Версiя для друку Обговорити в форумi

24 січня в Національному музеї «Київська картинна галерея» відбулася презентація виставки живопису і графіки Олексія Шовкуненка «Херсон – Київ».

 Міжмузейний виставковий проект «Олексій Шовкуненко. Херсон – Київ» відкриває різні грані творчості видатного представника українського образотворчого мистецтва ХХ століття. Масштабна ретроспективна експозиція представляє твори живопису та графіки роботи майстра з колекції Національного художнього музею України, приватних збірок, а також цифрову медіатеку творів із фондів Херсонського обласного художнього музею України, пограбованого російськими окупантами.

 Творчий шлях Шовкуненка простягнувся від Херсона до Києва. Олексій Шовкуненко народився в Херсоні 21 березня 1884 року, а помер у Києві 12 березня 1974 року.

 У 1899 році Олексій Шовкуненко був відданий в іконописну майстерню в Херсоні. Мистецьку освіту здобув у Одеському художньому училищі і Петербурзькій академії мистецтв. Художник Шовкуненко викладав у Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв, Одеському художньому інституті, став професором Київського художнього інституту.

 Першим джерелом натхнення митця було рідне місто із зеленими базарами і вантажними суднами. Експоновані на виставці краєвиди Херсона, Одеси та Києва відображають життєві мандри художника та його тонке відчуття урбаністичного пейзажу.

 У ранній період творчості Шовкуненко перебував під впливом імпресіонізму, а етюдність, пошук несподіваних колористичних рішень та робота на пленерах стали невід’ємними складовими його творчого методу. Йому неодноразово дорікали за «незавершеність» картин, які критикам не вдавалося повною мірою залучити до канону соціалістичного реалізму. Водночас саме пейзажі, натюрморти та портрети з рисами імпресіонізму набули широкого визнання.

 За життя Олексій Шовкуненко отримав нагороди та звання (народний художник СРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР) від радянської влади. Звісно, він був удостоєний найвищих привілеїв не за натюрморти, а за портрети «передовиків» виробництва, військових, академіків, а також індустріальні краєвиди. Можемо лише гадати, наскільки щиро художник оспівував «героїчні будні ударників праці», але, вочевидь, надихався панорамами промислових велетів, їхньою могутністю і красою двигунів та агрегатів. На будівництві Дніпрогесу він створив серію із понад 70 акварелей, яка принесла йому золоту медаль на міжнародній виставці в Парижі 1937 року, але була втрачена під час Другої світової війни.

 Шовкуненко вважається засновником українського індустріального пейзажу. Нині представлені на виставці краєвиди Азовсталі, Дніпрогесу чи херсонських доків залишаються не лише високохудожнім свідченням доби індустріалізації, а й набувають нових сенсів. Вони нагадують нам про захисників Азовсталі, окупований росіянами Маріуполь, щоденні обстріли Херсону, зруйновану Каховську ГЕС.

 Найбільша колекція творів, подарована дружиною Олександрою Василівною, зберігалася у Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка. 147 із 156 робіт майстра були вкрадені російськими загарбниками.

 Надані зображення творів Шовкуненка, представлені на виставці, є неспростовними доказами цинічного грабунку нашої національної культурної спадщини.

 Від початку повномасштабного вторгнення Росія вкрала в Україні десятки тисяч унікальних музейних предметів.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2025 > Тема "Душі криниця"