Версiя для друку Обговорити в форумi

В Києві, на Софійському майдані експонується виставка «Літопис оборони Маріуполя». Це перший проєкт із серії, створеної для вшанування героїчної оборони Маріуполя.

 24 лютого ще до завершення промови Путіна на телебаченні по Маріуполю починають бити російські ракети.

 26 лютого ворог прориває оборону 53 бригади північніше Маріуполя. Росіяни перерізають трасу на Запоріжжя, що унеможливлює доставку боєприпасів у Маріуполь.

 6 березня велика група бронетехніки 150 мотострілецької дивізії Російської Федерації заїжджає на західну околицю Центрального району Маріуполя. 6 танків і 7 БМП-3 зосереджуються на території цегельного заводу поблизу Флотської вулиці. По них було нанесено артилерійський удар. Потім група азовської розвідки «Пірати» за підтримки трьох танків «Азову» та двох танків 36 ОБрМП стрімко зайшла на територію заводу, знищуючи живу силу та бронетехніку ворога. Командира 102 полку підполковника Амірханяна було поранено. Командир батальйонно-тактичної групи підполковник Слєпцов перевдягнувся в цивільний одяг і втік, залишивши своїх підлеглих. Оскільки ймовірні шляхи відступу росіян було завчасно заміновано, то під час спроби відступу підірвалися БМП-3 та бронеавтомобіль «Тайфун-К», у якому загинув начальник штабу російського підрозділу.

 Командування російського угрупування «Юг» вирішує спрямувати на Маріуполь та Миколаїв до 70% наявних військ. Це гальмує стратегічний наступ противника вздовж лівого берега Дніпра до Енергодару й загалом зриває його плани дій на півдні України.

 Після розгрому 6 березня окупанти зрозуміли, що увійти до міста маршем буде неможливо, тому протягом кількох днів накопичували сили. Тепер по місту значно потужніше працює авіація і артилерія, а потім, розстрілюючи все на своєму шляху, їдуть танки. Розпочався період запеклих вуличних боїв. Пересуватися по Маріуполю смертельно небезпечно. Через неможливість дістатися моргу чи цвинтаря людей починають ховати на бульварах, пустирях і подвір’ях.

 Бійці 73 морського центру спеціальних операцій рятують з оточеної ворогом лікарні № 2 співробітників Ассошіейтед Прес Мстислава Чернова та Євгена Малолєтку. Цей епізод увійшов у знятий ними документальний фільм «20 днів у Маріуполі», який у 2024 році здобув перший для України «Оскар» як найкращий повнометражний документальний фільм.

 9 березня авіація РФ завдала удари по дитячій лікарні та пологовому будинку в центрі міста. Подальша окупація міста ускладнила розслідування, однак за рік вдалося встановити кількість жертв: загинули 6 людей, зокрема трирічна дівчинка. Щонайменше 33 людини отримали поранення.

 У низці культурних закладів Маріуполя їхні колишні відвідувачі тепер ховалися від регулярних обстрілів. Так у приміщенні Донецького обласного академічного драматичного театру на початок березня перебувало понад тисячу містян. Здебільшого це були люди, чиї домівки зруйнували росіяни. Фактично драмтеатр перетворився на волонтерський хаб, де було організовано бе Після розгрому 6 березня окупанти зрозуміли, що увійти до міста маршем буде неможливо зплатне харчування, люди постійно жили цілими родинами.

 Орієнтовно 9 березня на площі біля будівлі театру з’явилися великі написи російською мовою: «ДЕТИ». Їх зробив сценограф театру з надією, що це може убезпечити від бомбардування. Але російська авіація знищила театр.

 Із 22 березня на театральних площах низки країн світу пройшла акція #SaveMariuрol на підтримку Маріуполя. Акцію почали у Празі, де поруч із Чеським національним театром люди прийшли з українськими прапорами та квітами і відтворили напис «ДЕТИ». Подібні акції пройшли також у Тбілісі, Кишиневі, Відні, Брюсселі, Лімасолі, Ларнаці, Братіславі, Цюриху, Кошице та інших містах.

 Азовці здійснили рейд на зайняту ворогом територію, знищуючи живу силу і техніку противника. Під час цієї атаки було ліквідовано заступника командувача Чорноморським флотом РФ капітана І рангу Андрія Палія. Також в цей день були знищені спецпризначенці ГРУ, які оборонялися у будинку в Граверному провулку біля «Азовсталі».

 У середині березня захисники Маріуполя відчували критичну нестачу протитанкових засобів, а бронетехніка росіян, яка відігравала ключову роль у просуванні ворога углиб міста, поводилася все нахабніше. Було зрозуміло, що у короткостроковій перспективі протистояти російським танкам буде неможливо. Рішення запропонувало ГУР – було організовано гелікоптерні рейди до оточеного міста. За 6 рейдів, у яких взяли участь 14 гелікоптерів Мі-8 і один Мі-24, було вивезено 64 поранених, доставлено в Маріуполь 72 бійці та 5 лікарів, а також 30 тонн вантажів.

 16-20 травня Уряд України отримав міжнародні гарантії збереження життя захисників Маріуполя, після чого президент Зеленський оголошує рішення припинити оборону «Азовсталі».

 Піррова перемога коштувала Росії втрати стратегічної ініціативи на всьому південному напрямку. Втрати окупантів склали близько 10 тисяч осіб убитими та пораненими. Цілі підрозділи перестали існувати або надовго втратили боєздатність.

 На сьогодні більшість гарнізону Маріуполя, переважно азовці, перебуває в російському полоні. Громадськість бореться за їх визволення.

 Анатолій Зборовський

На світлині: автори і читачі на Книжковому Арсеналі

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2024 > Тема "Резонанс"