спочатку Брюссель, Лондон і Париж, Рим і Берлін, інші європейські столиці чують заяви з Києва про велике бажання стати членом НАТО і Євросоюзу. А за кілька днів після того Президент Ющенко підписує указ, яким зобов'язує високопосадовців узяти активну участь у формуванні Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном. При тому, що й ми, і європейці чудово розуміємо, що ЄЕП і ЄС - це речі несумісні, або-або.
А наші лідери знову кажуть: і-і. Хоча, коли вони були в опозиції, то публічно стверджували, що ЄЕП є зрадою національних інтересів України. То як мають ставитися європейці до нашого керівництва? Так само поводився Кучма, а потім сумно повідомляв українцям, що "Європа нас не хоче". Європа чекає від керівництва України геополітичної визначеності. А її - немає.
На Майдані українцям обіцяли, що нарешті буде покладено край об'єднанню бізнесу та влади в одній особі, себто чиновники перестануть бути бізнесменами, а бізнесмени покинуть урядові кабінети. Проте, дивлячись на деяких міністрів, читаючи їхні виступи в пресі, складається враження, що до "розлучення" влади з бізнесом в нашій країні ще дуже далеко. Якраз навпаки, після перемоги революції чимало помаранчевих та опозиційних підприємців перестали приховувати свої статки, нахваляючись ними мало не в кожному інтерв'ю.

МАЛЕНЬКІ "ОГРІХИ"

Є речі, які не потребують значних коштів, але вимагають великої рішучості, політичної мужності, сміливості, яких нова влада не демонструє. Насамперед ідеться про статус ветеранів національно-визвольних змагань. Не заклик до примирення борців за українську державність із тими, кого від неї дотепер нудить, а указ Президента був потрібен. Проте влада не наважилася.
Нинішні керівники бояться визнати факт, що в Україні діє потужна 5-а колона, що ставить за мету демонтаж самостійної державності. Замість того, щоб рішуче виступати проти 5-ї колони, що остаточно скинула всі маски під час президентських виборів 2004 року, нові провідники держави сором'язливо оминають це питання.
Чи зможе така влада втримати внутрішній і зовнішній тиск, залякування, шантаж, чи вистачить їй твердості й незалежності, чи вона схилятиметься до капітуляції? Ситуація з ОУН-УПА засвідчує ймовірність другого варіанта.
Замість розмов "а-ля Томенко" про українську культуру, варто було б дуже вагоме щось для неї зробити вже в перші дні перебування при владі нової команди. Зокрема, ми всі знаємо, в якому жахливому стані перебуває ринок української книги. Україна окупована російськими книговидавцями, які щороку вивозять з нашої країни близько 350 мільйонів доларів прибутку, водночас ідеологічно обробляючи українців та русифікуючи їх українським же коштом.
Як відомо, російське книговидання було звільнено в Росії від оподаткування, а попередній режим в Україні обклав українське книговидання податком від 25 до 40 відсотків. Нині українських книжок на кожного громадянина України припадає менше однієї, а на ринку України українські видання становлять лише п'ять відсотків.
То чому б новій владі не розпочати зі справді революційного кроку, що докорінним чином змінив би обличчя книжкового ринку і дав би величезні позитивні результати для духовної та ідеологічної атмосфери країни?
А саме: все видане в Україні українськими громадянами українською мовою звільнити на 5 - 10 років від податків. На жаль, і на це нова влада не наважилася.
Звичайно, все це далеко не все і є ще багато огріхів та програшів.

СТРАХ - ПОГАНИЙ ДОРАДНИК

Як відомо, є суттєва відмінність між політиками і державними діячами. Політики стурбовані майбутніми виборами, а державні діячі - майбутнім держави. Нинішня влада буквально спаралізована думками про парламентські вибори 2006 року. Складається враження, що страх програти ті перегони просто позбавляє деяких політиків здорового глузду, змушуючи шукати порятунку там, де можна знайти лише погибель.
Нові керманичі страшенно бояться чимось налякати електорат Януковича, забуваючи, що своєю непринциповістю вони лякають електорат Майдану, що може дати для них значно гірші наслідки. Щоб не дратувати тих, хто голосував проти, влада відмовляється денонсувати фактично антиукраїнські угоди з ЄЕП, розв'язувати проблему з ОУН-УПА, починає провокаційні і трагічно небезпечні для України ігри з російською мовою, з розглядом можливого подвійного громадянства, не поспішає повернути народові вкрадене олігархами тощо. Це хибна політика, здатна справді призвести до краху на виборах-2006.
Адже у 2004 році за Віктора Ющенка, за офіційними даними, проголосували 52 відсотки виборців (фактично ж набагато більше, бо фальсифікації проти Ющенка були й під час "третього туру" президентських виборів). Якщо зберегти цей електорат, виконуючи те, що було йому обіцяно, та ще додати ті 10 - 12 відсотків голосів, що належать людям, які завжди голосують за владу лише тому, що це влада, то можна спокійно зміцнити успіх Помаранчевої революції.
А безглузда авантюра з "перевербування" електорату Януковича загрожує багатьма провалами та прорахунками.

"Народне слово".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 01.07.2005 > Тема "Ми єсть народ?"