Версiя для друку Обговорити в форумi

СВОБОДА В ПОЄДНАННІ З МІЛІТАРНІСТЮ»…

8 жовтня в Національному музеї літератури України відбулася презентація 9 тому десятитомної "Історії української літератури. Кінець ХІХ - поч. ХХІ ст." Юрія Коваліва. Доктор філологічних наук, професор Юрій Ковалів - людина енциклопедичних знань. Десятитомне видання історії української літератури покликане розкрити панораму її розвитку від останніх десятиліть ХІХ століття до сьогодення. Дев'ятий том висвітлює літературний процес в Україні від кінця 50-х до кінця 80-х років ХХ століття у драматичному соціально-культурному контексті екзистенційного вибору між "соцреалізмом" й андеграундом.

Професор Ковалів робить висновок: "Українська література 60-80-х років зпзнала метаморфоз від "хрущовської відлиги" до "перебудови" й розпаду СРСР, пережила стрімку еволюцію від тотального панування "соцреалізму" до його зникнення, пов'язаного з розпадом комуністичної системи. Панівний режим постійно контролював письменство, вважаючи його частиною своєї ідеології та господарства. З-під партійного засилля вдалося вириватися ліриці, менше - прозі, ще менше - драматургії та гумористиці. Тимчасова лібералізація й часткова гуманізація суспільства, повернення репресованих письменників, позначилися на творчості старшого покоління і шістдесятників, котрі будучи культурницьким явищем, не виробили своєї програми. Частина шістдесятників завернула до "соцреалізму", друга, не поділяючи його ідеологічних постулатів, обстоювала принципи "мистецтва для мистецтва" (Київська школа, Бахмутська школа, ЛУГОСАД, Бу-Ба-Бу), третя, не визнаючи комуністичного режиму, вдалася до спротиву. Після того як дисиденти зазнали переслідувань, з їхнього оточення постали в'язні сумління, котрі перейняли й досвід політв'язнів-оунівців та повстанців. Такі диференціації зумовили протистояння "соцреалістичного" офіціозу й літературного андеграунду ("чиста поезія", "в'язнична література"). Між ними перетікали течії натурфілософської лірики й "химерної прози", представники яких знаходили в "соцреалізмі" ніші, на котрі влада не завжди звертала пильну увагу. Це стосувалося й літератури для дітей та про дітей, певною мірою - історичної прози. Справжні художні цінності створювали не "соцреалісти" (лише деяким вдавалося долати безживний канон), а переслідувані літературні аутсайдери. Відкинутий камінь став наріжним в історії української літератури".

Юрій Ковалів, проводячи презентацію, звернув увагу на часто невірну оцінку української літератури: "Українська література - одна з найпотужніших літератур світу. Наприклад, Агатангел Кримський творив філологічну літературу, якої в Європі ще не було. Говорять, що українська література - це плач. А ви читали українську літературу? Прочитайте українські літописи. Перечитайте "Миколу Джерю", "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Це потяг до волі. Герої борються за те, щоб бути вільними людьми. Ми - нація борців за волю, бунтарів. А візьміть сучасну літературу. Проза - не дуже сильна. Але поезія - сильна. Ми - нація мілітарна. Це перший показав Борис Гуменюк. А прочитайте поезію Олекси Бика, Кравцова, який загинув. Провідною в нашій літературі є ідея свободи в поєднанні з мілітарністю. Кажуть, що в нас немає фантастики. Прочитайте Олеся Бердника".

В обговоренні взяли участь Павло Мовчан, Любов Голота, омбудсмен Олена Івановська, колишній міністр освіти Валентин Зайчук, інші поети, літературознавці, редактори. В режимі відеоконференції в презентації взяли участь поети і літературознавці із Полтави, Запоріжжя, Переяслава.

Всі дали високу оцінку діяльності та "Історії української літератури" Юрія Коваліва.

Анатолій Зборовський

На фото - Юрій Ковалів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2025 > Тема "Ми єсть народ?"