Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2024 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 28.06.2024
ТРИ П╤ВНИКИ

30 червня (19 липня) в╕дзначають Собор дванадцятьох апостол╕в. У народ╕ це «мале» церковне свято здавна називали Полупетра, Проводами Петр╕вки («П╕сля яко╖ вже не буде голод╕вки»), Зажином.

Обрядовою стравою на Полупетра був борщ з трьох молодих п╕вник╕в. Його готували на згадку про те, як Петро трич╕ зр╕кся ╤суса Христа («я не знаю того чолов╕ка») ╕ трич╕ засп╕вали п╕вня. Саме про це, застер╕гаючи апостола, говорив йому наш Спаситель.

Борщем об╕дали вдома вс╕╓ю с╕м’╓ю. Цю смачну страву несли пастухам на луки ╕ частували ╖х. Також розраховувалися з ними за першу половину «пастушого сезону». (Так його ╕ називали). Останн╕й розрахунок зд╕йснювали у свято Дмитра.

Якщо пастухами були д╕ти, то на Полупетра, кр╕м плати, вони ще й мали вих╕дний, ласували смаколиками (здеб╕льшого солодкими сирниками), якими ╖х пригощали власники кор╕в. А стадо пасти бралися сам╕ господар╕.

На сход╕ ╕ п╕вдн╕ Укра╖ни, де хл╕бн╕ злаки дозр╕вають ран╕ше, в╕дразу п╕сля Петр╕вки розпочиналися жнива. Ж╕нки ╕ чолов╕ки урочисто йшли на зажин, жали перший сн╕п, з якого виготовляли р╕здвяного д╕духа. Траплялося, що цей неодм╕нний атрибут Р╕здвяних свят виготовляли з останнього зжатого снопа. Об╕дали у пол╕ тим же борщем з тих же трьох молодих п╕вник╕в.

Народн╕ прикмети:

-Якщо у цей день дощ – жнива можуть бути мокрими.

-На Полупетра сльота – буде у пол╕ багато болота.

-Дме сильний в╕тер – виляже жито.

Спостер╕гають, що з початком жнив замовкають соловейки ╕ переста╓ кувати зозуля. Настала пора загот╕вл╕ чорниць.

 

МОЛОДА ГОРОДИНА У БОРЩ╤

1 липня вшановують священомученика, во╖на Леонт╕я та його побратим╕в. В╕н загинув за Христову в╕ру у часи правл╕ння римського ц╕саря Веспес╕ана (69-79 рр.).

Цього дня господин╕ «рев╕зували» грядки, перев╕ряли, чи належно розвива╓ться, дозр╕ва╓ молода городина – червоний буряк, морква, цибуля, часник… та, насамперед, картопля. А дехто з господинь уже готував «молодий борщ». За звича╓м, таким борщем неодм╕нно частували сус╕д╕в, знайомих, запрошували ╖х у гост╕. Т╕ мали благословити дозр╕вання овоч╕в, побажати господарям, щоб був запас добра до наступного врожаю.

Народн╕ прикмети:

-Якщо цей день погожий, то така погода встановиться на вс╕ жнива.

-Сльота на Леонт╕я – початок жнив буде дощовим.

-На Леонт╕я грози – вс╕ жнива будуть мокрими.

-Леонт╕й пригрозить – хл╕б замочить.

Кажуть: «Якщо нема хл╕ба, то ╕ з картоплею не буде лиха…».

 

КОСЯТЬ С╤НО КОСАР╤…

╤ т╕льки п╕сля Тро╖цьких свят укра╖нськ╕ селяни починали косити с╕но. Вважали, що до Тр╕йц╕ трави косою краще не ч╕пай, бо добра не буде. Вт╕м, не вс╕ дотримувалися (╕ це ц╕лком виправдано) такого безглуздого принципу. Коси тод╕, коли трава дозр╕ла, але ще не перестояна. Адже Тр╕йця, Зелен╕ свята можуть бути п╕зн╕ми, а трава перезр╕╓, стане твердою, цупкою. Така для с╕на не годиться.

Косар╕ мали сво╖ давн╕ непорушн╕ традиц╕╖. Якщо це була громадська косовиця (сп╕льно косили для багатого власника велико╖ с╕ножат╕), то попереду (право першого покосу) йшов найвправн╕ший косар села чи округи, а за ним – ╕нш╕. Замикали ланку косар╕-початк╕вц╕, як╕ вперше вийшли на громадську косовицю. Безперечно, до того вони «стригли» траву для к╕зоньки, телятка, кролик╕в… Але це ще не вважалося «профес╕йною» косовицею. Початк╕вцям ╕нколи влаштовували випробування: за косарем-новачком ╕шов досв╕дчений косар, «п╕др╕зав» йому п’ятки, п╕дганяв, квапив хутч╕й косити.

Навчити хлопця косити мав батько. А якщо сталося так, що тато завчасно в╕д╕йшов у В╕чн╕сть, тод╕ брав на себе таку м╕с╕ю хресний батько, найближчий родич, сус╕д.

До реч╕, допоки парубок не навчився вправно косити у гурт╕ з ╕ншими косарями, доти не мав права йти на вечорниц╕…

У народ╕ кажуть:

-С╕но косити – не в гост╕ ходити (не гостей просити).

-Коси з росою, бо по рос╕ – то по кос╕.

-Рано-вранц╕ на зор╕ косять с╕но косар╕.

-Радий косити, та нема кому косу носити.

-Гультяй с╕но косить, а лихий по полю носить.

-Косять порою, а жують зимою.

-Хто не годен косити, той у танц╕ не буде д╕вку носити.

-Хто косить в дощ, той в погоду збира╓.

-Увесь день косив, а ввечер╕ коза з’╖ла.

-Язиком с╕на не накосиш.

Народний жарт:

-Тату, щось ми мало с╕на накосили…

-Синку, я старий, а ти малий, тому й мало накосили.

-Але ж, тату, ми мак╕тру вареник╕в змолотили.

-Так ж бо я хлоп ╕ ти хлоп, ото й змолотили…

 

ДЕРЕВО Л╤ТА

Дуб – символ сили, чолов╕чо╖ могутност╕, священне дерево бога-громовика. У давн╕ слов’ян – бога Перуна, якого з прийняттям християнства, зам╕нив Святий пророк ╤лля.  Дуб - велетень. В╕н – в╕копомний.

Наш╕ предки-язичники особливо шанували дерева дуба, спален╕ блискавкою. На ╖х м╕сц╕ будували капища, де гор╕в «в╕чний» вогонь. Згодом стали в╕рити, що п╕д дубом ховаються в╕д Божого гн╕в чорти. Саме тому стр╕ли-блискавки часто влучають у його стовбур. Тому п╕д час грози п╕д дубом краще не ховатися. А грози, як в╕домо, найчаст╕ше припадають на л╕то.

Отож, зг╕дно фенолог╕чного календаря укра╖нц╕в, дуб – це дерево л╕та. Також вважають, якщо дуб зацв╕в – л╕то прийшло. Вл╕тку в╕н найб╕льше пиша╓ться сво╓ю красою ╕ величчю.

Молодим г╕ллям дерева перед Тр╕йцею (також символ л╕та) прикрашають ст╕ни хат, ворота, плоти, криниц╕… На народн╕ традиц╕йн╕ свята, як╕ в╕дзначають п╕сля Тр╕йц╕, зокрема, Проводи Русал╕й, Вод╕ння куща, коли плетуть в╕нки, виготовляють ╕мпров╕зован╕ кущ╕, то неодм╕нно додають дубов╕ г╕лочки.

У народнопоетичн╕й уяв╕ дуб виступа╓ в рол╕ Св╕тового Дерева. В╕н символ╕зу╓ св╕тову в╕сь, яка ╓дна╓ верхн╕й ╕ нижн╕й св╕ти – живих людей ╕ померлих предк╕в, знамену╓ центр Всесв╕ту. У казках герой, який в╕дбува╓ випробування, ма╓ потрапити «на той св╕т» п╕д дубом, адже там, «за м╕ркуваннями» пращур╕в, розташований вх╕д до п╕дземного царства ╕ по дубу можна зал╕зти на небо.

Шанували дуб ╕ як родюче дерево (на ньому багато жолуд╕в). Тому обрядов╕ д╕йства проти безпл╕ддя в╕дбувалися саме б╕ля дуба. На Пол╕сс╕ збер╕гся давн╕й звичай садити дубок, коли народилася дитина.

Кажуть : дуб – це парубок, береза – д╕вчина.

Народн╕ прикмети:

-П╕зно розпуска╓ться дуб – на п╕зн╓ л╕то.

-На дуб╕ довго трима╓ться листя – зима не скоро прийде.

-Багато жолуд╕в на дуб╕ – на холодну ╕ сн╕жну зиму.

-Якщо багато гнилих жолуд╕в – на зиму з в╕длигами.

У народн╕й медицин╕ з подр╕бнено╖ кори дуба ╕ ядер жолуд╕в готують в╕двари для полоскання ротово╖ порожнини, щоб зм╕цнити ясна ╕ припинити ╖х кровотечу.

 

ЗАВ╤НЧАТИ КОРОВУ

До давн╕х укра╖нських звича╖в та традиц╕й належать ╕ народн╕ дитяч╕ ╕гри, забави, розваги. Аби ур╕зноман╕тнити дозв╕лля, весело ╕ ц╕каво провести час, не нудьгувати, д╕ти сам╕ ж ╖х ╕ придумували. Таких ╕гор, розважальних занять особливо багато з’явилося у середовищ╕ с╕льських д╕тей, зокрема тих, кого вл╕тку «сп╕ткала кара» щоденно пасти кор╕в. Н╕, не т╕льки сво╖х, а й чужих. Пасли, зв╕сно, не «за так». Але одноман╕тна праця у дитячому в╕ц╕ довол╕ швидко ста╓ нудною. Хочеться розваг!..

Одна з таких дитячих розваг, яка, зрештою, орган╕чно пов’язана з добрими укра╖нськими народними традиц╕ями, щирими побажаннями ус╕х гаразд╕в, називалася – зав╕нчати корову. У р╕зних рег╕онах Укра╖ни це д╕йство, попри його ╓дину сутн╕сть, в╕дбувалася у р╕зн╕ дн╕: у свято Тр╕йц╕, у свято Р╕здва ╤вана Хрестителя (╤вана Купала), у свято Петра ╕ Павла (завершення Петр╕вки)… В основ╕ д╕йства – сплести в╕нок з живих трав, кв╕т╕в ╕ почепити його на роги коров╕, та так, щоб корова не скинула цей витв╕р народно╖ флористики. Коли увечер╕ приганяли кор╕в з пасовиська у село, кожен господар мав в╕ддячити дитин╕ за сплетений для корови в╕нок чи то гр╕шми, чи то солодощами.

Не обходилося ╕ без прикрих пригод, ут╕м, також веселих. Траплялися норовист╕, пихат╕, гоноров╕ корови, як╕ не п╕дпускали до себе чужого та ще й розмахували рогами. Так╕ в╕нок на роги не почепити. Доводилося нести його у руках. Але ╕ за це платили вдячн╕ господар╕, не скупилися.

Неабиякий розпач охоплював, коли корова коров╕ стягнула в╕нок просто з рог╕в ╕ з’╖ла. Однак порядн╕ хазя╖ в╕рили дитин╕ на слово, що був такий в╕нок, ╕ дякували не лише добрим словом. Справд╕, ц╕кава дитяча забава! ╤ кор╕в пасли, ╕ розважалися, ╕ час швидше минав, не доводилося нудьгувати, ╕ користь для себе мали. Водночас, виготовляючи в╕нки ╕ «коронуючи» ними кор╕в, потр╕бно було ретельно пильнувати, щоб т╕, бува, не чкурнули на пос╕ви, д╕лянки с╕нокос╕в, бо тод╕ вже не до винагород буде.

Так╕ в╕нки господар╕ збер╕гали впродовж року, до наступного «коронування». Ч╕пляли ╖х у хл╕в╕ на видному м╕сц╕. Вони ставали сво╓р╕дним оберегом для захисту домашн╕х тварин. Адже дитяча рука – легка, а помисли ╕ душа дитини – чист╕, ╖╖ нам╕ри – щир╕ ╕ добр╕!

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2024 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=26160

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков