Версiя для друку Обговорити в форумi

Звернення Президента України з нагоди Дня Української Державності та Дня хрещення Київської Русі – України.

Слава Україні!

Дорогі українці та українки, пані та панове!

Щойно ми з вами чули наш державний гімн, створений понад 150 років тому. Він надихає – надихає мільйони сьогодні.

Ми стоїмо зараз у центрі вільного українського нашого Києва. Поруч – Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Цей красень заснований дев’ять століть тому.

Все це відбувається у дуже важливий день. День хрещення Київської Русі – України – історичної події для християнства і всієї Європи, яка сталася тут, у цьому нашому місті, на цих наших схилах, більше тисячі років тому, у часи нашого Володимира Великого. І саме його символ – тризуб – наш державний герб. І саме він на шевронах наших воїнів, які зараз тут і які захищають Україну сьогодні. Дякуємо нашим воїнам!

Усе це і ще сотні прикладів такої спадковості – більше ніж красиві паралелі. І точно не співпадіння, а закономірний зв’язок між усіма поколіннями українців. Енергія, що століттями існує поміж нерозривної історії нашого духу, нашої держави та Європи між усіма українцями, які на цій нашій землі були, які на цій землі є зараз і які будуть на цій землі. Ось про що цей важливий сьогоднішній день – День хрещення Русі-України, день нашої державності.

Шановні присутні, дорогі громадяни, усі наші воїни, наші медики, рятувальники, духовенство, наші урядовці, наші парламентарі!

Пане Голово Верховної Ради!

Пані Президентко Європейської комісії, дорога Урсуло! Дякую, що ви всі сьогодні з нами! Дуже дякуємо!

Всі високі гості нашої держави, які розділяють День Державності тут з нами, в Києві, разом з нашим народом, з Україною!

Шановний Президенте Румунії, дорогий Нікушоре!

Шановна Президентко Молдови, дорога Має!

Шановний Президенте Албанії, дорогий Байраме!

Шановний Прем’єр-міністре Хорватії, дорогий Андрею!

Шановний Прем’єр-міністре Словенії, дорогий Янезе!

Високоповажні друзі України з Іспанії, Чорногорії, Північної Македонії, Болгарії, Франції!

Спеціальний представнику Папи Римського кардинале Дзуппі!

Дякуємо, що ви всі сьогодні тут, ви всі з Україною! Дякуємо! І відстань між нашими країнами не впливає на близькість наших держав, близькість наших народів. Ваша присутність – доказ, що і політично, і духовно, і просто це дуже важливо, на людському рівні всі ми боремось за одне: за Європу без війни, яка неможлива без сильної та мирної України. Я дякую, що ви з нами у цей день.

П’ятнадцяте липня. Україна відзначає День Державності. Ми пишаємось тим, що ми спадкоємці Київської Русі, Козацької держави, маємо тисячолітній досвід державотворення. Тисячолітній досвід сміливості, бажання жити у свободі, самостійно, жити незалежно, йти лише своїм шляхом, бути тими, ким ми є, – бути Україною, бути українцями. І пишаємось тим, що бачать усі весь час повномасштабної війни: це тисячолітній характер України.

Пані та панове!

Україна поважає свою історію, пам’ятає кожну радість, кожен біль, через який довелося пройти нашому народу. Але ми не живемо, постійно озираючись назад. Не сфокусовані лише на історії, яка була. Ми працюємо над історією України, яка є, яка буде. Над державою, яка зможе. Над незалежністю, яка буде гарантована.

Ми творимо саме ту державу, яка має достатньо сили й самоповаги, щоб однаково й водночас берегти свій спадок і втілювати амбітні плани. Україну, яка цінує минуле і повірила у власне майбутнє. Державу, яка не боїться слова «вперше» – вперше робить те, що донедавна могло бути тільки мрією. Ми творимо цю реальність незмінної поваги до нас, до України, до наших людей.

Кілька годин тому ми повернулися з Франції, де вперше українські воїни брали участь у святковому військовому параді на Єлисейських Полях. Вперше наші бойові пілоти на «міражах» летіли над Парижем. Вперше. Я хочу подякувати Президенту Франції Емманюелю за це запрошення, за цю честь і це шанобливе ставлення, яке, певен, Україна заслужила абсолютно по праву своєю сміливістю, боротьбою і готовністю брати на себе лідерство у визначальних для майбутнього Європи процесах.

Україна і Європа вперше творитимуть разом антибалістичний щит. Історичний проєкт, де Україна – не спостерігач, а один з лідерів, що об’єднує країни і найсильніші оборонні підприємства Європи. Проєкт FREYJA розпочато. Ми зробимо все, щоб збудувати антибалістичну систему Європи, об’єднавши всі європейські антибалістичні спроможності, аби небо наших народів було захищене, аби диктатори не нав’язували, як саме жити, вільним людям в Європі, аби життя людей в Україні і кожній європейській державі не залежало від того, чи має Путін і йому подібні балістику, чи ні.

Задля цієї ж мети Україна виборює захист для себе і за океаном. Україна вперше наближається до можливості виробництва ракет для «петріотів» і може стати третьою державою в історії, яка матиме цю домовленість і цей привілей.

Я хочу подякувати Президенту Америки за політичне рішення, яке вже є історичним і яке допоможе зберегти життя тисяч людей в Україні. І дуже важливо, аби на цьому шляху у наших сторін, у наших команд все вийшло і ракети до «петріотів» з маркуванням Made in Ukraine чимшвидше стали реальністю.

І це саме та реальність, яка наближатиме безпеку й перемогу життя – перемогу життя в Україні, коли точно будуть бачити спокійні дні і ночі наші люди, наші міста, площі і вся ця краса, яку ви бачите зараз довкола.

Заради цього ж Україна нарощує і власну силу. І Україна вперше будує свою балістику й дипстрайки. І це не просто розробки, а це реальна сила, яка вже працює, яка долає відстані, недосяжні раніше: 2884 кілометри. Це відстань звідси до Омського НПЗ. Це просто історична дистанція, історична точність. Дякуємо всім, хто це зробив! І на відміну від Росії, яка воює з житловими будинками, школами, з храмами, Україна б’є по «спонсорах» Путіна у цій війні та інструментах, які допомагають йому вбивати людей.

Вже немає координат, які б на території зла були недосяжні для української справедливості. Пів тисячі наших дронів на добу, десятки їхніх НПЗ, танкери тіньового флоту, воєнна інфраструктура Росії відчули все це на собі. Не варто зазіхати на українську державність.

Щодня бачимо ці результати, ми щодня бачимо таку влучність. Хтось каже, що сучасними технологіями ми повертаємо Росію у Середньовіччя. Хтось згадує Наполеона, у часи якого палала Москва. Але для нас – я хочу, щоб усі знали, – для України цінні не порівняння і цінний не пафос. Цінний дуже результат. Наша головна ціль – не Росія без бензину, а Україна без Росії, Україна без війни, Україна з Європою і Україна та Європа без московської загрози.

Я хочу подякувати кожному лідеру, який робить усе можливе для спільної безпеки, робить усе, що необхідно для України. SAMP-T, «айріси», «насамси», «петріоти», «хоуки» – багато всього. Дякуємо партнерам. Уся сила, яка зараз допомагає Україні, – вона безцінна, безумовно. Все це сьогодні не благородні жести: світ бачить, хто дійсно справедливий у цій війні і хто справді хоче миру. Це Україна. Держава, що не лише чекала допомоги, яка так важлива, а об’єднувала світ заради життя і навчилася покладатися перш за все на власні сили, на себе, на своїх людей, які щодня додають нові й нові приводи для гордості, безумовно, які слово «вперше» зробили нашим побратимом.

Я пам’ятаю, як вперше озвучив публічно план держави: мільйон дронів на рік. І було багато скепсису. Всюди – чесно, – і зовні, і всередині. А зараз можемо констатувати: ми робимо 10 мільйонів дронів на рік. Десять. І буде – двадцять. Ми зробимо це разом з нашими партнерами, вкотре доведемо успіх ОПК – українського, партнерського, європейського.

За час, поки я кажу це, наші роботизовані комплекси здійснюють місії на фронті – надважливі. Загалом таких місій уже десятки тисяч. Вперше Україна кардинально змінила поле бою. Це значно більше, ніж круті голлівудські історії про роботів. Це про збереження життя – життя воїнів, і це реальність – десятки тисяч разів.

Те ж саме стосується і наших інтерцепторів. Є просто факт: українські перехоплювачі вже збивають щонайменше 90% «шахедів». А є те, що поміж строк і дуже значне. Люди – наші люди, які продовжують жити. Коли кожна така ціль з боку Росії не досягає мети, коли лишається цілим чиєсь життя.

На початку війни «рускій воєнний корабль» стояв біля острова Зміїний і – ми пам’ятаємо, і про це згадували багато разів – нагло наказував нашим українським воїнам скласти зброю. І почув, куди саме має йти. Сьогодні ця фраза звучить знову, звучить часто та іншою мовою – мовою точності наших морських дронів, мовою грому, з яким б’ють «Нептун», наш «Гарпун», кожен наш засіб, який справедливо карає окупанта, і мовою санкцій, які відчутно б’ють Росію і позбавляють Путіна коштів на цю війну.

Все це разом – наша спільна робота, наші спільні «змогли». Це Україна сьогодні. Держава, якій давали 72 години, а вона тримається 12 років російської агресії і 1603 дні повномасштабної війни. Росія почала її та назвала СВО. І навіть в цьому вони хотіли принизити нашу державність, показати начебто неспроможність і слабкість України. Їхній план захопити нас був розрахований на три дні. Ніби для цього достатньо просто якоїсь операції на якійсь там землі, що була начебто кимось подарована.

Сьогодні навіть російські державні пропагандисти визнають: Україна – сильна держава, яку Росія не може і не здолає. Держава, яка потрібна Європі, яка потрібна НАТО. Держава, яка не чекає, а створює, яка не просить – яка пропонує: унікальний досвід, технології, можливості, унікальне безпекове та політичне партнерство. І Україна сьогодні однаково пишається подіями, які сталися тут понад тисячу років тому, і операціями, які реалізує держава за понад тисячу кілометрів від нашого кордону.

Все це наша держава, Україна-2026, яка водночас чудово розуміє: будь-які технології цінними роблять люди, без яких жодна інновація не матиме сенсу. Люди, без яких сенсу не мала б Україна, бо не мала би без цих людей держави, державності, свободи, незалежності.

Це всі, без кого Україна не була б Україною. Наші люди, які щодня, щоночі працюють заради України. Наші міста. Наш сильний Харків, який довів: географічна близькість із Росією не означає близькість ментальну. І життя в українському Харкові щодня бере гору. Наш сильний Дніпро, що не зупиняється ні на мить, традиційно рухає вперед економіку, рятує тисячі поранених наших героїчних бійців. Наша сильна Одеса – наші морські ворота, славне місто на березі нашого Чорного моря, – Одеса, яка сьогодні пережила черговий жорстокий удар. Російські ракети проти звичайних будинків. Мої співчуття всім рідним загиблих.

Наші сильні Суми, наш Чернігів, Херсон, Запоріжжя, Миколаїв, які попри все тримаються, які живуть, будують і навчають наших дітей. На жаль, у підземних школах, але, на щастя, навчають. Нескорені, бо міцні, круті. І кожне таке наше українське місто, громада, кожне село, де щоранку люди знаходять в собі сили, які працюють, створюють. І неважливо, виготовляють зброю або печуть хліб, – усе це наша спільна робота, яка посилює державу і наближає мир.

За все це, за кожну таку мить ми вдячні нашим захисникам і захисницям. Усім Силам безпеки і оборони України. Кожному й кожній, хто обороняє нашу землю, береже життя, захищає закон і порядок в Україні, хто тримає фронт, хто закриває наше небо, б’ється з ворогом щодня й щоночі, аби і цей День Державності, і всі наступні дні майбутнього України були можливі. І з великою честю я хочу нагородити сьогодні таких наших людей.

Слава Україні!

Дорогий народе!

Цей день завжди багатозначний. Ми говоримо сьогодні і про минуле, і про сучасне, і, безумовно, про наше майбутнє. Ми побачимо сьогодні це майбутнє – побачимо наживо, коли юні наші українці та українки отримають свої перші паспорти громадян України.

Це завжди дуже приємна і справді щемлива така мить – бачити очі цих хлопців та дівчат, сповнені мрій, планів і такої важливої впевненості – впевненості в Україні, і відсутність сумнівів, яким має бути майбутнє нашої держави. Це майбутнє мирне і майбутнє європейське.

Дорога Урсуло!

Я добре пам’ятаю 28 лютого двадцять другого року, коли в Офісі Президента посеред укріплень, посеред мішків з піском я, Руслан Олексійович, Денис Анатолійович – і дуже сміливих багато було хлопців зі зброєю, так, – і ми тоді від імені та за підтримки всього Українського народу подавали заявку на вступ до Європейського Союзу. Коли росіяни стояли під Києвом, а ми подавали і були удари з повітря, була смертельна небезпека всюди, безумовно, довкола, тоді у нас була віра, мрія і впевненість, що Україна вистоїть, що Україна точно заслужила на це право – бути у нашому спільному європейському домі.

І я пам’ятаю, як казав про це 1 березня двадцять другого року, звертаючись до Європарламенту, задовго до того, як вірити й допомагати Україні стало мейнстримом. І я добре пам’ятаю, хто був скептиком, хто насправді не сумнівався в наших людях, не сумнівався в Україні. Я хочу подякувати за те, що ти, Урсуло, завжди вірила в нас. Дякуємо тобі! Дякуємо за те, що ми проходимо цей шлях – проходимо разом: заявка, статус кандидата, переговори про вступ, відкриття вже двох кластерів, кожного наступного, що точно буде. Хоча вже до всього цього стало очевидно: серця України та Європи одне до одного давно відкриті.

А відкриття всіх кластерів тільки це зафіксує. Ми впевнені в цьому, бо Україна та Європа – одне ціле. І на цьому непростому шляху Україна не наодинці. І всіх, хто допомагає нам долати цю дорогу, Україна особливо цінує і завжди пам’ятатиме внесок у наше спільне майбутнє. Відсьогодні це не лише слова – це підтверджено офіційно.

Я підписав відповідний закон. Це велика честь – вручити Урсулі сьогодні тут перший український орден Європи.

Дорога Урсуло!

Це нагорода, якої ніхто ніколи не зможе скасувати і позбавити, бо слово України тверде.

Дорогі друзі України! Дорогі наші громадяни!

П’ятнадцяте липня має особливе, подвійне значення. Це День хрещення Київської Русі – України. Ми просимо в Бога миру нашій землі. У День Державності ми дякуємо всім, хто цей мир здобуває і наближає.

Україна бореться за своє майбутнє з подвійною силою, бо ми живемо в часи, які вимагають від нас подвійної міцності, волі, витривалості. І з подвійною турботою мусимо оберігати свою українську єдність, яка має бути незмінною. Незалежно від посад, змін, нових викликів, завдань єдність наша незмінна. Бо тільки так, не втративши її, не втратимо силу, аби вибороти той самий день, коли Україна здобуде свій достойний, сильний мир. Віримо в це і наближаємо це. Бережемо свою державність, свою свободу, одне одного і свою Україну.

З Днем хрещення України-Русі!

З Днем Української Державності!

Слава Україні!

https://www.president.gov.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2026 > Тема "З перших уст"