Версiя для друку Обговорити в форумi

Виступ Президента під час загальних дебатів Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку.

Шановні лідери!

Шановні друзі та всі, хто може стати нашими друзями, бо ви так само, як і ми, прагнете безпеки й миру.

Сьогодні ніхто, окрім нас самих, не може гарантувати безпеку. Тільки сильні союзи. Тільки сильні партнери. І тільки наша власна зброя. ХХІ століття не надто відрізняється від минулого. Якщо нація прагне миру, вона все одно має працювати над озброєнням. Це ненормально, але така реальність. Не міжнародне право, не співпраця – зброя вирішує, хто виживе.

Ваші Високоповажності!

Ви чудово знаєте: міжнародне право не працює повною мірою, якщо у вас немає могутніх друзів, які справді готові його захищати. І навіть у цьому випадку без зброї нічого не вийде. Це огидно, але без неї було б іще гірше. Немає інших гарантій безпеки, окрім друзів і зброї.

Жоден українець не обрав би таку реальність. І, знаючи наших людей, вони обрали б інший пріоритет. Українці – мирний народ. Але це народ, який хоче жити – жити вільно – у своїй незалежній країні. Саме тому ми інвестуємо в оборону. У багатьох націй просто не залишилося іншого вибору.

Народи можуть розповідати про свій біль із таких трибун, але навіть під час кровопролиття жодна міжнародна інституція не має змоги по-справжньому зупинити його – настільки слабкими стали ці інституції.

Чого можуть очікувати від ООН та глобальної системи Судан, Сомалі, Палестина чи інші народи, що проходять через війну? Упродовж десятиліть – лише заяви.

І навіть те, що відбувається в Газі, залишається без виходу.

Навіть зараз, після всіх змін, Сирія й досі змушена звертатися до світу з проханням послабити санкції, які душать її економіку. Вона мусить просити й чекати. Сирія заслуговує на сильнішу підтримку з боку міжнародної спільноти.

І поки триває війна Росії проти моєї країни, щотижня гинуть люди. Однак перемир'я немає, тому що Росія не погоджується.

Росія викрала тисячі українських дітей. І декого з них ми повернули. І я дякую всім, хто допоміг. Але скільки часу знадобиться, щоб повернути додому всіх? Дитинство збігає швидше, ніж дорослі встигають допомогти.

Подивіться на Ізраїль. Минуло майже два роки, а заручники й досі не звільнені. Їх треба звільнити. Але цього досі не сталося.

Впродовж років не було реальних відповідей на інші загрози – хімічну зброю та голод, що використовується як зброя.

Торік на цій Асамблеї я попереджав світ про ризик радіаційних катастроф, особливо через російську окупацію нашої Запорізької атомної електростанції, найбільшої у Європі. Але нічого не змінилося. Нічого. А вчора станція знову залишилася без електропостачання. І Росія не припиняє обстрілів навіть у районах біля атомної електростанції. І це божевілля триває через слабкість міжнародних інституцій.

Навіть членство в багаторічному військовому альянсі не гарантує безпеки автоматично. Недавно 19 звичайних російських дронів порушили повітряний простір Польщі. Лише 4 з них були збиті. На щастя, це не були «шахеди» чи навіть щось гірше. Інакше наслідки були б страшними.

Естонія була змушена скликати засідання Ради Безпеки ООН – уперше в історії – через умисне вторгнення російських винищувачів у її повітряний простір.

Молдова захищається – знову – від втручання Росії. Ми допомагаємо Молдові. Росія намагається зробити з Молдовою те, що колись зробив Іран із Ліваном. А реакція світової спільноти? Знову недостатня. Ми вже втратили Грузію у Європі. Права людини та європейська сутність державної системи там поступово зникають. Грузія залежить від Росії.

І Білорусь теж уже багато, багато років рухається в бік залежності від Росії. Європа не може дозволити собі втратити й Молдову.

Важливо пам'ятати, як світ знехтував необхідністю допомогти Грузії після нападу Росії і як було втрачено момент із Білоруссю. Тепер Молдова не повинна бути втрачена. Для Європи підтримка стабільності в Молдові не коштує дорого, але якщо цього не зробити, ціна буде набагато вищою. Ось чому Євросоюз повинен допомогти Молдові зараз – фінансуванням та енергетичною підтримкою, а не лише словами чи політичними жестами.

Нам не можна забувати про захист прав людей – і прав націй – у регіонах, де ці права перебувають під загрозою. Статут ООН і Загальна декларація прав людини мають працювати скрізь. Але Талібан в Афганістані заганяє цілу країну назад у темні віки. Картелі в деяких країнах Латинської Америки сильніші за уряди. Це все свідчить про крах міжнародного права та слабкість міжнародних інституцій. А отже, йдеться про нарощування озброєнь. Зброя вирішує, хто виживе.

Ваші Високоповажності!

Вчора Президент Трамп стояв просто тут, у цій залі. Бог урятував його під час передвиборчої кампанії від замаху на вбивство. Був постріл із гвинтівки, і лише частинка дюйма врятувала йому життя.

Кілька днів тому Президент разом із сотнями тисяч американців вшановував пам'ять Чарлі Кірка. На жаль, його життя обірвала куля. Знову насильство зі зброєю в руках.

Ми вшановуємо пам'ять українки Ірини Заруцької. Її жорстоко вбили ножем тут, в Америці, у тій самій країні, де вона шукала прихистку від російської війни.

І майже щодня, відкриваючи новини, ми бачимо заголовки про жорстокі напади, що відбуваються по всьому світу. Здебільшого вони здійснюються із застосуванням зброї, до чого люди вже звикли. Але зброя розвивається швидше, ніж наша здатність захищатися.

Зараз десятки тисяч людей уміють професійно вбивати за допомогою дронів. Захистись від такої атаки значно важче, ніж від ножа, гвинтівки чи бомби. І це те, що Росія зробила цією своєю війною.

Раніше тільки найсильніші країни могли використовувати дрони, бо вони були дорогими й складними. Зараз навіть прості дрони можуть літати на тисячі кілометрів. Для технологій географія більше не має значення – вони її перекроюють.

Нещодавно через дрони довелося закрити аеропорти у Європі. Влада навіть не могла сказати, що це були за дрони, хто їх відправив і звідки.

Минулого тижня Північна Корея оголосила про випробування тактичного ударного безпілотника. Це означає, що навіть країни з обмеженими ресурсами тепер можуть створювати зброю, небезпечну для своїх сусідів.

Україна й такі країни, як Саудівська Аравія, дуже добре знають, наскільки небезпечними є іранські ударні дрони. Але що станеться, коли всі типи дронів стануть доступними навіть для невеликих терористичних груп чи картелів? Світ рухається надто повільно, щоб захистити себе. А зброя рухається швидко.

Зараз компанії вже працюють над дронами, які можуть збивати інші дрони. І це лише питання часу – і не дуже довгого, – коли дрони будуть протидіяти дронам, атакувати критично важливу інфраструктуру й атакувати людей – самі по собі, повністю автономно, без участі людини, за винятком тих небагатьох, які керують системами штучного інтелекту.

Шановні лідери!

Зараз – найбільш руйнівна гонка озброєнь в історії людства, адже цього разу це гонка за участі штучного інтелекту. І якщо немає реальних гарантій безпеки, окрім друзів і зброї, і якщо світ не може достойно відповісти навіть на старі загрози, і якщо немає міцної платформи для міжнародної безпеки, чи залишиться на Землі хоч одне місце, безпечне для людей?

Нам потрібні глобальні правила – уже зараз – щодо використання ШІ в озброєнні. Це так само нагально, як і запобігання розповсюдженню ядерної зброї.

Нам потрібно відновити міжнародну співпрацю – справжню, дієву співпрацю – заради миру й безпеки. За кілька років може бути вже надто пізно.

Десять років тому війна була зовсім іншою. Ніхто не уявляв, що за допомогою дешевих дронів можна створити мертві зони – території, що простягаються на десятки кілометрів, де немає руху, немає техніки, немає життя. Раніше люди уявляли собі таке лише після ядерного удару. Тепер це реальність через дрони – масового виробництва, прості дрони й без штучного інтелекту – поки що без штучного інтелекту.

Україна не має величезних ракет, якими диктатори люблять хизуватися на парадах. Але в нас є дрони, які можуть літати на 2–3 тисячі кілометрів. У нас немає іншого вибору, окрім як створювати їх, щоб захистити наше право на життя.

Контроль над морем раніше залежав від наявності великого флоту. Україна не має великого флоту. Але ми досягли успіху в Чорному морі – ми витіснили залишки російського флоту у віддалені бухти. І ми зробили це за допомогою морських дронів. Так ми захищаємо наші порти й морські торговельні шляхи, бо Росія не залишила нам іншого вибору.

А наша операція «Павутина», коли дешеві безпілотники знищили та пошкодили десятки дорогих російських стратегічних бомбардувальників, стала справжнім прикладом для спецслужб усього світу, що може зробити нова зброя зі старими системами. Саме ці російські бомбардувальники атакували наші міста.

І нічого цього не сталося б, якби Путін не розпочав цю повномасштабну війну.

І з кожним роком, що триває ця війна, зброя стає дедалі смертоноснішою. І тільки Росію треба в цьому звинувачувати.

Шановні лідери!

Щоб захистити життя, Україна будує підземні школи й підземні лікарні. Щоб захистити життя, ми мусимо витрачати більше на захист електростанцій від ракетних і дронових атак, ніж на будівництво спортивних об’єктів чи культурної інфраструктури. Українські фермери вчаться захищати своє обладнання від ударів російських FPV-дронів, і для них ця проблема значно серйозніша, ніж зміна клімату. Війна Росії поставила нас у таке становище. А чи маєте ви захист від схожих загроз?

Факти прості: зупинити цю війну зараз – а разом із нею й глобальну гонку озброєнь – дешевше, ніж усім у світі будувати підземні дитячі садки чи захисні споруди для критичної інфраструктури в майбутньому.

Зупинити Путіна зараз дешевше, ніж намагатися захистити кожен порт і кожне судно у світовому океані від терористів з морськими дронами.

Зупинити Росію зараз дешевше, ніж гадати, хто першим створить простий дрон, здатний нести ядерний заряд.

Отже, ми маємо використати все, що в нас є, – разом, – щоб змусити агресора зупинитися. І тільки тоді в нас буде реальний шанс, що ця гонка озброєнь не закінчиться катастрофою для всіх нас. Якщо для цього потрібна зброя, якщо для цього потрібен тиск на Росію, то це необхідно зробити. І це необхідно зробити зараз. Інакше Путін продовжуватиме розширювати й поглиблювати війну.

І ми вже говорили раніше, що Україна – це тільки початок. Російські дрони вже літають над Європою. Російські операції вже ширяться різними країнами. Путін хоче продовжувати цю війну, розширюючи її. І зараз ніхто не може почуватися в безпеці.

Тому – перше – зараз ми будуємо для себе нову архітектуру безпеки. Понад 30 країн уже приєдналися до нашої коаліції.

Ми зміцнюємо армію, запускаємо спільне з партнерами виробництво зброї, визначаємо фінансові зобов'язання на оборону – у спосіб, який може стати моделлю безпеки для будь-якої іншої країни. Якщо гарантії безпеки спрацюють для України – щось більше, ніж просто друзі та зброя, – це означатиме, що людям вдалося зробити національну безпеку не привілеєм для кількох націй, а правом для кожного.

Друге. Ми готові зробити так, щоб наша сучасна зброя стала вашою сучасною безпекою, вашою сучасною зброєю. Ми вирішили відкрити експорт зброї. Це ефективні системи, випробувані на справжній війні, коли не спрацювали всі міжнародні інституції.

Ми також готові розвивати наше оборонне виробництво разом із сильними партнерами, щоб зробити їхній захист сучасним і надійним. Вам не треба починати цю гонку з нуля – ми готові ділитися тим, що вже зарекомендувало себе в реальній обороні.

І третє. У світі багато хто досі почувається надто спокійно, досі. Але погляньте, скільки країн тут, на цій Генеральній Асамблеї. Країн, які воюють, або щойно закінчили війну, або намагаються її зупинити. Або відверто готуються до неї. Війна вже торкнулася занадто багатьох людей, щоб удавати, що вона вас не стосується.

Тож від вас залежить, чи сприятимете ви миру, чи продовжуватимете торгувати з Росією й допомагатимете їй фінансувати цю війну. Від вас залежить, чи будуть звільнені військовополонені, чи повернуться додому викрадені діти, чи будуть відпущені заручники. Від вас залежить, що визначатиме буття: війна, як зараз, чи наші спільні рішучі дії, як це має бути.

Учора в нас була хороша зустріч із Президентом Трампом. Я також говорив із багатьма іншими лідерами. І разом ми можемо багато що змінити. Звісно, ми робимо все, щоб Європа реально допомагала. Звісно, ми розраховуємо на США. Я ціную підтримку, яку ми отримуємо. Так, багато що залежить від Групи семи і Групи двадцяти. Але, зрештою, мир залежить від усіх нас – від Об'єднаних націй.

Тож не мовчіть, поки Росія продовжує затягувати цю війну – висловлюйтесь і засуджуйте її.

Приєднуйтесь до нас у захисті життя та міжнародного права та порядку. Люди чекають на дії. Дуже вам дякую!

Слава Україні!

https://www.president.gov.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 26.09.2025 > Тема "З перших уст"