Версiя для друку Обговорити в форумi

23 лютого вшановують Святого мученика Полікарпа, єпископа Смирни в Малій в Малій Азії, Апостольського Отця, учня Святого Апостола Івана Богослова. У ІІ столітті він був страчений за Христову віру. Духовного отця спалили живцем. Свої терпіння Полікарп переніс мужньо.

Колись вважали, що цього дня варто поспостерігати за воронами. Їхня поведінка протягом зими часто змінюється, буває непередбачуваною, але сповістити про погоду ці пернаті таки здатні.

Народні прикмети:

-Якщо ворони купаються у снігу чи в калюжах талої води – до негоди; каркають усією зграєю, наче хочуть перекричати одна одну – до морозу; влаштовують у небі хороводи – на снігопад; сідають на землю – до відлиги; вмощуються на нижніх гілках дерев – на вітер; облюбували верхні гілки – буде спокійна погода.

-Придивіться до «рослинних» візерунків на шибці. Якщо їхні пагони спрямовані вгору – морози триватимуть довго; а коли вниз – до відлиги.

БАБСЬКИЙ ПРАЗНИК

Цей звичай побутував тільки на Херсонщині. 25 лютого, після «власових морозів» і якщо не розпочався Великий піст, відзначали так званий «Бабський празник».

Жінки у своє свято намагалися не працювати. Виняток – намикати три мички з клоччя, щоб потім ними «підкурити корову й теля, оберегти їх від усього лихого». А ще підстригали корові кінчик хвоста, а «волос» закопували під порогом хліва, щоб та влітку добре паслася, не втікала зі стада, не блукала, чемно поверталася додому і давала багато молока. До речі, з цією ж метою обряду «підстригання корові хвоста» дотримувалися і в Карпатах. Але гуцули стригли корові хвоста у травні перед першим вигоном.

На Бабський празник всі турботи по господарству брали на себе чоловіки. Адже у другій половині дня жінки йшли до корчми (чоловікам туди було – зась!) і «замочували корі, щоб були лагідними». Потім, повернувшись додому, днищами (пристроєм, у який застромлювали гребеня у прядку) «били своїх чоловіків, аби ті були чуйними до дружини».

Над дівчатами, які ще не знайшли собі пари, кепкували: «Олеся, на заміж не ласься…». Це було своєрідним нагадуванням про наближення Великого посту, коли весілля не справляють.

Народні прикмети:

- Якщо цього дня відлига, то міцних морозів більше не буде.

- Сніг лежить гребенями – на вітряне літо; жито і пшениця також виляжуть гребенями.

МАСНИЦЯ-ВЕСЕЛИЦЯ

Перед Великим постом є Сиропусний тиждень, який (а особливо його неділю) у народі називають Масницею, Запустами, інколи Проводами зими.

У ці сім днів тижня уже не вживали м’яса, а тільки сир, масло, сметану і тільки з варениками чи млинцями. Найбільше їли їх у неділю, перед самим початком Великого посту.

Як стверджують етнографи, вареник символізує місяць. Це «небесне світило» неабияк цінують хлібороби, адже він пов'язаний з циклами родючості землі.

Ідеєю свята Масниці є радість від прощання з морозами, зимою, зустріччю весни.

За традицією, упродовж посту треба утримуватися не лише від скоромної їжі, а й сварок, пересудів, гучних забав, не справляти весіль. Тому Сиропусний тиждень в українців супроводжувався святом «колодки». Колись старші жінки збиралися у корчмі і сім днів поспіль відзначали якісь події у житті колодки (звичайне поліно, прикрашене барвистими стрічками). У понеділок вона народилася, у вівторок хрестилася.., потім помирала, її ховали і таким чином замикали у скрині на час посту.

Чіпляли колодку й парубкові до ноги, якщо той ще не знайшов собі пари. Аби уникнути такого сорому, парубок відкуповувався від дошкульних жінок частуванням.

На Масницю узвичаєно ходили в гості, але не з порожніми руками, а з подарунками. Також просили прощення один в одного за заподіяне зло, лихе слово. І першим у церкві просив прощення священик перед парафіянами.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 23.02.2024 > Тема "Душі криниця"