Версiя для друку Обговорити в форумi

Книга в газеті

Присвячується всім полеглим в боротьбі за волю України.

(Продовження. Поч. у №1 - 20).

Тут голова суду перебив Бандеру і не дав йому закінчити.
У львівському процесі підсудних захищали аж 12 найкращих галицьких адвокатів, але, тим не менше, вирок був суворий: Степан Бандера і Роман Мигаль - довічне тюремне ув'язнення (тепер уже подвійне довічне), п'ять підсудних отримали по 15 років тюремного ув'язнення, двох було звільнено за недоведеністю звинувачення, останні 14 отримали вирок - у сумі 65 років ув'язнення.
Слід відразу зазначити, що якими болючими не були ці втрати: адже арештовано таких видатних діячів, як Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Микола Лебедь, Осип Мащак, Володимир Янів і сам крайовий провідник Степан Бандера, - але організація продовжувала працювати, хоча характер її діяльності дещо змінився, що, зрештою, виходить за межі цієї книги.
Обидва процеси привернули увагу всього світу до ситуації на українських землях під владою Польщі. А на самих українських землях значно виріс авторитет ОУН, зокрема через гідну поведінку на обох процесах її провідних членів.
Ще у 1933 р. в польському журналі "Бунт млодих" писалося: "Таємнича ОУН - Організація Українських Націоналістів - є нині сильнішою від усіх українських легальних партій докупи. Вона панує над молоддю, вона творить загальну опінію, вона працює із страшним темпом, щоб втягнути маси в круговорот революції... Нині є вже зовсім ясне, що час працює проти нас. Кожний староста в Малопольщі, а навіть на Волині може вичислити низку сіл, що ще недавно були зовсім пасивні, а сьогодні стали жаждучими боротьби, зревольтовані
протидержавною акцією. А це ж значить, що противник зріс у силах, а польська держава втратила". (Цитату наведено за книжкою Петра Мірчука "Степан Бандера - символ революційної безкомпромісовости").
Тут слід пояснити сучасному читачеві, що староста в міжвоєнній Польщі зовсім не відповідав старості в царській Росії. Скоріше всього, його можна порівняти з об'єднаними в одній особі секретарем райкому і головою райвиконкому в СРСР, тобто повнота його влади була величезною.

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА
Ми жили в країні, де все було не так, як у всьому світі: інша політична система, інша економічна система, навіть інше літочислення (у всьому світі рахувалось "до народження Христа" або "після народження Христа", а у нас "до нашої ери" і "нашої ери"). І ми вчили зовсім іншу історію. Не будемо вдаватися в ширше обговорення, зазначимо лише один факт. Ми вчили, що Римська імперія була зруйнована в результаті повстання Спартака, хоч вона існувала ще аж 500 років після придушення цього повстання. Але так сказав "найбільший історик усіх часів" товариш Сталін.
А коли перейти до нових часів, то увесь світ знає Другу світову війну, і лише радянські учні вивчали Велику Вітчизняну війну.
Загальноприйнято вважати початком Другої світової війни 1 вересня 1939 р., коли гітлерівська Німеччина напала на Польщу. Але фактично варт би до цього віднести й аншлюс Австрії у 1938 р., і загарбання Німеччиною Судет, а далі і всієї Чехо-Словаччини, і війну в Іспанії, яка ніби вважається громадянською (принаймні, ми так вчили), але в якій так чи інакше брали участь інші європейські країни.
І вийде якраз той 1936 р., коли Степана Бандеру засудили на друге довічне ув'язнення.
Один із радянських публіцистів, пишучи про цей період життя Бандери, висловився так: "...він відпочивав у тюрмі "Свенти кшиж". Можна подумати, що це був курорт. Яким насправді було ув'язнення в польських тюрмах, залишили свідчення ті, хто в них перебував. З численних спогадів наведемо, що написав Тарас Боровець, який пізніше ввійде в історію під псевдом "Тарас Бульба", а у 1930-х рр. потрапив у лиховісний концтабір "Береза Картузька".
"Дротяна брама, наче паща потвори, відчиняється. Поглинає мізерні, худі, брудні й неголені постаті, наче мух...
- Стань очима до стіни! Розбирайсь наголо! Скоро!.. Бах, бах, бах!... Гумою по голові... По спині... Чоботом у "хвостик".
...Усі приватні речі відбирають. Видають полотняну білизну і з того ж самого полотна "уніформу" з круглою шапочкою. Дерев'яні черевики з передками з білої сириці.
- Бігом руш! Впади! Руш! На бігу сядь!
Бах, бах, бах!.. Гумою... Чоботом... Поліном... Чим попало...
Суха сириця врізається аж до кісток на ногах. Кров... Пилюга... Грязюка...
- Бігом руш! Впади! Сядь! Жабки! Кавалерія! Струнко! Муха! Збірка! Раз, два, три! Стій, ані мур-мур!.. Ах, ви, банда гайдамацька! Це у вас така збірка? Я вам... ваша мать, покажу, як рухатись!..
Бах, бах, бах! Гумою... Гумою... Гумою... По головах... Через голови... По очах... По окулярах бородатих професорів та священиків... Усіх однаково..."
Оце таким був "польський курорт", де "відпочивали націоналісти". Правда, Степана Бандеру навіть у "Березу Картузьку" боялися відправити, його тримали у тюрмах, переважно в одиночках, перевозячи час від часу з однієї тюрми в іншу, щоб знешкодити можливі спроби звільнення в'язня. І все ж такі спроби були, хоча в той час Бандера був політичним в'язнем "число 1". Ось уривок із звіту тюремного начальства своїм зверхникам: "С. Бандера й у в'язниці цікавиться діяльністю Організації Українських Націоналістів, він видає організаційні директиви. Оскільки сучасна польська розвідувальна служба не інформувала про те, чи хтось інший уже зайняв пост Крайового Провідника ОУН, а також дані Слідчого відділу у Львові це не підтверджують, Крайовим Провідником є далі Степан Бандера. З отриманих інформацій виходить, що готують втечу С. Бандери з тюрми". (Цитату подано за книжкою Петра Дужого "Степан Бандера - символ нації").
У червні 1938 р., коли Степан Бандера перебував у тюрмі у Вронках, недалеко від польсько-німецького кордону, справою його визволення зайнялися досвідчені бойовики Зенон Коссак і Роман Шухевич. План було розроблено до найменших деталей. Домовилися з одним із тюремних сторожів, який за 50 тисяч злотих обіцяв вивести Бандеру з тюрми. Спочатку він вночі під час нічного чергування мав вивести Бандеру з одиночки і підкласти в постіль "куклу", а самого Бандеру сховати в комірчині, де знаходилися відра, мітли і т. д. Ця комірчина мала двері ще й знадвору, а два сторожі мінялися через дві години: один чергував у блоці, а другий знадвору. Отож коли сторож вийде надвір, він відкриє двері знадвору, і
Бандері лишається тільки перебратися через стіну і перейти німецький кордон.

(Далі буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 20.05.2005 > Тема "Українці мої..."