Версiя для друку Обговорити в форумi

25 лютого в Національному музеї «Київська картинна галерея» відкрилася виставка робіт творчого дуету – сімейної пари митців: «Свідчення» Ірини Вештак-Остроменської та «Молитви» Володимира Вештака.

Представлені твори єднає мистецька рефлексія авторів на пережите і вистраждане протягом першого року повномасштабної російської агресії. Графіки і дизайнери за освітою, а за покликом душі та обдаруванням – художники широкого профілю, вони демонструють в експозиції керамічні скульптури та живопис на полотні.

Ірина Вештак-Остроменська планувала у 2022 році створити серію невеликих керамічних творів у вигляді чайників, адже з ними затишно.

 Проте війна внесла свої корективи. Художниця виліпила фантазійно прикрашені чайники, які своєю верхньою частиною проростають – добудовуються скульптурними формами із сюрреалістичними образами.

 Досить реально зображені дитячі голівки – або зі сльозами на обличчі, або в балаклаві, чи з прикритими золотою стрічкою очима, чи зі спрямованим у довколишній світ здивованим поглядом – увінчуються ще одним образом, і кожна «надбудована» композиція має свій символ.

 Наприклад, твір «Весна 2022»: відрізана голова коня, що летить за інерцією, не стишуючи лету як знак агресивно і підступно перетнутих кордонів, у той час як душа дитини ще зосереджена на первоцвітах.

 «Після атаки»: Пташка біля гніздечка з яєчками на понівеченому, охопленому вогнем дереві.

 «Маріуполь»: ведмедик з відірваними лапами і жертовна чаша на грудях у дитини, куди з простору ллються криваві сльози.

 «Крим – це Україна»: птах, що сидить у напівзруйнованому гнізді, у стилізованому національному уборі киримли на гордо піднятій голівці.

 «Україна плаче»: велика квітка, чи навіть оберемок квітів, кометою пролітає над заквітчаною вінком голівкою дівчинки, гублячи золоті сльозинки, такі самі, як і на її щоках.

 Володимир Вештак презентує картини як поєднання емоцій та ритмів, що наближує їх до структури музичного твору. Це відбувається завдяки тоновим ритмам кольору, фактури і форми в просторі полотна.

 Деякі картини більшого формату художник назвав рядками з поезії Василя Стуса. Водночас він експонує 25 невеликих картин без назви. Цей ритмізований прояв відкритої фарби на полотні перетворюється в нескінченну молитву за Україну.

 Автори виставки зазначають, що експоновані твори є віддзеркаленням їхнього сприйняття того, що відбулося в перший рік повномасштабного вторгнення. Робота над ними обернулася для митців глибокою молитовною концентрацією та свідченням того, що сталося. У цьому проявилися характер і філософія кожного.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2025 > Тема "Душі криниця"