|
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 08.04.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
#15 за 08.04.2005
МАТИ ПЛАЧЕ, А МЕРТВИЙ СИН "ХИХИКАЕТ"?!
Тамара СОЛОВЕЙ.
На теми моралі
Кілька років тому нас просто приголомшило висвітлення Скнилівської трагедії однією з кримських газет. Нагадаємо: літак, виконуючи фігури вищого пілотажу, зазнав катастрофи і впав на глядачів. Загинуло 88 осіб. Майже дві тисячі було поранено. Цю подію газета прокоментувала так: "Всю неделю Украина НЕ МОГЛА ОЧУХАТЬСЯ от львовской катастрофы. Пока одни хоронили родственников, другие с азартом обсуждали, почему это произошло...". Тоді ми не змогли утриматися від репліки: щось не те відбувається з нашими колегами. Якась душевна хворь "заблокувала" їхні серця і душі. І, як бачимо, "не очухалися" від цієї хвороби (умовно назвемо її бездуховністю) у тій газеті й досі.
Трагедія, що сталася з Георгієм Гонгадзе, як нам здавалося, не могла залишити байдужим жодного журналіста.
І отримала вона такий розголос на відстані і в часі не тому, що факт насильства над журналістами - річ унікальна. Справа в тім, що катом журналіста (і це вже майже доведено) стала найвища українська влада. Розслідування цього жахливого злочину, рівного якому за жорстокістю, як підкреслює Президент Віктор Ющенко, важко знайти і в часи середньовіччя, має поставити крапки над "і" в дуже багатьох питаннях, розвінчуючи останні ілюзії і налаштовуючи людей на дух Майдану, аби вже нікого і ніколи не ввели в оману "батьки народу".
За цей час неодноразово було піддано експертизі так зване "таращанське тіло", а мати Гії Гонгадзе Леся пролила море сліз і стала живим монументом скорботи і болю. Та ось ця, згадана раніше газета, пропонуючи матеріал під рубрикою "Взгляд с улицы Русской", подає знову-таки свою антилюдяну трактовку подій: "...Мы пришли к парадоксальному, казалось бы, выводу: а не инсценировка ли это? Основывались мы на том, что, в принципе, у Кучмы особого мотива обижаться именно на Гонгадзе не было: если верить психологическому портрету, составленному в те времена, перед нами представал авантюристичного плана человек, любивший деньги (а ви їх не любите, шановні? - Т. С.) и не любивший их отдавать, легко пускающийся в приключения (например, поездка в воюющую Чечню). Да, он пытался писать какие-то острые вещи, но если и был известен, то в довольно узком кругу".
Про мертвих погано не кажуть? Але, якщо дивитися з вулиці Руської, то Гія зовсім і не мертвий (?!), просто "ГДЕ-ТО СПОКОЙНЕНЬКО ЗАРЫЛСЯ В ПЕСОК И СМОТРИТ НА ВСЕ, ТИХОНЬКО ПОХИХИКИВАЯ".
Ну як тут не захіхікаєш, коли почорніла від горя мати вже чотири роки рве на собі волосся? Це ж так "прикольно" і весело, зовсім в стилі садистських куплетів! Отакий, виявляється, недолюдок отой самий, нав`язлий у вухах Георгій Гонгадзе (це якщо за процитованою газетою). Але ж авторка цієї статті, певне, теж мати: чи могла б вона уявити, що це з нею так "бавиться" її рідна дитина? А ще вона - журналістка, і теж іноді готує гострі матеріали, але дуже одноманітно-антиукраїнського спрямування. Тож і побоюється, що "в любом случае дело Гонгадзе дает простор для наказания просто неугодных новому режиму". Тобто, за себе, кохану, аби її не покарали, бо це ж вона вичитала, зокрема, "в одной французской газете" і розтиражувала у себе, що Ющенко отруїла... Юля Тимошенко.
І воно б ще нічого, аби всі ці дурниці були приватною думкою однієї людини і не поширювалися в маси. "Что они уцепились за этого Гонгадзе, когда надо экономику поднимать?" - нещодавно обурювалася в розмові зі мною одна дуже мила жінка.
Не піднімемо. Поки не матимемо чесну, моральну, контрольовану народом владу. Поки самі, нарешті, не станемо гідними громадянами своєї держави.
І поки не навчимося цінувати норми людяності вище за власні гонорари.
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 08.04.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3017
|
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
«МИ СОТНЕЮ П╤ШЛИ НА НЕБО…»
КРИМ – УКРА╥НА!
