Версiя для друку Обговорити в форумi

Знаючи особисто міністра кримського уряду Азіза Рефатовича Абдуллаєва, в період Помаранчевої революції я, пам'ятається, зі здивуванням і тривогою спостерігала, як він, вийшовши з "біло-голубої" Ради міністрів в своєму оранжевому шарфику, приєднувався до мітингуючих "нетрадиційної орієнтації". Адже мої знайомі кримські татари на запитання, кого підтримали на виборах, віддавали перевагу відповідям: не голосував, загубив паспорт, їздив у відрядження. І дійсно, на побутовому рівні пресинг був настільки сильним, що людині краще було мовчати.
Тому за першої ж можливості в розмові з Азізом Рефатовичем не утрималася від запитання:

- Наскільки затишно Ви почувалися в період виборів у середовищі своїх колег? Чи не зазнавали переслідувань?
- Ні. Все було нормально. Я не намагався приховати свою позицію, і мене, разом з іншими однодумцями, просто не запрошували на заходи, пов'язані з виборами. Звичайно ж, мене турбував розкол у свідомості громадян. Це була криза не тільки політична, але й моральна. І за таких обставин було дуже важливо зберегти себе як особистість, не піддатися на посули. А для мене як міністра ще й не забувати своїх обов'язків держслужбовця. Адже, не зважаючи ні на що, міністерство мало працювати чітко і злагоджено. До речі, жодному директору підприємства я не намагався нав'язувати свою позицію.

- І Ви не розчаровані сьогодні підсумками першої "стоднівки" роботи нашого уряду? Адже очікування були дуже великими...
- Одне із завоювань всеукраїнського рівня, яке неможливо заперечити, - це прагнення працювати за новою політичною схемою - в режимі відкритості і прозорості. Головне, щоб люди не втратили почуття єдності з тими, кого привели до влади, а ті, в свою чергу, не забули про їхні потреби... Цей духовний елемент дуже суттєвий, і його необхідно зберегти. А очікування людини подібне до незавершеного роману. Все одразу зробити неможливо, головне - обрати правильний напрямок і схему дій. І тут кримськотатарський народ разом з усіма  здоровими силами суспільства. Ми в одній упряжці, як би нас не утискали.
Адже і зараз всі прагнуть маніпулювати кримськотатарським питанням. Інша справа - спробувати зрозуміти нас. А це дійсно непросто. Тільки той, хто ще в утробі матері вбирав у себе молитви батьків про повернення додому, здатен повністю розділити наші почуття. Усвідомивши своє "я", людина вже спрямовувала всі свої помисли на повернення в Крим. Однак ми не протиставляємо себе іншим кримчанам, прагнемо знаходити з ними порозуміння. І нам буває дуже образливо, коли на всіх нас наклеюють єдиний ярлик, якщо хтось у чомусь завинив. Бо кожна особистість відповідає в першу чергу сама за себе, і треба посилатися на конкретну людину, а не на увесь кримськотатарський народ.

- Цей принцип - не новий. Саме ним скористався сталінський режим, звинувативши весь народ в тому, в чому, можливо, були винні окремі особи. Невже з того часу нічого не змінилося? Але ж, тим не менше, Ви - міністр, якому довірені всі ключові позиції нашого господарства...
- Ось зараз ви це напишете, і мої повноваження скоротять, - з сумною іронією прогнозує Азіз Рефатович, котрий ще недавно був міністром промислової політики, транспорту і зв'язку, а з 16 травня відповідає ще й за паливно-енергетичний комплекс. До речі, "причеп" цей непростий - з опалювальним сезоном у нас пов'язані хронічно негативні емоції. І чи не трапиться так, що саме він стане ключовим при оцінці роботи міністра Абдуллаєва восени цього року?
Однак Азіз Рефатович почуває в собі достатньо сил і енергії, аби взятися і за цей "міцний горішок", наразі уточнюючи:
- Звичайно, я не енергетик і не тепловик, і у все це доведеться глибоко вникати. Тому сьогодні мені простіше говорити про промисловість. До речі, тут не можна забезпечити прогрес, сидячі на місці, - треба вивчати роботу в перспективних регіонах України, тим більше - в Європі. А там є що запозичити. Їхнім успіхам, зокрема, сприяє принцип вузької спеціалізації. Постійне поглиблення знань і надбання досвіду в обраній сфері є запорукою народження нових ідей. І ми не повинні залишатися осторонь них.

- А що б Ви могли сказати щодо бензинової кризи? Як оцінюєте стосовно цього політику Кабінету Міністрів? Чи позначиться ця криза на житті кримчан?
- Ми вивчаємо це питання. 80% нашої техніки працює на газі. Увесь бензин маємо привізний. Плануємо створити нові автозаправні станції. Посилено шукаємо засоби, аби кримчани не відчули на собі наслідків цієї кризи. Кабінет Міністрів України, на мій погляд, діє нормально, і не слід йому заважати.

- І щодо реприватизації він теж діє нормально?
- А ось тут відчуваються недоліки в законодавчій базі. Справа в тім, що в Україні відсутнє оподаткування майна. Це негативно позначається на державному бюджеті. А з іншого боку, немає активної зацікавленості власника в роботі підприємства.

- А які справи з приватизацією підприємств у нас, в Криму?
- В цілому 70 - 80 відсотків їх приватизовано. Промислових - до 90 відсотків. В легкій і переробній галузях знайшли свого господаря практично всі підприємства. Але не завжди ефективного. Буває, що підприємства потрапляють в руки людей некомпетентних, їх просто купляють для перепродажу. В таких випадках нерідко вони призупиняють свою діяльність, як і тоді, коли немає згоди поміж співзасновниками. Можливі і суперечки керівництва з колективом, коли у останнього багато акцій. Якщо ж акції розпорошені - виникають труднощі через відсутність спільних завдань, тактики.
Текстильні підприємства, які раніше забезпечували багато робочих місць, сьогодні в занепаді. Їхнє обладнання застаріло, власної сировинної бази ми не маємо, доступного кредитування - теж. Тому дали волю підприємцям, аби заповнювали цю нішу. Щоправда, вони везуть товар низької якості, бо дешевий, доступний широкому споживачу та ще й вигідний для постачальника.

- А що у нас сьогодні не в занепаді?
- Не в занепаді, зокрема, хімічна промисловість. Стабільно працює завод "Титан" (державна власність), содовий завод (акціонерна власність). Та й інші підприємства підводяться з колін. Врахуймо, що 37,8% податків в кримський бюджет перераховують промисловість і транспорт, а в спільний бюджет і того більше - 47,3%. Доцільно в першу чергу орієнтуватися на ті галузі, які можна забезпечити власною сировиною, зокрема рибний промисел, сільгосппереробку. Хочу зазначити, що в Криму - благодатний ґрунт для інвестицій. І тут дуже важливо, щоб нашій країні довіряли. Й те, що сьогодні Президент В. Ющенко багато подорожує світом, є актом завоювання кредиту довіри.
А наше завдання - жити в мирі і злагоді, не відлякувати людей, у тому числі й інвесторів. Ми маємо бути єдиними. За таких обставин можемо стати самодостатнім регіоном.

- Ви тільки-но говорили про мир і злагоду як запоруку всезагального благополуччя кримчан. Чи сприяють цьому отакі публікації, як, скажімо, в недавньому номері "Крымского времени", авторка якої обурюється на всі лади, що кримські татари насмілилися мати свої окремі свята, такі як Курбан Байрам?
- Звичайно ж, вони ставлять палки в колеса всім кримчанам, у тому числі, і своїм однодумцям. І все ж таки процес зближення різних народів триває. В селах росіяни вже зазвичай приходять до кримських татар на той же самий Курбан Байрам. Їх не шокують "чужі" свята. А поміж нашими дітьми, які ростуть разом, переконаний, вже ніхто не зможе вбити клин.

- Азізе Рефатовичу, розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
- Народився в Узбекистані, у м. Джизак, там закінчив школу і технікум, одержав фах техніка-технолога. Відслужив армію. Закінчив Ташкентський автодорожній інститут. Працював на комбінаті будівельних матеріалів інженером-конструктором, головним механіком, головним інженером, нарешті очолив комбінат. Обирався депутатом Верховної Ради Узбекистану. З 1995 року живу в Криму. А з 1996-го по 2001 рік обіймав посаду заступника голови Фонду держмайна. Потім став першим заступником міністра промисловості, транспорту і зв'язку. У 2002 році був обраний депутатом ВР АРК. В травні того ж року мене призначено міністром промисловості, транспорту і зв'язку.
Як бачимо, досвід роботи у Азіза Абдуллаєва дійсно солідний. А втім, як кажуть в народі, не святі горщики ліплять. Проте ім'я Азіз в перекладі означає "святий". Тому можемо сподіватися, що горщики ці будуть з кашею.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 03.06.2005 > Тема "З перших уст"