Версiя для друку Обговорити в форумi

13 лютого в кінотеатрі «Жовтень» відбулася прем’єра з подальшим обговоренням фільму-розслідування «Тортури по нотах» (автор Данило Мокрик, режисер Максим Якобчук). Це 11-й фільм спільноти The Kyiv Independent.

Фільм присвячений пам'яті всіх, хто загинув у російському полоні.

В фільмі виступають люди, які пережили жахіття російського полону. Розповідають цивільні люди: чиновниця, учитель, священник… В попередніх фільмах говорили і про українських військових, які зазнали російського полону. Фільми спільноти The Kyiv Independent передусім орієнтовані на західного глядача. Тому в цьому фільмі йдеться лише про цивільних. Щоб західний глядач не міг сказати, мовляв, це військові, вони вбивали росіян, тому їх катують. Водночас Данило Мокрик застеріг: «Ми не вважаємо катування військових допустимим».

Ще й досі іноді можна почути: «Чайковский – это другое. Толстой – это другое. Достоевский – это другое». Але це лише обгортка, якою Москва прикриває свої злочини.

- Російська культура – це те, що вибачили, - зазначив Мокрик.

Люди розповідають, як їх катували. Просто, щоб залякати і їх, і інших. Один чоловік розказує, як у кімнату, де його допитували, привели подружню пару, чоловіка прикували кайданками, щоб він не міг рухатися, і на його очах влаштували групове згвалтування жінки.

 Автори фільму припускають, що з героями фільму окупанти робили значно жахливіші речі, ніж те, що вони розказують. Але люди не хочуть всього розповідати.

 Катування людей на окупованій території України – це не щось нове. Так російські загарбники знущалися над людьми під час двох російсько-чеченських воєн. І те ж саме було, коли Москва захопила Західну Україну в 1939 році. Така глибинна російська культура.

 Розповіді жертв російських садистів чергуються з музикою Чайковського у виконанні струнного ансамблю. Є вираз, «як по нотах». Так говорять, коли якусь роботу роботу виконують злагоджено, легко. От і російські кати тортурують людей, як по нотах.

 Данило Мокрик сказав: «В цей момент десь на окупованій території катують людей. Ми не знаємо, скільки наших полонених (військових і цивільних) поневіряється в російській пенітенціарній системі».

 На завершення обговорення один із глядачів сказав: «раніше Росія звучала музикою Чайковського, нині вона звучить виттям української матері, яка дістає з-під руїн тіло своєї вбитої росіянами 2-місячної дитини».

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2026 > Тема "Бути чи не бути?"