Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 03.05.2024 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 03.05.2024
НА ВЕЛИКДЕНЬ СОНЦЕ ГРА╢…

Великдень – найвеличн╕ше християнське свято, яке належить до весняного циклу ╕ приурочене Воскрес╕нню ╤суса Христа. Воно завжди припада╓ на нед╕лю.

З давн╕х-давен в Укра╖н╕ побутувало пов╕р’я, що на Великдень «сонце гра╓». (Нав╕ть, якщо воно сховалося за хмари, все ж по-сво╓му усм╕ха╓ться людям ╕ також рад╕╓ Великодню). На Гуцульщин╕, побачивши сх╕д сонця, селяни кланялися йому, хрестилися, наш╕птували молитви, а д╕ти плескали в долон╕. Очевидно, це в╕дгом╕н язичницьких поклон╕нь нашому Небесному Св╕тилу.

У цей день ус╕ неодм╕нно йшли до церкви на урочисту в╕дправу – заутренню. П╕сля зак╕нчення Л╕тург╕╖ святили паски, яйця, крашанки та писанки, сир, ковбасу, шинку, с╕ль, хр╕н.., тобто все, що принесли у великодн╕х кошиках. Пот╕м в╕тали один одного з╕ святом словами: «Христос Воскрес! Во╕стину Воскрес!», обн╕малися (христосувалися), обм╕нювалися писанками та крашанками. Тепер при в╕танн╕ нер╕дко додають: «Воскресне й Укра╖на!».

За об╕дн╕м столом збиралася вся родина. Адже Воскрес╕ння Христова – це, насамперед, родинне свято.

На Великдень безупинно дзвонили дзвони в ус╕х церквах. Кожен старався сам вдарити у дзв╕н, бо, за в╕руваннями, це приносило щастя, врожай, добробут, а, головне, в╕дганяло лихого, адже через нього вс╕ негаразди. Найчаст╕ше «дзвонарями» ставала малеча.

Д╕ти гралися в «набитки» - били крашанками одна об одну, м╕цно тримаючи ╖х у долон╕. Чия крашанка не луснула – той виграв, або той «мудр╕ший». Катали крашанки по земл╕, змагалися, чия дал╕ закотиться.

Для християн цей день був особливо рад╕сним за Воскреслого Господа. ╤сус Христос перем╕г смерть Сво╖м Воскрес╕нням, в╕дкрив та╖ну В╕чного Життя, зрештою, зм╕нив св╕тогляд людей, вселив у ╖хн╕х серцях над╕ю на Спас╕ння.

Найпоширен╕шими д╕йствами серед молод╕ були ╕гри на церковному подв╕р’╖ з га╖вками та веснянками, в╕тальними Воскреслому Господу п╕снями, «кривими» танцями, «жучками», «голубками»…

У понед╕лок ╕ в╕второк продовжували святкування. Якщо нед╕ля присвячувалася родин╕, то в ╕нш╕ дн╕ вже ходили один до одного в гост╕. Д╕ти ╕ молодь обливалися водою: у понед╕лок – хлопц╕ д╕вчат, а у в╕второк – навза╓м.

З Великоднем пов'язаний обряд посв╕ту. Це старовинний зас╕б осв╕тлення к╕мнати. До стел╕ п╕дв╕шували конусопод╕бний лляний м╕шок, п╕д яким прикр╕плювали реш╕тку, де гор╕ла лучина. Посв╕т мав не лише практичне значення, а й був оберегом родинного вогнища, с╕мейного затишку.

У деяких м╕стах ╕ селах безпосередньо у самий Великдень на цвинтарях починалися в╕дправи за померлими.

 

ЛЕГЕНДИ ПРО ПИСАНКУ

Писанка, як символ весняного в╕дродження природи, ╖╖ воскрес╕ння, оновлення й оживлення, в╕дома багатьом народам св╕ту. ╥╖ ╕стор╕я сяга╓ в далеке минуле. Принаймн╕ в Укра╖н╕ вона в╕дома з трип╕льських час╕. Християни, як╕ перейняли звичай писати писанки, побачили в них знак Воскрес╕ння й В╕чного життя. Цей пасхальний атрибут став символом радост╕, всепрощення й великоднього в╕тання.

Про виникнення писанок ╕сну╓ багато легенд.

Гуцульська, прим╕ром, розпов╕да╓ про таке. Невдовз╕ п╕сля свого Воскрес╕ння ╤сус Христос перем╕г диявола й закував його дванадцятьма зал╕зними ланцюгами в п╕дземелл╕ п╕д Голгофою, за дванадцятьма зал╕зними дверима, на кожних з яких пов╕сив по дванадцять зал╕зних замк╕в. Але диявол ще ма╓ силу, день ╕ н╕ч рветься на волю, один за одним розгриза╓ ланцюги, руйну╓ двер╕ й лама╓ замки. Ще мить – ╕ вже остання перепона. Якщо диявол вирветься, то настане к╕нець св╕ту. Але саме в цю мить у церквах дзвонять дзвони ╕ люди в╕таються словами: «Христос Воскрес! Во╕стину Воскрес!», дарують один одному писанки. ╤ враз вс╕ перепони для нечистого поновлюються. В╕дтак – допоки люди будуть писати писанки, то диявол сид╕тиме у п╕дземелл╕.

Легенда з Ки╖вщини розпов╕да╓, що коли ╤сус Христос ходив з╕ сво╖м учнем-апостолом Святим Петром по земл╕, то вони проходили через одне село, у якому жили юде╖. Побачили вони ╤суса Христа ╕ стали шпурляти в Нього кам╕нням та грудками. ╤ як т╕льки кам╕нь торкнеться ╤сусово╖ одеж╕ – зробиться з того каменя писанки, а як грудка, то зробиться з не╖ крашанка. Петро з╕брав усе добро у торбо ╕ вже в ╕ншому сел╕ став роздавати його людям. З того часу й пов╕вся звичай дарувати один одному на Великдень писанки та крашанки.

Под╕льська легенда переказу╓, коли Юда зрадив ╤суса Христа й повернувся додому, то мати вир╕шила почастувати його вареними яйцями, але водночас стала картати за ганебний вчинок. При цьому казала: «Ти продав свого Пана, а В╕н тим часом Воскресне!». На це Юда засм╕явся ╕ в╕дпов╕в: «М╕й Пан тод╕ Воскресне, як з цих варених я╓ць вилупляться курчатка». Та т╕льки в╕н промовив насм╕шку, як справд╕ з варених я╓ць вилупилися курчатка. Не випадково на деяких в╕тальних великодн╕х малюнках-образочках поряд з писанками, крашанками зображають ще й курчатко.

За галицькою легендою, писанки та крашанки – це дар добрим людям за те, що вони вмивали рани ╤суса Христа ╕ першими беззастережно пов╕рили у Його Воскрес╕ння. У голодний р╕к на Великдень у них дивом з’явилися на об╕дньому стол╕ пасхальн╕ яйця.

Як би там не було, але у народ╕ вважають, що у кожн╕й легенд╕ ╓ доля правди…

 

НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ

На перший четвер п╕сля Воскрес╕ння Христового припада╓ так званий Навський Великдень – свято мерц╕в. («Нав» в╕д старослов’янського – «мрець»).

За давн╕ми в╕руваннями, у цей день вони виходять з╕ сво╖х могил, стають дуже небезпечн╕, на них не впливають н╕ хрест святий, н╕ молитва. Мерц╕ не ч╕пають т╕льки тих, хто облився свяченою водою. Непереливки було тим, хто не шанував сво╖х померлих родич╕в. Заборонялося у цей день називати душ╕ «мерцями», «пок╕йниками», т╕льки ╕менами. У помешканнях запалювали св╕чку або лампадку ╕ ставили на п╕дв╕коння, щоб душ╕ легше знайшли дорогу, на стол╕ залишали для них коливо – поминальну страву.

Про Навський Великдень побуту╓ безл╕ч переказ╕в. Оп╕вноч╕ т╕╓╖ доби на звуки труби або дзвона, що б’╓ трич╕, мерц╕ стають з могил ╕ прямують до м╕сцево╖ церкви. Попереду – священик, також померлий. В╕н виголошу╓ молитву, п╕сля чого двер╕ церкви сам╕ в╕дчиняються. Увесь померлий люд ув╕ходить до храму ╕ смиренно слуха╓ в╕дправу. Б╕ля в╕втаря стоять принишкл╕ померл╕ д╕ти, тримають у руках запален╕ св╕чки й крашанки, набит╕ клоччям. (Клоччя символ╕зу╓ потойб╕чний св╕т померлих). П╕сля служби вс╕ христосуються ╕ виходять з церкви. Виголосивши пропов╕дь, священик також виходить з храму ╕ через молитву зачиня╓ його двер╕. Все д╕йство ма╓ в╕дбутися до трет╕х п╕вн╕в, бо ╕накше мерц╕ не повернуться до сво╖х могил, а будуть блукати св╕том аж до наступного Навського Великодня.

Зв╕сно, живим спостер╕гати за такими д╕йствами не можна!..

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 03.05.2024 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=26027

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков