Версiя для друку Обговорити в форумi

Як конспірологічні теорії дегуманізують волевиявлення, перетворюючи протест на «роботу за гроші», або Правда і міфи про українські революції, які варто знати в День Гідності.

У цьому матеріалі ми спробували підійти до Дня Гідності та Свободи (у 2025 році він припадає на п’ятницю, 21 листопада – ред.) нестандартно, зібравши типові конспірологічні тези, які циркулюють і ще будуть циркулювати стосовно масових акцій протесту в Україні – від Революції на граніті до Революції Гідності. Більшість із них – схожі на «вкиди» із боку ворога.

Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» запустив мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Відстежувати проєкт можна на сайті Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в етері радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.

Однак саме такі тези, які поширюють умовні знайомі, таксисти чи консьєржки, роблять одну важливу річ – перетворюють волевиявлення людей, спонтанні акції непокори чи протесту на роботу «за гроші» чи просто підтверджують «особливості характеру». Фактично вони дегуманізують тих, хто виходить на боротьбу, бо захищає свої цінності та свободу. Мовляв, в українців немає вибору, – вони роблять це з чужої руки, під тиском грошей, бо так «історично складається»…

Насправді ж українці вчилися відстоювати свободу, крок за кроком з більшими силами, затятістю і, на жаль, з більшими втратами. Від Революції на граніті в жовтні 1990-го – до Помаранчевого Майдану і Революції Гідності 2013-2014 рр., які обидва почалися майже синхронно з різницею у 10 років – це приклади громадянської сили та гідності. І, здається, саме завдяки всім нам, тим, хто стояв тоді, сьогодні ми маємо об’єднану, незламну армію, у складі якої також і колишні майданівці.

Проте Майдани завжди обростали міфами, чутками та змовницькими історіями, частину з яких інспірували російські органи інформаційно-психологічної боротьби, аби зруйнувати єдність. Розбираємо найпоширеніші конспірологічні сюжети разом з Українським інститутом національної пам’яті (УІНП).

Українські революції завжди починаються восени – після збирання врожаю

Одна із найпопулярніших тез твердить, що українські революції завжди починаються восени. Мовляв, закінчується сільськогосподарський сезон, картопля вибрана, помідори у банках, люди вільніші, настає політичне «потепління» – і саме час виходити на вулиці. Правда чи міф, що і Помаранчева революція, і Революція Гідності збіглися не просто так, а саме після збору врожаю?

Коментар від УІНП: На сьогодні невідомо про комплексне наукове дослідження, яке б спиралося на питання впливу пір року на активізацію революційних і протестних настроїв у суспільстві.

Зрештою українське суспільство піднімалося на захист своїх прав і гідності у різні пори року. Так, Українська революція 1917 року розпочалась у березні. А масові протести Акції «Україна без Кучми» – у грудні. А такі протестні акції, як Мовний майдан чи нещодавні «картонкові» протести, відбувалися влітку. Причинами виходу українців, як зрештою і будь-кого іншого, на протестні акції є необхідність відстоювати свої права, а не та чи інша пора року.

Майдани планували західні спецслужби (так звані проплачені Майдани)

Ще один популярний конспірологічний сюжет: українські революції нібито планували західні спецслужби. Такі собі «помаранчеві технології», створені, аби послабити вплив Росії. То правда чи міф, що Майдани мали зовнішніх режисерів?

Більше деталей знайдете у подкасті «Правда чи міф» на Спотіфай, новий епізод вже готовий для прослуховування:

Ось що пояснили в УІНП: Це міф.

Протести виникли через внутрішні політичні кризи: у 2004-му – через масштабні фальсифікації виборів, у 2013–2014-му – через розворот від євроінтеграції та державне насильство проти мирних демонстрантів. Фактично єдиною зовнішньою причиною протестів ставали намагання саме Росії перешкоджати демократичному розвитку України.

Українці щодесять років виходять на новий Майдан – це, мовляв, національний характер

І досі можна почути тези, що в Україні революції відбуваються приблизно раз на десятиліття – це нібито закономірність, закладена у національному характері українців, яка пов'язана з історичною потребою періодично оновлювати державу через протести. Тож правда чи міф, що українці щодесять років виходять на новий Майдан?

Коментар УІНП: Міф. В Україні немає «десятирічного» таймера на революції: люди виходять не за графіком, а коли сходяться криза легітимності, відчуття великої несправедливості та тригерні події – від фальсифікацій виборів до відкритого насильства.

Хронологія теж не підтягується під легенду: між Революцією на граніті 1990 року та Помаранчевою революцією 2004-го – 14 років, а між Помаранчевою революцією і Революцією Гідності 2013-го – 9 років. До того ж, українське суспільство має досвід й інших масових акцій протесту, як-от Акція «Україна без Кучми» 2000-2001-го чи «Мовний майдан» 2012-го.

Навіть сама постановка питання нівелює відмінності між подіями різної природи та масштабу, підміняючи причинно-наслідковий зв'язок міфом про «циклічність».

Втім, якщо щось і працює досить активно, то це практика інформаційних впливів. Такі тези множаться, конкурують між собою – і виживають найсильніші. Ті, що влучають у страх, образу чи недовіру. Саме на це і розраховані подібні міфи.

Але є те, що працює ще краще – наш здоровий глузд і почуття гумору. Згадайте, як весело реагували на «наколоті апельсини» 2004 року майданівці і ті, хто їх підтримував, різними мемами та жартами, як 2013 року з’явилася ціла вервечка пісень про «тітушок» чи висловлювання Януковича (знаменита «Йолка» стала апогеєм, здається). Зрештою, навіть «диктаторські закони», якими заборонялося носити каски, протестувальники перетворили на хвилю челенджів «прийди на Майдан у каструлі чи друшляку». Так, ми вміємо посміятися навіть із фейку. І, головне, не забуваємо, за що стояли.

Наша сила не в міфах, а в здатності захищати свої цінності, гідність та свободу.

ЩО почитати і переглянути

 I. Революція на граніті (Жовтень 1990)

- фільм «16 днів. Революція на граніті». Документальний короткометражний фільм (2011), який розповідає про перше велике студентське голодування та протест 1990 року.

- видання «Студентська революція на граніті: альбом» (упорядник Олесь Доній). Альбом (1995) зі світлинами та хронікою подій, стрижнем яких стало студентське голодування.

- книга  «Великий злам. Хроніка «Революції на граніті» 2–17 жовтня 1990 року» (Островський І., Черненко С.). Детальна хроніка подій та аналіз першого масового студентського протесту.

II. Помаранчева революція (Листопад-грудень 2004)

- фільм «Помаранчеве небо» (режисер Саша Кірієнко). Художній фільм (2006), сюжет якого розгортається на тлі подій Помаранчевої революції.

- фільм «Оранжлав» (OrangeLove, режисер Алан Бадоєв). Художній фільм (2007), який також входить до «помаранчевої хвилі» кіно про події 2004 року.

- видання «Нам пора для України жить! (Помаранчева революція)» (фотоальбом Василя Пилип’юка). Художній фотоальбом, що фіксує ключові моменти та обличчя протесту.

III. Революція Гідності (Листопад 2013 – Лютий 2014)

- фільм «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» (Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom, режисер Євген Афінеєвський). Документальний фільм (2015), номінований на «Оскар», що охоплює 93 дні протистояння.

- кіноцикл «Зима, що нас змінила» («Вавилон'13»). Цикл короткометражних документальних фільмів (2014), що знімалися безпосередньо під час подій.

- видання «Майдан від першої особи. 45 історій Революції Гідності». Збірка оповідань учасників і очевидців подій, що передає їхні особисті переживання та почуття.

Текст: Ярина Скуратівська

Наукова консультація: Віталій Бака, УІНП

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2025 > Тема "Ми єсть народ?"