|
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2004 > Тема "Українці мої..."
#45 за 05.11.2004
НЕ СТАЛО ВЕЛИКОГО СМІХОТВОРЦЯ...
КС
Про це боляче писати. Сумно... Опівдні, 29 жовтня, не стало Павла Глазового - Людини, Поета, Громадянина... Фронтовика, що пройшов важкими дорогами війни, залишився жити, щоб приносити радість людям. Ні, не смішити і веселити. Це було б досить просто. Його гуморески - поетичні і прозові, були філософськи мудрими, добрими і водночас влучними в тих, хто не хотів жити за законами людської моралі, справедливості, правди і поваги до людини. Цьому його навчили батьки і життя з перших його кроків в степовій Новоскелюватці Казанківського району на Миколаївщині, де побачив світ 30 серпня 1922 року.
Хрещеним батьком в літературі був для юного Павла Глазового видатний Остап Вишня, який своєчасно підтримав його, забрав у столицю.
По-житейськи мудра і добра людина Павло Прокопович Глазовий жив гідно. Його творами захоплювались і читали зі сцени аматори та майстри слова в Україні, в далеких світах.
Він постійно співпрацював з "Перцем", "Мистецтвом", згодом зі "Столицею", "Персоналом", нашою "Хатою". Він був другом Міжнародного доброчинного фонду "Українська хата". Його книги вийшли мільйонними накладами... Нещодавно побачив світ його аудіоальбом з двох касет "Гуморески", в друці перебувають нові книги... Як багато планувалось зробити...
Серце фундатора українського гумору зупинилось за два дні до великих виборів України, яку він дуже любив та хотів бачити щасливою. І робив для неї все, не покладаючи сил.
Він мав бойові нагороди фронтовика, високі державні відзнаки України, удостоєний почесного звання "Заслужений діяч мистецтв України". Але найбільшою нагородою була для нього любов і повага мільйонів шанувальників веселого слова.
І мудрих, пророчих рядків Поета:
"Отак і я прожив на світі,
І побіліла голова,
І полетіли в світ широкий
Мій сміх, і думи, і слова.
Нехай стебло моє затопчуть,
Нехай мій корінь перетнуть -
Того, що в люди полетіло,
Уже назад не заберуть".
Хай буде Вам, народний Поете, пухом українська земля.
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2004 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2606
|
ПОКИ МИ ТУТ, УСЕ БУДЕ ГАРАЗД
ПАМ'ЯТНИК ГЕРОЮ
СЛОВО ПРО ГОЛОВНОГО КОЗАЦЬКОГО ПИСАРЯ
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
