Версiя для друку Обговорити в форумi

«Дивне питання», - скажуть читачі і будуть праві. Адже штучний інтелект вже давно навколо нас і, користуючись гаджетами, ніхто не замислюється над тим, чого чекати від штучного інтелекту найближчим часом. Але чи так вже безпечно почуватиметься людство, якщо увесь наш життєвий простір заповнять… роботи?

 «І знову про фантастику, - засміється читач, - нам би зі своїм реальним життям розібратися». Але ситуація якраз і полягає в тому, що у нашому світі високорозвинутих інформаційних технологій усе переплетено настільки, що вже і не відрізниш, хто перед тобою – звичайний школяр чи… робот-гуманоїд.

 …Друзі Ед і Гордій – сучасні школярі, зі штучним інтелектом давно на ти, тому й професії обирають «з майбутнього» - пілот космічного корабля, інженер з переселення тварин. Що є, у старозавітній притчі Ной правив ковчегом, а сучасні реалії такі, що на землі, де спалахують та точаться війни, небезпечно не лише людям, але й тваринам. Тож, як стверджували науковці, «потрібна організація міграцій цілих популяцій».

 …Разом з письменницею Наталією Осипчук гортаю сторінки фантастичної повісті «А я не хочу бути роботом!» і не втримуюся, аби не поставити авторці питання: «Чому саме робот став героєм Вашого нового твору і які пригоди чекатимуть на юних читачів?»

 «Коли у мене виникла ідея написати фантастичну повість, де головний герой, робот BB2 перетворився на звичайного школярика Богданка, не чекала, як мої читайлики під час літературних зустрічей прохатимуть, аби ця книга мала продовження, - розповідає письменниця Наталія Осипчук. -Адже історія робота, якого замислювали як машину і на інтелект якого можна впливати як зі знаком «плюс», так і зі знаком «мінус», зворушила дітей і дорослих. Що ж, маємо вкотре замислитися, наскільки вразливим може стати наш світ, якщо порушуються закони етики. Робота замислювали як «недобре створіннячко», і зусилля його мали б скеровуватися не на користь людям. Але втрутилися небайдужі школярі, врятували робота, заховавши подалі від професорських очей (власне, той самий професор і готував нещасному BB2 роль шпигуна і цілковито негативного персонажа) …А робот, опинившись подалі від професорських очей, у товаристві школярів, еволюціонував так швидко, що за його успіхами не встигали слідкувати ані дорослі, ані діти».

 Під час зустрічей зі школярами письменниця Наталія Осипчук вдало поєднувала власну розповідь та інтерактивну частину. Адже діти, яких неможливо уявити без гаджетів в руках, разом з письменницею спробували… зовсім про них забути. Нехай не на цілий день, але коли разом з товаришами, розділившись на команди, потрібно будо швиденько проговорити… скоромовку, забудеш про все на світі. І тут почалося найцікавіше! Адже ті діти, які все-таки не забувають про книжку, читають, поповнюють свій словниковий запас, були на висоті. Бо, здавалося б, що складного. Швиденько промовити, до прикладу, таку скоромовку «Ніс Гриць горіх через поріг, став на горіх, упав на поріг»… Потренувалися? Вийшло? У наших юних читачів, які дружать з книжкою, теж вийшло непогано. А от ті дітлахи, які в дружбі з книжкою не були помічені, тим виявилося непереливки.

 Адже навіть робот, опинившись в товаристві школяриків, дивувався, чому замість захопливої мандрівки світом літератури, ті хлопчаки не відривають погляд від екранів телефонів?

 Гортаймо сторінки книжки разом з письменницею: «Коли читали скоромовки, робот іноді затинався, але це нічого. Як кажуть, за одного битого двох небитих дають. Робот знітився. Цікава все-таки мова. Наче зрозуміло на перший погляд, але як все розтлумачити? От почув фразу «за небитого двох битих дають» і замислився. Тут мова програмування та штучний інтелект точно не будуть в пригоді. Тут потрібне образне мислення, уява, а для цього потрібно постійно розвиватися».

 Парадокс: робот, якого замислювали як шпигуна за професором-конкурентом та іншими роботами, не просто не погоджується на цю роль, а прагне стати частиною соціуму. Оточення при цьому переживає легкий шок. Як це так – звичайний на вигляд хлопчина замість звичного гаджету не втомлюється розкривати таїну слова, дивуючи своїми талантами. Гортаймо сторінки повісті «А я не хочу бути роботом!»: «Та такий смішний, - засміялася Калинка. – Іноді мені здається, що ти прилетів до нас з іншої планети! Ну, в принципі, ти в чомусь права, - задумливо мовив робот. - Я просто вчуся бути людиною. Сказав і знітився. Треба бути обачним, бо людина, яка прилетіла з іншої планети - то трохи дивно. Хоча – чому дивно: він і справді – людина з іншої планети, професорський витвір, суцільний експеримент. Та що трапилося і чому все пішло шкереберть? Діти назвали робота Бодею і йому цікаво було все, що і звичайним людям. От зацікавився він прислів’ями і намагається розібратися, що воно таке. Робот запрограмований на чітке сприйняття інформації, йому важко дається образне мислення. А так кортить розгадати таїну мови, бо для штучного інтелекту – це рівняння з багатьма невідомими».

 А для того, щоб рідна мова не лишалася для школяриків отим рівнянням з багатьма невідомими, письменниця Наталія Осипчук майстерно вплітає в оповідання пізнавальну інформацію з галузі сучасних технологій, поєднуючи з мовними розсипами – тут і прислів’я, і приказки, і віршування. Спостерігала, наскільки жваво і невимушено почувалися діти на презентації книги. Адже діти розігрували сценки з твору письменниці – так, так, оті самі скоромовки, які не відразу, але все ж таки підкорилися роботу! І треба сказати, що для багатьох школяриків ті завдання стали теж міцним горішком! Бо коли ти бачиш світ крізь екран телефону, а про книжку згадуєш вряди-годи, тобі не так легко буде вправлятися зі скоромовками і опановувати ази віршування. Проте школярики запевняли письменницю, що вони «не такі, чесно-чесно!»

 Бо ж кому хочеться пасти задніх, якщо навіть літературний герой – робот - став вправним мовцем. А ще зумів побачити небуденне в буденному, а чи всім це під силу: «І справді, як часто ми самі нагадуємо таких собі роботів, втупившись в телефони, - зізнавалися діти. – І не помічаємо оте цікаве, що навколо нас. І спів пташки під вікном, і гілка бузку, і розмаїття півоній». Звичайне диво, про яке ми часто забуваємо. І літературна мандрівка сторінками повісті повертає нас до можливості бачити ці буденні речі, які насправді є небуденними. Бо роботу було цікаво спостерігати і за мурашкою, і за метеликом. Яка дивна та незбагненна природа! Як можна не цінувати таку красу?

 Письменниця Наталія Осипчук переконана, що легко, в інтерактивній формі, дітей варто знайомити з мовними засобами. Спираючись на національне підгрунтя української педагогіки, письменниця завжди високо цінувала творчість поета Дмитра Білоуса. Шкода, шо нині, в гонитві за «сучасним» та «крутим», не використовується надзвичайно багата спадщина української національної педагогіки. Дмитро Білоус – гідний представник цієї когорти. Без моралізаторства, натомість легко та невимушено розкриває юному читачеві безцінні мовні скарби. Поетичні рядки, загадки, прислів’я та приказки – у Дмитра Білоуса кожне слово – вагоме: «Як прислів’я чудове, йде від роду до роду, що народ – зодчий мови, мова – зодчий народу».

 «Для того, щоб дітям було цікаво читати, вплітаю в оповіді скоромовки, і приказки, навіть віршування робота BB2, який полюбив мову і навіть мріяв написати власні вірші, - розповідає Наталія Осипчук. - На зустрічах з читачами завжди спостерігаю за реакцією дітей, за тим, як їм відгукується щойно прочитане. Оті сценки, які ми розігруємо, насправді мають виховний ефект, адже діти самі бачать власні результати. Як кажуть, і до ворожки не ходи. Хто читає, той і словниковий запас має непоганий, і скоромовки легко запам’ятовує і відтворює. Звісно, нікому не хочеться пасти задніх, тому підтягуються ті, кому важко дається читання. Бібліотекарі зауважували, що техніка читання у багатьох дітей шкутильгає. А вчителі переконані, що завдяки цікавим авторським текстам інтерес до читання підвищується, відтак в перспективі матимемо грамотних мовців, а наша мова калинова закохуватиме в себе нових шанувальників».

 …Що ж, поки наш робот вправлявся в мовленнєвій практиці, інший літературний персонаж – Мишко Круть – взяв на себе його обов’язки. Відразу зауважимо, що взяв він ці обов’язки не з власної волі. На літературних героїв чекало безліч пригод, про які читачі матимуть змогу дізнатися, а ми погортаймо сторінки повісті, адже науковці, які мріяли про допомогу людству, йому ж і нашкодили: «Співробітники, для яких вже настало роботизоване сьогодення, не приховували своїх емоцій. Бо одна справа – працювати в сучасному офісі з високими технологіями, і зовсім інше – стати жертвою тих самих технологій».

 Діти слухали уривки твору, замислюючись над тим, чи варто все своє життя присвячувати гаджетам та штучному інтелекту? Серед вчених точаться дискусії, чи існує у майбутньому загроза від роботів? Джосс Райт – вчений, який не байдужий до цієї проблеми, що роботи можуть стежити за приватним життям людей, використовуючи інформацію аж ніяк не «у мирних цілях». Команда дослідників з університету Вашингтона перевіряла, які загрози несуть домашні роботи. Тож з’ясувалося, що робот-шпигун може переміщатися по будинку, слухати і розмовляти. Він обладнаний мікрофоном і відеокамерою, може слідкувати за життям господарів. З’ясувалося, високотехнологічні іграшки захищені не набагато краще сайтів, які зламуються хакерами. Тож не варто забувати про уразливість найсучасніших технологій. Звісно, письменниця не переповідала дітям про всі особливості робототехніки, хоча дітям і справді було цікаво. Особливо зацікавила інформація про роботів- шпигунів, які так само можуть стати здобиччю зловмисників. Тож уся конфіденційна інформація може легко перейти до «нових господарів», адже інформацією про численні хакерські атаки на різні сайти навряд чи когось здивуєш. Діти зачитували уривки з повісті, в яких йшлося про занепокоєння вчених результатами своєї праці. «Потрібно встановлювати обмеження штучного інтелекту, поки не буде пізно, - хвилювався вчений. - Заради чого ми витрачали свої найкращі роки, аби люди були звільнені? Ми, працюючи над удосконаленням штучного інтелекту, мріяли про суспільство творців, де системи штучного інтелекту допоможуть людям звільнитися від рутини, відчути солідарність та спрямувати свій вільний час на творчу діяльність. Натомість опинилися у небезпеці, про що свого часу попереджав письменник-фантаст Іван Єфремов».

 Цікаво, що сучасні дітлахи, які вперше почули ім’я колись популярного письменника-фантаста, збагнули головне: усі технологічні новинки та інновації є чудовими, коли залишаються під контролем людини. А людина прагне гармонії в усьому – від довкілля до Всесвіту. Зрештою, колишній робот ВВ2 залишив землянам своє послання: «Не живіть несправжнім життям, насолоджуйтеся тим, що вас оточує, милуйтеся дивом з див – запашними квітами, частіше підіймайте очі догори і вслухайтеся в космічну мелодію, яку наспівують зорі…»

 А найбільш драматичним моментом повісті став епізод, в якому робота, який став вже звичайним школярем Бодею, віднайшов професор. Так, так, той самий професор, від якого так блискавично врятували друзі Тож бідолашний робот, миттєво оцінивши перспективу знову опинитися заручником підступних професорських планів, відчайдушно заволав: «А я не хочу бути роботом!» На щастя, то був лише сон, а тому все завершилося чудово. Діти зачитували уривок з повісті і не стримували емоцій: як добре, що відчайдухи-хлопці врятували робота! А потім зізналися своєму другові: «Ти пішов проти правил, пішов проти течії. Для багатьох школярів віртуальний світ став нормою. А ти, якого створювали для віртуального світу, саме ти змінив правила гри. А ще поставив все догори дригом!» А що може бути веселішим за світ догори дригом?! І хоча дітлахи обожнюють бешкетувати, прочитане змусило замислитися. Тим часом Наталія Осипчук пообіцяла продовжити повість про пригоди робота, тож найцікавіше попереду. А поки що творчий процес триває, адже дітлахи готують свої малюнки-ілюстрації. І вчаться віршувати, бо на творчість їх надихнула повість, в якій фантастика переплетена з реальністю.

Ольга Лелека,

журналіст

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2026 > Тема "Душі криниця"