Версiя для друку Обговорити в форумi

21 липня західні союзники України провели чергову – двадцять дев'яту за рахунком зустріч у форматі «Рамштайн», яка пройшла в онлайн-режимі під спільним головуванням Великої Британії та Німеччини. У ній взяли участь очільники оборонних відомств із 52 країн світу. Нашу державу представляв новопризначений міністр оборони Денис Шмигаль, а також колишній очільник Міноборони Рустем Умєров – уже в статусі секретаря РНБО.

Напередодні Київ, устами Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, традиційно озвучував пріоритетні напрямки для продовження визвольної війни проти Росії: додаткові системи протиповітряної оборони та ракети до них, далекобійна зброя, артилерійські снаряди, броньована техніка, системи радіоелектронної боротьби, радари, безпілотники різних видів тощо.

Чи були задоволені наші потреби?

Судячи з обнадійливої реакції пана Шмигаля, все пройшло добре: «Вільний світ – на боці України та миру. Разом із партнерами зосередилися на головному – зміцненні оборонного потенціалу української армії».

ГОЛОВНІ ЗАЯВИ: МІЖ ПОЛІТИЧНИМ ТЕАТРОМ ТА ВІЙСЬКОВОЮ РЕАЛЬНІСТЮ

Дискусія на «Рамштайні» розгорнулася у двох паралельних площинах. Перша – політико-дипломатична, задана британським міністром оборони Джоном Гілі. Його заклик до «50-денного ривка» став головним рефреном дня. Це яскрава і мобілізуюча риторика, покликана продемонструвати єдність та рішучість. «Ми повинні зробити свій внесок – розгорнути 50-денний ривок із метою озброїти Україну на полі бою та допомогти підштовхнути Путіна до переговорного столу», – заявив Гілі. По суті, європейські партнери прийняли правила гри, запропоновані Трампом, і тепер намагаються довести свою ефективність у нових умовах.

Другу площину – військово-прагматичну – окреслив його німецький колега Борис Пісторіус. Його виступ став холодним душем для тих, хто міг сприйняти ультиматум Трампа як реальну можливість швидкого миру. Пісторіус жорстко констатував: «Путін не має жодного інтересу до справжніх переговорів». Він змалював картину цинічної гри Кремля, де розмови про мир є лише прикриттям для накопичення сил та продовження терору. «Вранці він говорить про мир, а ввечері запускає дрони та ракети», – з іронією, що межує з втомою, зауважив німецький міністр. Його висновок був позбавлений дипломатичних евфемізмів: воєнну машину РФ можна зупинити лише силою, а головний пріоритет – негайне і масоване посилення української ППО.

На тлі цього діалогу гігантів позиція України прозвучала максимально конкретно. Для нового міністра оборони Дениса Шмигаля це засідання стало бойовим хрещенням. Він одразу перевів розмову у площину цифр, озвучивши нагальну потребу в $6 мільярдів для покриття дефіциту у фінансуванні ОПК до кінця року. Ця сума стала своєрідним тестом на спроможність нової системи допомоги. Шмигаль чітко артикулював, на що потрібні ці кошти: на дрони для оборони, на дрони-перехоплювачі для захисту міст і, що найважливіше, на «додаткову зброю глибокого удару, щоб повернути війну до Росії». Це заява про перехід від суто оборонної до проактивної стратегії виснаження ворога на його території.

Водночас Рустем Умєров, підбиваючи підсумки своєї роботи на чолі Міноборони, акцентував на еволюції України: від пасивного реципієнта до повноцінного виробничого партнера. Цифри про 40% потреб фронту, що покриваються внутрішнім виробництвом, та 95% дронів українського походження – це не просто статистика. Це аргумент на користь інвестицій. Меседж Умєрова простий: допомагаючи українському ОПК, партнери інвестують не в бездонну діжку, а в актив, що вже довів свою ефективність і здатний посилювати спільну безпеку в майбутньому.

КОНКРЕТИКА ДОПОМОГИ – ППО, ДРОНИ ТА НОВА ФІНАНСОВА МОДЕЛЬ

Аналіз оголошених пакетів свідчить про те, що союзники не просто почули запити України, а й сформували комплексну, багаторівневу відповідь, спрямовану на вирішення ключових завдань.

Нова архітектура фінансування – це, безперечно, головний підсумок «Рамштайну-29». США, дистанціюючись від прямого фінансування, ініціюють через НАТО механізм, що дозволяє європейським країнам закуповувати американську зброю для України. Це простий та ефективний хід адміністрації Трампа, що дозволяє зберегти за США статус «арсеналу демократії», переклавши роль «гаманця демократії» на плечі Європи. Координаційний центр NSATU у Вісбадені перетворюється на ключовий логістичний та фінансовий хаб. Тепер успіх підтримки України напряму залежатиме від того, наскільки швидко і щедро європейські столиці наповнюватимуть цей механізм реальними грошима.

Фортеця в небі – другий ключовий пріоритет. Відповідь на терор, про який говорив Пісторіус, була надана негайно. Домовленість Німеччини та США про постачання п'яти систем Patriot – це безпрецедентний крок. Він свідчить про усвідомлення критичної вразливості України перед російськими повітряними атаками. Цей флагманський проєкт доповнюється «робочими конячками» ППО: 220 тисяч снарядів для німецьких «Гепардів», які профінансує Німеччина та поставить спільно з Британією, а також внески від Бельгії, Швеції, Норвегії та Нідерландів (Амстердам дає €200 млн на дрони-перехоплювачі) та Данії (спільно з Україною розробляють перехоплювач дронів зі штучним інтелектом, який зможе виявляти, відстежувати та знищувати дрони – від Mavic до розвідувальних і ударних БПЛА). Формується багатошаровий щит, покликаний закрити небо над ключовими об'єктами.

Асиметрична відповідь та стратегічна глибина – третій вимір допомоги. Якщо ППО – це щит, то дрони та далекобійна зброя – це меч. І тут намітився революційний зсув: провідні країни починають інвестувати не лише у постачання власних систем, а й у виробництво українських. Рішення Німеччини профінансувати закупівлю далекобійних дронів українського виробництва є потужним сигналом довіри до українських технологій. Перші профінансовані системи, що прибудуть «протягом кількох днів», стануть доказом того, що цей механізм працює. Норвегія, виділяючи €400 мільйонів із свого мільярдного «дронного» пакету на прямі контракти з українськими підприємствами, ще більше зміцнює цей тренд. Це створює синергетичний ефект: Україна отримує необхідну зброю для ураження цілей у глибокому тилу ворога, її економіка – потужний стимул, а Росія – чіткий сигнал про неминучість розплати за агресію.

На цьому тлі пакети допомоги від Нідерландів (€200 млн на дрони-перехоплювачі, €125 млн на обслуговування F-16), Канади (фінансування ОПК та обслуговування танків) та Швеції (ППО, артилерія та техніка) виглядають як важливі елементи, що доповнюють загальну картину та закривають конкретні ніші.

ВИСНОВОК

29-те засідання Контактної групи ознаменувало кінець епохи централізованої підтримки та початок нової, більш складної та зрілої фази, заснованої на принципі розподіленої відповідальності. Для України це означає необхідність ще більш тісно та професійно працювати з європейськими столицями, доводячи ефективність кожної інвестиції. Для Європи — це історичний шанс і водночас іспит на стратегічну спроможність.

Ухвалені рішення, за умови їх швидкої імплементації, здатні суттєво посилити оборонний потенціал України в критично важливий момент. Створена нова архітектура допомоги, хоч і є більш складною в управлінні, закладає фундамент для більш стійкої та довгострокової підтримки. «Рамштайн-29» продемонстрував, що вільний світ готовий не просто реагувати на виклики, а й перебудовувати власні структури заради спільної мети – забезпечення справедливого миру через силу та стійкість України, яка дедалі впевненіше утверджується в ролі незамінного стовпа європейської безпеки.

Мирослав Ліскович

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2025 > Тема "Резонанс"