|
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2005 > Тема "Резонанс"
#26 за 24.06.2005
"И АБРАМЫЧУ "УРА"..."
Лідія СТЕПКО, власкор "КС".
Севастополь - місто дивовижне й веселе. Буває, що радіємо з приводу й без нього. (У такому цікавому місті журналісти можуть бути без зарплати, але без роботи - ніколи).
Президент України назвав день початку війни, 22 червня, днем скорботи. Сумного до цього дня севастопольцям додала ще й трагедія поблизу селища Кача, де 21 червня зсувом шестисот кубометрів ґрунту, спричиненим дводенною зливою, засипало на "дикому" березі громадян Росії, що необачно відпочивали під кручею, що вже звисала "козирком". Одна жінка загинула, за життя іншої ще відчайдушно борються медики, трьом пораненим надали допомогу, пошуки решти потерпілих о 17-ій годині 22 червня ще тривали. Принаймні така картина вимальовувалася з повідомлень працівників Управління МНС України у м. Севастополі, а також місцевих, центральних українських та московських ЗМІ. Таке життя...
На жаль, трагедії трапляються зненацька, а політичні заходи планують заздалегідь. В усьому світі бувають такі життєві збіги обставин, але вирішуються вони, зазвичай, цивілізовано, шляхом перенесення саме того, що відповідніше піддається перенесенню. Наш випадок - особливий, як наше місто, як наша ментальність, про особливість якої нам щодня нагадують з усіх найвищих трибун.
Думається, що наявністю таких особливостей не обділене й наше керів-ництво, котре таки видало дозвіл на проведення заходу саме 22 червня, напевне, cпантеличене словом "реквієм". Адже організатори мітингу напередодні й не приховували намірів: зіштовхнути севастопольських ветеранів війни з вояками УПА, щедро розповідаючи про це городянам у спеціальному випуску свого часопису "Регион - Севастополь" (16.06 2005 р.) Після заходу севастопольцям обіцяли там же, на площі Нахімова, концерт російських, хоч і не найпопулярніших сьогодні співаків: Азізи та Олександра Кальянова.
Зірка Азізи, пам'ятається, закотилася після сумнозвісної історії із загибеллю Ігоря Талькова. Москва не пробачила співачці смерті свого кумира і вона надовго зникла з кращих столичних сцен. Розквіт творчості Олександра Кальянова припав на період зірковості Алли Пугачової. З тих пір до репертуару цих співаків мало що додалося, але слухачі їхнього віку пам'ятають і шанують їх пісні, що були популярними наприкінці минулого століття. Треба віддати належне, севасто-польці також щиро вітали гостей. Та все-таки реквієм - це музичний твір траурного характеру. Може, хто пригадає щось подібне у репертуарі вищезгаданих співаків? Стиль "шансон" для мітингу-реквієму - чи може бути ще щось цинічніше?
Рівно о 20-ій, без запізнення, розпочався мітинг Партії регіонів. Підмостки для співаків, на яких спочатку розташувалися організатори, симетрично були оздоблені двома плакатами хоч і однакового змісту, але з різним порядком слів. "Партия регионов поддерживает Виктора Януковича" і ще один: "Виктора Януковича поддерживает Партия регионов". Оригінально? Ще й як!
Перша шеренга мітингуючих тримала плакат: "Россия знает, любит и помнит, и никогда от вас не откажется. Константин Затулин передал от Госдумы". Віршований сценарій мітингу здійснювали також росіяни - двоє акторів театру імені Б. Лавреньова Чорноморського флоту РФ. Скрізь майоріли прапори Росії й жодного українського. До того ж підмостки для виступаючих на мітингу були поставлені перед входом до нещодавно побудованого ділового й культурного центру Москви.
Це ж добре, що нам відома логіка нашого співвітчизника, а з'явись там іноземець, він би просто заплутався: чи то пан Янукович збирається балотуватися до Держдуми, чи Держдума разом з Партією регіонів у 2006 році йде до Верховної Ради?
Сценарій мітингу був побудований жорстко, коли б не у Москві. Першими загули динаміки з шипінням і надривом: "Вставай, страна огромная... с фашистской силой темною...". За ними без усяких вагань та довгих спогадів про війну організатори після декількох речень одразу перейшли до справи. На їх думку, вибачити можна німцям, але не націоналістам та бандерівцям. Щороку у Львові проходить "День героїв ОУН-УПА". В колонах ветеранів йдуть групи молоді, одягнені, на думку керівників севастопольської міської організації Партії регіонів, у нацистську форму. А ще вони, "регіонали", "против наглого навязывания и возвеличивания роли участников легионов СС "Нахтигаль", "Роланд", дивизии "Галичина", ОУН-УПА, бандеровцев и мельниковцев". Всіх склали в одну купу, а далі - "Не прощать!". Зате серед російських прапорів портрет Сталіна, здається, нікого тут не дратував.
Ветеранів було мало. З різних районів міста їх привозили на мітинг автобусами. Але чи то вже час для проведення мітингу вибрали пізній (між 20-ю та 23-ю годинами старі люди вже готуються до сну). Чи то вже не вірить народ Партії регіонів, тільки автобуси прибули майже порожні. Один водій скаржився на те, що привіз аж сім чоловік. Інший сказав мені, що пригнав повністю порожній автобус. Найбільше поталанило, здається, водієві з Гагарінського району, той доставив до місця призначення аж двадцятеро ветеранів.
Приймаючи мою професійну зацікавленість за дивакуватість, водії щиро-сердо й охоче розповідали, що увечері вони змогли б заробити чималі гроші, якби не мусили стояти ось тут. То вам же, мабуть, платять, - питаю, - ось цей, напевне ж, ваш патрон, - показую на заступника голови міської організації Партії регіонів В. Колесниченка.
- Та ні, - каже один з водіїв, - наш патрон - Цибулько, а цей, мабуть, патрон над нашим патроном.
- То що ж, вам зовсім не заплатять? - не вгамовується в мені журналіст
- Та (морщиться водій), нам дозволили частину плану сьогодні не здавати, але ми під вечір влітку заробили б більше.
- Отож!
Офіційна патетика мітингуючих скінчилася виголошенням обережненької резолюції. Партія регіонів вирішила:
- почати марафон "Прошлое во имя будущего";
- брати участь у створенні підручників історії;
- направити лист Президенту України з проханням не принижувати ролі українського народу в справі перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Думається, що на цьому пункті думки "регіоналів" і Президента, напевне, співпадуть.
Після виголошення резолюції ветеранів почали розвозити по домівках. На цьому й пісні воєнних років скінчилися. Сергій Абрамович Бурштейн, один з організаторів мітингу, депутат міської ради, взяв мікрофон і просто "переїхав" на іншу тематику: "А сейчас мой друг, Гена Варивончик, споет вам че-нибудь веселенького". І пан Варивончик заспівав щодалі все веселіше, ставши таким собі буфером між "Хотят ли русские войны?" й шансоном московських співаків. А позаяк ніхто не зауважував проти такого репертуару, то вже можна було й москвичів задіяти.
Азіза, як вихор, увірвалася на сцену зі своєю традиційно-жагучою тематикою. До її виблискуючого східного вбрання не вистачало тільки міліцейського кашкета. Його співачка й здерла з голови ошелешеного охоронця, нахилившись прямо з помосту. "Если здесь есть мужчины, так пусть поднимутся ко мне на сцену", - не вгамовувалась колишня зірка.
Азізу змінив Олександр Кальянов. Тематику своїх пісень він визначив одразу й самотужки: "ликеро-водочная". Потім знову співала Азіза і знову пан Варивончик, тільки цього разу вже з нашим депутатом Сергієм Абрамовичем Бурштейном. "Покайфуем вместе", - сказав Гена другові.
І покайфували, а чого ж ні? Це ж годину тому перед ветеранами витискали сльозу, а зараз можна й покайфувати. Нарешті, біля 23-ї години ліміт у часі добігав кінця. На площі залишився лише витривалий та "підігрітий" люд, що вже ковзав ніжками по розкиданих пляшках, здається, з- під усього, що тільки може виливатися. Розчулений та задоволений депутат Сергій Бурштейн дякував севастопольцям, що прийшли, підтримали й усе так гарно склалося.
- И тебе, Абрамович, "ура", - відізвався пан Варивончик, що стояв поруч з другом.
Досить чітко, без всіляких прикрас, підсумував захід заступник голови міської організації Партії регіонів Вадим Колесниченко: "Сегодня мы заложили первый камень победы 2006 года". Відверто? Досить.
Тільки при чому тут ветерани війни і їхнє примирення? Коли вже ви, панове, вчитиметесь перемагати, не спираючись на їхнє старече плече? І хіба вас ніхто не спитає, що ви святкували, витанцьовуючи на площі у скорботний день початку війни 22 червня?
м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2005 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3144
|
ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК 31-го «РАМШТАЙНУ»:
«РОЗМОВА ДАЛА ЗНАЧНИЙ ПРОГРЕС»?
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
