Версiя для друку Обговорити в форумi

7 травня виповниться четверта річниця загибелі в нерівному бою екіпажу українського пошуково-рятувального гелікоптера МІ-17 від керованої ракети російського винищувача СУ-30. Командиром екіпажу був досвідчений бойовий льотчик Ігор Володимирович Бедзай, який шукав моряків з ураженого ворогом катера «Станіслав». У березні 2014, коли він виконував обов’язки командира 10-ї Сакської бригади морської авіації ВМС ЗСУ, була проведена військова операція, в результаті якої вдалося вивести з окупованої території Криму літаки та гелікоптери в Україну.

 Народився майбутній герой 20 липня 1972 року в Миколаєві у родині залізничника – машиніста тепловоза. Ще навчаючись у Миколаївській середній школі № 35 Ігор мріяв літати на реактивних літаках-винищувачах. Але лікарі на медичній комісії визнали його непридатним літати на високошвидкісних літаках і порадили навчатись на пілота вертольотів. У 1989 році Ігор Бедзай став курсантом Сизранського військового вертольотного училища і закінчив його в 1993 році. Після розпаду СРСР молодому офіцеру пропонували залишитись у збройних силах РФ, але він рішуче заявив про повернення в Україну.

 Військову службу лейтенант Бедзай розпочав в Очакові у 555-му протичовновому вертольотному полку штурманом-оператором, далі – командир вертольоту, а згодом – командир вертольотного загону. Майже десять років служби провів офіцер в Очакові, одружився з сусідкою по дому з Миколаєва Юлією, тут народився син, а в 2004 році полк був розформований, а техніку й особовий склад було переведено у селище Новофедорівку Сакського району АР Крим. Тут почала формуватись 10-та морська авіаційна бригада ВМС Збройних сил України. Ігоря Бедзая призначено командиром вертольотного загону, а згодом він став командиром ескадрильї. Разом з чоловіком до Новофедорівки переїхала і дружина з маленьким сином Іллею. В Криму народилась донька Марійка, а дружині довелося стати військовослужбовицею – матросом на посаді старшого механіка авіаційного обладнання. Напередодні 2014 року підполковник Ігор Бедзай був заступником командира бригади з льотної підготовки.

 На початку березня 2014 року помер командир бригади Володимир Хоменко і вже полковника Бедзая призначено командиром бригади. Новопризначеному комбригу погрожували окупанти і місцеві колаборанти. Але командир був не з боязливих, і в ніч на 3 березня полковник Ігор Бедзай в умовах ризику для життя в режимі радіомовчання із заблокованого росіянами аеродрому «Саки» до Миколаєва було перебазовано українську авіаційну техніку на аеродром «Кульбакіне». 10-та морська авіаційна бригада стала єдиним підрозділом Збройних сил України, який зумів вивести з окупованого Росією Криму свою бойову техніку.

 Після перебазування до Миколаєва полковник Бедзай майже п’ять років командував бригадою. Не дивлячись на посаду, продовжував літати на своїх улюблених Мі-8 та Мі-14, у тому числі й до району проведення АТО/ООС, доставляючи туди особовий склад та вантажі. У 2019 Ігор Володимирович був переведений на посаду заступника командувача ВМС України з авіації та переїхав до Одеси. Родина на той час залишалась в Миколаєві і бачилися з батьком на вихідні. Останні дві зустрічі в Миколаєві відбулися уже після 24 лютого 2022 року на дні народження сина та доньки. Востаннє родина зібралась разом 23 квітня в Одесі, так співпало, що вони всі почули, ніби над ними пролетів літак, а Ігор Володимирович поправив: «Ні, не літак, Юлечко, це крилата ракета». Це була ракета, яка влучила у багатоповерхівку і вбила сім’ю з тримісячною Кірою та її мамою. Коли дружина з дітьми поверталися додому, вони бачили хмари чорного диму, переляканих людей, крики, плач.

 Через два тижні Ігоря Бедзая не стало. Вранці 7 травня Ігор зателефонував дружині, вони поговорили як завжди, про домашні справи, про дітей, про обстріли, на прощання длдав, що любить, цілує та обіймає. А вже після дванадцятої години Юлії Вікторівні повідомили сумну звістку про загибель чоловіка.

 В той ранок полковник Ігор Бедзай замінив молодого командира екіпажу, у якого нещодавно народилася дитина. Це був не бойовий, а рятувально-пошуковий вертоліт, який виділявся від військових машин білим кольором. Екіпаж виконував операцію з пошуку зниклих моряків ураженого напередодні біля острова Зміїного десантного катера «Станіслав». Пошуки проводились в районі дельти Дунаю, як раптом на беззбройний пошуковий вертоліт напав російський винищувач і відкрив артилерійський вогонь на ураження. Досвідчений пілот Ігор Бедзай двічі зміг вивести гелікоптера з під ворожого обстрілу. Наостанок російський пілот-злочинець випустив по рятувальниках керовану ракету, від якої екіпаж не зміг ухилитись. Підбитий вертоліт упав на землю на півдні Одещини. Наразі відоме прізвище злочинця, це підполковник російських ВКС Ілля Сизов, який за свій злочин отримав рашистську зірку героя.

 Указом Президента України від 11 травня 2022 року полковнику Ігорю Володимировичу Бедзаю за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Похований у Миколаєві з військовими почестями. Його іменем названа рідна 10-та морська авіаційна бригада ВМС Збройних сил України, а в Одесі та Миколаєві на честь героя перейменовані вулиці Якутська в Одесі та Чкалова в Миколаєві.

Василь Вельможко,

краєзнавець, Одеса

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2026 > Тема "Українці мої..."