Версiя для друку Обговорити в форумi

5 березня минає 76 років від дня загибелі Романа Шухевича — видатного українського політичного і військового діяча, головнокомандувача Української повстанської армії, який став символом боротьби за незалежність України. На його честь ще в 2016 році перейменовано вулицю Ярослава Галана в Пересипському районі міста.

 Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року Львові. Він походив з відомої галицької родини, з роду Шухевичів вийшла когорта політичних, культурно-громадських і військових діячів. Дід Романа Володимир Шухевич був відомим українським ученим-етнографом. Дядько, Степан Шухевич, брав участь у визвольних змаганнях 1917–1921 років, служив в Українській галицькій армії, в 1918-му був військовим комендантом Одеси. У 1920–1930-х роках Степан Шухевич став адвокатом і захищав саме українців, незважаючи на їхнє соціальне й матеріальне становище. У 1936 році йому довелося захищати й свого небожа під час Львівського процесу над членами ОУН.

 Дитячі роки Романа пройшли в містечку Краковець неподалік Львова. 1914 року родина переїхала до Камінки-Струмілової (нині Кам’янка-Бузька), де батько обіймав посаду судді. Там Роман розпочав навчання, а продовжив його у Львові, у Львівській гімназії, згодом у Львівській політехніці, де здобув фах інженера-будівельника. Також був активним членом "Пласту". Проте його життя визначила не мирна кар’єра, а боротьба за українську державність.

В юнацькому віці Роман мав можливість спілкуватися з учасниками збройної боротьби за незалежність України, зокрема з полковником Євгеном Коновальцем, який певний час винаймав помешкання в будинку родини Шухевичів. Із середини 1920-х юнак став членом Української військової організації, у 19 років за дорученням УВО здійснив замах на польського шкільного куратора у Львові Станіслава Собінського. Незважаючи на всі зусилля польської поліції, цей теракт так і не було розкрито, а Роман Шухевич здобув значний авторитет у підпіллі.

У 1930 році Роман Шухевич одружився з донькою священника Наталією Березинською, яка майже на пів століття пережила чоловіка (померла у 2002 році). Після вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького 16 червня 1934 року Романа Шухевича було заарештовано як одного з підозрюваних в організації теракту. Однак довести його провину в суді не вдалося, і Роман отримав досить незначне покарання: на рік опинився в концтаборі у Березі Картузькій.

 Після звільнення Роману Шухевичу вдалося стати успішним бізнесменом. У 1937 році він створив першу українську рекламну фірму "Фама," яка успішно рекламувала українські товари. У цій фірмі, що поширила свою діяльність на значну частину заходу України, активно працювали члени ОУН, яким важко було знайти роботу з гідною оплатою. Частині з них навесні 1939 року вдалося перейти до Закарпаття, де 15 березня було проголошено незалежну українську державу, і взяти участь у її обороні в місцевій Карпатській Січі. Під час нападу угорської армії на Карпатську Україну Шухевич брав активну участь у боях.

 Після початку Другої світової війни Роман Шухевич виїхав до Кракова, де продовжував активну діяльність в ОУН. В 1940 році, після розколу ОУН на два крила Роман став одним з керівників ОУН(б) та був призначений Крайовим Провідником ОУН на західноукраїнських землях. За його сприяння в тому ж році було організовано Український легіон, який він і очолив.

 Перед нападом нацистської Німеччини на СРСР українські націоналісти співпрацювали з німецькими військами у створенні двох українських військових формувань — батальйонів "Нахтіґаль" і "Роланд". В одному з них був і Роман Шухевич. Часто пишуть, нібито він очолював "Нахтіґаль", однак насправді батальйон перебував під контролем німецької армії, тому роль Шухевича була радше формальна. Хоча справді, саме "Нахтіґаль" першим увійшов у Львів після вигнання радянської влади й Шухевич долучився до проголошення Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. Але цей крок зустрів гостру реакцію з боку німецької влади, яка арештувала за це Степана Бандеру та Ярослава Стецька.

 Невдовзі через проукраїнську позицію Шухевича й інших українських старшин підрозділи "Нахтіґаль" і "Роланд" німецьке командування розформували і до кінця 1941 року утворили одне формування — 201-й батальйон шуцманшафту (Український легіон). Одним з його керівників став Роман Шухевич. Батальйон воював на території Білорусі, де українські вояки займалися охороною комунікацій і німецької адміністрації, а також боротьбою з радянськими партизанами.

 Наприкінці 1942 року, коли контракт українських військових закінчувався, більшість легіонерів вирішили його не продовжувати. За це їх ув’язнили, але Шухевичу вдалося утекти. Так розпочалося його підпільне життя. У 1943 році Роман Шухевич очолив УПА, ставши її головнокомандувачем. Під його керівництвом повстанська армія вела боротьбу проти двох тоталітарних режимів — нацистського і більшовицького. Він реорганізував УПА, створивши чітку структуру управління, старшинські школи та систему звань, що дозволило вести ефективний спротив аж до 1950-х років. Водночас Шухевич очолював Провід ОУН на українських землях і був генеральним секретарем Української Головної Визвольної Ради — тимчасового уряду воюючої України.

 Роки підпільної боротьби серйозно підірвали здоров’я головнокомандувача. Постійне перебування в замкненому сирому середовищі таємних схронів — «криївок» — призвело до загострення ревматизму і проблем із серцем та легенями. Оточення генерала розуміло, що треба терміново проводити лікування в стаціонарі, і Роман Шухевич двічі приїздив до Одеси на лікування в одеський санаторій «Лермонтовський» з підробленими документами. Про ці події більш детально описується в статті автора в “Кримській світлиці” № 26 за 28 червня 2025 р.

 Кульмінацією боротьби Романа Шухевича стала його смерть 5 березня 1950 року в селі Білогорща поблизу Львова. Цей день увійшов в історію як приклад героїчної самопожертви й нескореності. У цей день село Білогорща заблокували майже 700 бійців та офіцерів МДБ й розпочали обшуки всіх хат. В одній з них було виявлено й затримано Галину Дидик – довірену особу Романа Шухевича, а сам він чинив збройний спостив, убив майора МГБ Ревенка, під час перестрілки отримав важке поранили в груди. Щоб не потрапити в полон живим, командир УПА вистрелив собі у скроню.

 Тіло Шухевича привезли в управління МДБ у Львівській області, а потім знищили, до цього часу не відомо – де, ким і в який спосіб. Роман Шухевич для радянської влади і для російської федерації і сьогодні є одним з найнебезпечніших ворогів. Недарма на початку 2024 року рашистський шахед знищив будинок, який був останнім прихистком командувача УПА. А для українців його героїчне життя та діяльність є прикладом, що надихає нас нині, у час боротьби проти російської агресії.

Василь Вельможко,

краєзнавець

Одеса

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2026 > Тема ""Білі плями" історії"