Версiя для друку Обговорити в форумi

У 2017році жінки в Україні на законодавчому рівні отримали право працювати в сфері гуманітарного розмінування. Нині вони є невід'ємною частиною сектору протимінної діяльності – як демінерки, керівниці груп, пілотеси дронів, операторки спеціалізованої техніки, водолазки-сапери, кінологині, фахівчині зі знешкодження вибухонебезпечних предметів і експертки з просвіти щодо мінної небезпеки.

 Після початку російського повномасштабного вторгнення внесок жінок у безпечне майбутнє країни набув особливого значення. Вони взяли на себе роботу, яка тривалий час вважалася суто чоловічою, довівши, що витривалість і відвага не мають статі.

 Пятнадцяти таким мужнім жінкам присвячена фотовиставка «Жінки у розмінуванні», яка експонується у вестибюлі станції Київського метрополітену «Золоті Ворота». Кожна світлина доповнена стислою біографічною довідкою про героїню. Всі вони мали цивільний фах, або здобували освіту, далеку від військової справи. Але Росія напала на нашу Батьківщину.

 Діана Обжелян вивчала китайську мову на філологічному факультеті київського вишу та мріяла працювати перекладачкою. Однак їй довелося перейти на заочне відділення та стати демінеркою. Понад рік вона разом з іншими українцями допомагала очистити від вибухової загрози рідні землі Київщини та Чернігівщини. Тепер Діана навчає людей, як уберегтися від мін і інших вибухонебезпечних предметів. Вона впевнена: найближчими десятиріччями розмінування залишатиметься однією з найважливіших діяльностей в Україні, а отже її робота життєво необхідна.

 Інструкторка-кінологиня Марія Пирятинець працює на мінних полях Миколаївщини, поблизу села Максимівка. Вона обстежує ділянки разом із мінно-розшуковою собакою на наявність вибухонебезпечних предметів, проводить тренування та здійснює догляд за псом.

 32-річна Олена Шпиця – мати двох дітей, за освітою бухгалтерка. У розмінування вона прийшла в листопаді 2024 року – прямо з декретної відпустки і нині самовіддано працює над очищенням Миколаївщини від вибухової загрози.

 Ще під час навчання Олена зрозуміла, що понад усе хоче опанувати ручне розмінування, аби власноруч зробити землю безпечною для своїх дітей. Вони виявляють неабиякий інтерес до роботи матері, тож щовечора після зміни Олена розповідає їм про боротьбу з вибухонебезпечними предметами. Жінка зізнається: поки що вона бачить себе лише в цій професії і прагне стати керівницею групи ручного розмінування.

 Тетяна Тимофеєва багато років пропрацювала на Миколаївському глиноземному заводі операторкою пульта керування, доки в 2023 році не приєдналася до гуманітарного розмінування. Тетяна керує 20-тонним екскаватором, який очищає землю від вибухонебезпечних предметів на глибині, недосяжній для рук мінера.

 Тетяна Тимофеєва розміновує землі на Миколаївському та Херсонському напрямках. Для неї це важлива особиста місія, адже сама родом з Миколаївщини, щодня бачить масштаби проблеми й власноруч бореться з нею.

 26-річна Лариса Соляник із Миколаєва навчалася грі на кнопковому баяні в музичному коледжі та виступала з симфонічним й фольклорним оркестрами. В лютому 2024 року приєдналася до однієї з команд із розмінування.Лариса Соляник також веде просвітницьку діяльність серед дітей, допомагаючи їм зрозуміти, як діяти в разі виявлення вибухонебезпечних предметів.

 Крім того Лариса дуже любить тварин – вдома вона утримує 20ткотів і трьох песиків. А на роботі завжди тримає при собі корм, щоб погодувати пухнастиків, яких зустрічає в полях. Вона не може пройти повз тих, хто потребує допомоги.

 Коли в 2014 році розпочалася війна Ася Болотова мала власний бізнес і виховувала сина, якому ще не виповнився рік. А вже наступного року вона стала координаторкою з просвіти щодо мінної небезпеки. Нині вона ділить свій час між офісною роботою в Києві та виїздами до польових регіонів – Чернігівської, Харківської та Миколаївської областей.

 На Миколаївщині в команді поліцейських вибухотехніків служить одна жінка – старший лейтенант Олександра Лавриненко з позивним «Гайка». Вона долучилася до команди поліцейських пять років тому і сьогодні бере участь у розмінуванні деокупованих територій Миколаївщини.

 Працює на мінних полях Миколаївщини Лєйла Лисенко. Її робота полягає а обстеженні ділянок за допомогою детектора на наявність вибухонебезпечних предметів. А також у повторній перевірці територій після використання мінно-розшукових собак і механічних засобів розмінування.

 Сержантка Ганна Сергієнко допомагає очищати деокуповані землі Харківщини від протипіхотних мін та вибухонебезпечних залишків війни. Її найбільше натхнення – син-школяр, який має зростати на очищеній від мін землі.

 Оксана Пишна очищає від російських мін і боєприпасів рідну Херсонщину, доки її дім на лівобережжі залишається в окупації. Щодня разом із колегами вона виїжджає на місця ворожих обстрілів і робить усе, аби якнайшвидше звільнити землі від ворога та повернутися додому.

 Людмила Бакшевнікова раніше працювала в Луганському енергетичному підприємстві на посаді електромонтера з обслуговування підстанцій. А в серпні 2023 року вона поміняла фах і тепер розміновує Харківщину.

 Наталя Лисенко до війни працювала на одному з найбільших заводів із виробництва курятини, але глибоко всередині відчувала: це не її справа. Коли розпочалася повномасштабна війна, жінка приєдналася до війська. Спершу працювала кухаркою, проте згодом пройшла підготовку і стала сапером.

 Лілія Беца в мирному житті працювала продавчинею в роздрібній торгівлі. Сьогодні вона старша саперка одного із підрозжілів Державної спеціальної служби транспорту. Каже, що в цивільному житті себе вже не бачить. Навіть після перемоги планує залишитися в сфері розміновування, адже небезпечних територій ще багато.

 Наталя Мироненко в минулому працювала в будівельній сфері: впроваджувала системи управління якістю, здійснювала технагляд, проводила аудити. У розмінування прийшла, бо завжди шукала галузь, де поєднуються технічна експертиза та гуманітарна місія.

 Євгенія Гаврилова була фахівчинею з управління проєктами в міській комунальній установі, доки в травні 2024 року не долучилася до сфери протимінної діяльності.

 Фотовиставка «Жінки у розмінуванні» стала мождивою завдяки співпраці спільноти гуманітарного розмінування України, Міністерства закордонних справ Канади та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

 Анатолій Зборовський

На фото: Оксана Пишна, старша інспекторка з особливих доручень відділу вибухотехнічної служби ГУНП уХерсонській області

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2026 > Тема "Резонанс"