Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно в Києві вийшла друком книга "...Люби природу не для себе..." Автор Максим Рильський, онук видатного українського поета Максима Рильського. Він розповідає про свого видатного діда, акцентуючи увагу на його природолюбній та природоохоронній діяльності.

Ще 23-літнім поет закликав: "Люби природу не для себе. Люби для неї". І далі уточнював: "Вона - це мати". Рильський не лише захоплювався красою рідної природи. Максим Рильський і письменник Михайло Чабанівський увійшли в ініціативну групу із створення Українського товариства охорони природи (УТОП). В 1946 році УТОП було створено. Перші 10 років очолював УТОП один із найбільших фахівців з лісівництва академік Петро Погребняк. Він зазначав, що ніколи не знав серед киян більш діяльного і авторитетного активіста, ніж Максим Тадейович.

Рильський часто бував на засіданнях ради Товариства, вносив цікаві пропозиції, брав участь у випуску тематичних збірників і брошур, писав внутрішні рецензії. В творчому доробку Рильського майже чотири десятки тільки прозових творів - статей, есеїв, нарисів, споминів на теми довкілля. А ще велика кількість виступів і поезій.

Максим Рильський любив мандрувати Україною, милуватися рідною природою, наснажуватися незабутніми враженнями від неї. Генетичний чумацький компас водив поета Українськими Карпатами, Кримом, Поліссям, Волинню, Чернігівщиною з її численними пам'ятками Київської Русі, Дніпром, - з грізним Ненаситцем та іншими ревучими й стогнучими порогами, оазисами Асканії-Нової, селом Кринки на лівому березі Херсонщини (прославленим Остапом Вишнею, а згодом - українськими воїнами-захисниками), лісами з прадавніми папоротниками і різноманітним птаством, жовтими пшеничними ланами й степами з тріпотливими у синьому небі жайворонками.

У часи, коли, м'яко кажучи, посилання на досвід "капіталістичного Заходу" не віталося, Рильський писав про свою поїздку у Францію в 1957 році, що бачив там фруктові та маслинові сади виноградники, захищені густими посадками дерев, здебільшого хвойних, від північного та північно-західного вітру, і тут же згадував Батьківщину: "Полезахисні смуги на півдні України збережуть для людей не один врожай". Він також застерігав: "Нерозумне нищення лісів призводить до обміління, а то й висихання рік, бо ліси зберігають вологу, в лісистих місцевостях частіше випадають благодатні дощі".

Під час поїздки півднем України поет занотовує: ..."скрізь, де ми їдемо, полезахисних смуг дуже мало, деякі доглядаються добре"

Перебуваючи в Криму поет повідомляв у листі, як тут попереджають винищення бджіл унаслідок застосування хімікатів: "Тут, у Криму, висять об'яви, де проводиться обприскування хімікатами, звідти слід вивезти пасіку на 10 кілометрів. І нам би так треба!"

Відпочиваючи в Гагрі в 1960 році поет написав вірш "Дикий цап" про полювання під Бояркою на Київщині, а наступного дня вірш "Тирса і хохітва", який присвячений заповідникові Михайлівська цілина на Сумщині. В 1956 році в Києві Максим Рильський написав вірш "Маркові дуби" про дуби, які на хуторі І.К. Карпенка-Карого Надія на Кіровоградщині посадив М.Л. Кропивницький.

Максим Рильський у своїй творчості гармонійно поєднував турботу про збереження і розвиток культури, як середовища формування людини, і піклування про природу, як середовища біологічного існування людини.

Останні два розділи книги - "Мандрівка стежками діда. Спомини онука" і "До нащадків" - це своєрідний літописний місток у сьогодення.

Книга Максима Рильського "...Люби природу не для себе" адресована широкому читацькому загалові.

Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2026 > Тема "Душі криниця"