Версiя для друку Обговорити в форумi

Книга в газеті

Присвячується всім полеглим в боротьбі за волю України.
(Продовження. Поч. у №1 - 3).
І я думаю: якщо радянські автори дозволяли собі бути такими неточними, коли йдеться про справи, які легко перевірити за радянськими ж виданнями, то як їм можна повністю довіряти в таких випадках, які неможливо перевірити?
Не менш прискіпливою я намагалася бути і до авторів з протилежного табору. Наприклад, книжку Ігоря Царя "За що ми любимо Бандеру" я не сприйняла від назви, - Бандера - не естрадна поп-зірка, щоб його любити, - до бібліографії, - бо яке відношення до Степана Бандери має книжка Богдана Завадки "Серце чистеє подай", присвячена аналізові творчості Тараса Шевченка, а тим більше "Катехизм Католицької Церкви"? І коли автор пише, що сестри Бандери "...розповіли мені, що Степан Бандера мав за дружину Ярославу", то як він міг написати: "У ті самі дні, коли гестапо вивезло Степана до Берліна, у Києві КГБ розстріляло батька і вивезло до Сибіру трьох сестер Марту, Володимиру і Оксану"? По-перше, Володимира була арештована лише в 1946 році, а, по-друге, КГБ був створений лише в 1953 році після арешту Берії.
Повторюю: до жодного з авторів я не підходила з безоглядною довірою, і якщо в різних джерелах про одні і ті ж події з життя Бандери розповідається по-різному, я далі буду наводити всі ті розповіді з тим, щоб читач зміг робити сам свої висновки.
Хочу ще зазначити, що мені дуже не до душі, коли замість аргументованої полеміки з політичним противником автори починають обігрувати ім'я чи зовнішність свого опонента або переходять на відверте зубоскальство. Ну, що це таке: "Першу премію дістав сам фюрер самостійної дірки Степан Бандера. Текст він подав справді знаменитий. Ось його текст:
Ой, гакнемо з гаківниць
Та й блиснемо п'ятами".
Що це таке? Це гумореска "Дуже самостійний гімн", написана Остапом Вишнею в 1944 р. Що ж, пробачимо Остапові Вишні це злослів'я - йому дуже не хотілося повертатися в Комі, де він уже провів в ув'язненні 10 років. Адже він, напевно, навіть не знав, що Степан Бандера одночасно з ним відбував ті ж 10 років, спочатку в польській тюрмі, а потім у німецькій.
Або читаю у вже згадуваного Бєляєва в памфлеті "Останнє сальто "Сірого", як Степан Бандера, навчаючись у Львові, по міжміському телефону дзвонив батькові, і коли телефоністка не могла зрозуміти його прізвища, то він кричав: "Пані нє розумє? Бан-де-ра! Ну, як банда!" Цікаво, звідки Бєляєв чув, як Бандера дзвонив додому, він що - у той час стояв за плечима? Ні, це так званий "художній домисел", який має засвідчити, що вже від самого народження Степан мав прізвище, яке в подальшому визначило його долю - бандит. Але тут автор допускає великий "ляп". Польській телефоністці не треба було перепитувати прізвище, бо слово "бандера" існує в польській мові і воно означає... прапор. Ось так!
Так само мені не подобається, коли, начебто, прихильники Мельника обзивали Бандеру "карликом з червоними очима". Пишу "начебто", оскільки безпосередньо в мельниківських виданнях я цього не читала, а цитата наводилася в радянських виданнях без посилання на джерело. Дійсно, Степан Бандера був дуже невисокий зростом, це добре видно на фотографії, де він стоїть у групі біля могили Коновальця в Роттердамі: він там найнижчий. Ну й що? Перший з королівської династії Каролінгів, засновник давньої франкської держави, ввійшов в історію під іменем Пипін Короткий. Один з найславніших королів давньої Польщі отримав ім'я Владислав Локєтек, мабуть же, не за високий зріст. Дуже невисоким був, як відомо, Наполеон. Та й творець першої у світі держави робітників і селян Володимир Ленін не відзначався високим зростом, і тому художникові, який малював популярну картину "Ленін і Горький в Горках", було над чим поморочити голову, щоб не принизити вождя світової революції. Зрештою, він знайшов вихід, розташував їх на східцях, причому Леніна поставив вище. Одне слово, роль людини в історії не визначається сантиметрами її зросту чи кілограмами ваги, погодьмося з тим. А якщо у Бандери були червоні очі, то хіба що від недосипання і перевтоми, бо він не пив і не палив.
Так само неприємно мені було, коли в мемуарах уже згаданого Судоплатова я читаю розповідь про те, як вони висліджували Головнокомандувача УПА Романа Шухевича, і натрапляю на фразу: "Нам удалось установить личность четырех его телохранителей-женщин, которые одновременно были и его любовницами". Тут, по-перше, відразу згадується російське прислів'я: кожен на свій аршин міряє. А по-друге, це мимохідь вихлюпнуте відро помий на людей, які вже не можуть себе захистити.
І останнє, що я хотіла б сказати у своїй передмові від себе особисто, бо далі вже будуть говорити лише факти. Є така чи то байка чи дійсна історія. Одна жінка чомусь дуже не любила свого сусіда і все обзивала його злодієм. Нарешті це сусідові набридло, і він подав на сусідку в суд за наклеп. Суддя питає жінку: "Які у вас є конкретні докази, що ваш сусід - злодій?" Жінка наводить якийсь приклад, сусід доводить, що він до того не має ніякого відношення. Жінка наводить інший приклад, сусід і його спростовує. Більше аргументів у жінки немає, і вона вигукує: "Все одно він злодій!"
Отже, якщо ви, подібно до тієї жінки, ладні повторити: "Все одно він злодій!" - можете відкласти мою книжку, не читаючи її далі.
А якщо ви просто хочете знати біографію Степана Бандери, то я запрошую вас до читання і до розмірковування над прочитаним.
А висновки робіть самі.

ПОХОДЖЕННЯ ІДЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ

Перш ніж почати розповідь про життя Степана Бандери, коротко, - буквально телеграфним стилем, - подамо історію виникнення ідеології українського націоналізму (в радянських джерелах обов'язково додається "буржуазного"), а також історію виникнення організації, яка відома як ОУН (Організація Українських Націоналістів).
Але перед тим необхідно домовитися, що слід розуміти під словами "націоналізм", "інтернаціоналізм", "фашизм" і "буржуазний", без чого автор і читач можуть не зрозуміти один одного. Адже в мові одні і ті ж слова вживаються нерідко в цілком різних випадках. "Крило птаха" і "крило будинку" - це різні речі, "я люблю матір" і "я люблю вареники" - це різні почуття, "іде дощ" і "йде людина" - це різні дії.

(далі буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 21.01.2005 > Тема "Українці мої..."