Версiя для друку Обговорити в форумi

Після тих звірств, які чинили російські загарбники на тимчасово окупованих ними територіях України, в нашому суспільстві утвердилися два афоризми: «Хороших росіян не буває» та «Хороший росіянин – мертвий росіянин». Виставка «РДК: терези долі», яка експонується в Національному музеї історії України в Другій світовій війні, заперечує категоричність цих висловів. Вона присвячена Російському добровольчому корпусу – підрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Він складається з етнічних росіян і громадян Російської Федерації, які віднайшли для себе тут, в Україні, одну з найважливіших цінностей людського життя – Свободу. Стали на її захист у боротьбі зі злом.

 Чому в назві виставки є слово «терези»? Терези – символ противаги істини – неправді, свободи людського духу – тиранії. Це також символ вибору, відмови та прийняття: коливання шальок терезів визначає наш наступний крок, наш життєвий шлях, нашу долю.

 Кожен із бійців РДК зробив свій вибір. Сьогодні він втілений у їхній роботі на полі бою: на лінії бойового зіткнення та в тилу противника.

 Відмова розчинитися в диктатурі, що підпорядкувала собі країну, де ти народився. Відмова бути частиною держави, яка ув’язнює страхом та забирає життя. Вибір на користь військової доблесті, ризику, боротьби за справедливість та мир.

 З моменту свого заснування у 2022 році РДК пройшов шлях від невеликої групи однодумців до елітної, добре структурованої військової сили у складі «Спецпідрозділу Тимура» Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

 Поява мілітарної сили російських добровольців на боці України – це виклик усталеному погляду на російсько-українську війну.

 Рейди Російського добровольчого корпусу на територію Брянщини і Білгородщини – це перший за багато десятиліть відкритий спротив росіян зі зброєю в руках в Росії.

 Звернення командира підрозділу, записане там, сприяло залученню до корпусу нових добровольців – громадян Російської Федерації. Разом з тим, в Росії зросла активність антикремлівського партизанського руху.

 Командир РДК Денис «White Rex» Капустін звернувся до співвітчизників: «Ми не воюємо з мирними мешканцями. Ми не вбиваємо старих, жінок і дітей, як це роблять солдати армії Путіна. Ми тут аби сказати всім громадянам Російської Федерації: настав час боротися. Ми взяли до рук зброю 24 лютого 2022 року та продовжуємо відстоювати свободу українців і свою честь, як росіян, до чого закликаємо й вас. Будьте сильними. Наберіться сил і бийтеся разом із нами проти Путіна».

 Взимку 2023-2024 років в Авдіївській операції мінометна група РДК упродовж двох місяців відбивала штурм села Степове, знищивши понад сотню ворогів. Командир мінометників Олексій «Молоток» Льовкін згодом розповідав, що тактика армії Російської Федерації приголомшувала: солдати противника просувалися під мінометним вогнем малими групами або поодинці однаковим маршрутом, не змінюючи його навіть після втрат. В лютому 2024 року РДК у повному складі брав участь в утриманні Авдіївської «дороги життя» для суміжних підрозділів.

 У травні 2024 року бійці РДК спільно з побратимами Сил безпеки та оборони України вели запеклі оборонні бої у передмістях і околицях Вовчанська на Харківщині. Російське командування гнало своїх солдатів уперед, хвиля за хвилею, на позиції корпусу. В розпал бою штурмовики РДК жартували, що вулицю Гатищенську в передмісті Вовчанська слід перейменувати на «Малу М’ясну» - настільки вона була завалена трупами окупантів. А визволення Вовчанського агрегатного заводу стало найвидатнішим воєнним здобутком РДК.

 Путін публічно заявив, що з бійцями РДК слід чинити «за законами воєнного часу» навіть поза лінією фронту. Спецслужби Російської Федерації залучили агентуру та найманців до виконання наказу президента Росії, оголосивши винагороду за голову командира РДК.

 Головне управління розвідки Міністерства оборони України спільно із командуванням Російського добровольчого корпусу розробило контроперацію для дезінформування ворога. 27 грудня 2025 року РДК повідомив про загибель Дениса – нібито від удару FPV-дрона – і підкріпив це інсценованим відео. Успіх операції полягав у повній її секретності, що унеможливило будь-який витік інформації. «Виконавці» отримали значну винагороду від Кремля за «ліквідацію» «White Rex’a». Проте 1 січня 2026 року Денис Капустін «воскрес» і тріумфально повернувся до виконання бойових завдань та керівництва Російським добровольчим корпусом.

 Бійці корпусу повсякчас доводять, що боротьба проти диктатури власної держави можлива не лише в підпіллі та інтернеті. Російські добровольці ведуть її щодня, фіксуючи точки на карті, розробляючи тактику ведення бою, досягаючи військових успіхів, аналізуючи поразки. Зрештою, навічно зберігаючи пам'ять про побратимів, які віддали свої життя за нашу і вашу свободу. Це гасло знову стало популярним. Адже захищаючи Україну, ми захищаємо європейську цивілізацію.

 Виставка «РДК: терези долі» створена командою музею та бійцями РДК.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 08.05.2026 > Тема "Бути чи не бути?"