Версiя для друку Обговорити в форумi

21 травня – Вознесіння Христове, «рухоме» свято, яке завжди відзначається на сороковий день після Великодня і завжди у четвер.

...Перед тим Ісус Христос востаннє явився перед апостолами і повідомив, що йде до свого Отця Небесного. Апостоли розгубилися, засумували, бо подумали, що Він назавжди покидає їх. Але Христос запевнив, що не покидає, звістив: невдовзі на них зійде Дух Святий. Так і сталося через десять днів після Вознесіння – Зішестя Святого Духа.

У свято Вознесіння відразу після церковного Богослужіння селяни йшли у поле, щоб подивитися, чи належно колоситься жито. Адже який колос – такий хліб. Траплялося, що доводилося пересівати.

Марновірні люди у цей день нікому нічого не позичали, навіть за нагальних потреб. Вважали, якщо на Вознесіння комусь щось позичити, особливо хліб, то згодом самому деведеться позичати, наприклад, той же хліб.

Господині пекли до свята тонкі пісні паляниці й солодке печиво у вигляді драбинок. Паляниці називали «божими онучами», а по «драбинках» Ісус Христос мав підійматися на Небо.

На Вознесіння (особливо, коли пізній Великдень) замовкає більшість птахів. Їм не до співу. Висиджують у гніздах пташенят. Настає період так званої «лісової тиші». Хоча дехто з пернатих може порушити її. Заскрегоче сорока, забарабанить дятел, почуємо голос безтурботної зозулі...

У народі кажуть:

-Прийшло Вознесіння – попрощаєшся з літом.

-На Вознесіння дощ, негода – буде хліба урода.

-Не вщухає сильний вітер – виляже хліб.

-День сонячний, спокійний – до теплого літа.

ПОБАЧИТИ СХІД СОНЦЯ

24 травня – свято преподобного Симеона (у народній традиції українців – Семена) Дивногорця. Він був родом з Малої Азії. Замолоду посвятився Господу Богу і став пустельником. Жив у печері на горі; згодом у наметі з гілок дерев і кущів, якого спорудив високо на стовпі. Скромні харчі і воду приносили йому доброчесні християни. Помер 569 року у глибокій старості.

З огляду на народну традицію, вранці цього дня люди (старі і малі) виходили на наближчу гору чи пагорб, щоб першими побачити схід сонця, яке щойно підіймається з-за обрію. Його ранкове проміння має оздоровити, омолодити, додати сил та бадьорості. Господоні для такого дійства пекли калачі, які нагодували сонце. Зрештою, такі ранкові зустрічі сонця протягом року відбувалися не раз. Також вважалося доцільним скупатися у ранковій росі.

Народні прикмети:

-Схід сонця ясний – день буде погожим.

-Ранок похмурий, сонце сходить у тумані (його довго не видно) – до негоди.

-При сході сонця птахи мовчать, не співають, не щебечуть – цього дня не очікуй доброї погоди.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2026 > Тема "Душі криниця"