Версiя для друку Обговорити в форумi

17 листопада у Ветеранському хабі в Києві відбулася презентація книги Світлани Пенькової «Українські колібрі». Авторка згадує про свого чоловіка, який загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Це книга про любов і мрії. Про сільського хлопчика, який мріяв про польоти. І він став борт-техніком вертольота. А ще про дівчину, яка мріяла про справжню любов. Вони зустрілися на весіллі своїх знайомих. Віктор був боярином, а Світлана – дружкою. Через три місяці молоді люди одружилися.

 У книзі Світлана розкриває секрет сімейного щастя: «Віктор мій обожнює небо і польоти, я – море і плавати, він – поніжитися при можливості подовше вранці у ліжку, а я вдосвіта вже на ногах. Коханий мій віддає перевагу поезії, я – тихому читанню, якщо про музику, то його перевага шансон, а моя – сучасна. Ось так ми і поєднали два різних темпераменти в одній сім’ї, не намагаючись, як на початку сімейного шляху, з’єднати ці дві протилежні стихії в одну, бо з часом зрозуміли, що ми не одне ціле, кожен із нас – окрема цілісна особистість, із своїми смаками, характерами, звичками, біоритмом, минулим дитинством, цінностями. Проте, ми пара закоханих людей, які цінують один одного та поважають за індивідуальність. А наші відмінності, які відкривались протягом спільного життя, спонукали нас ставати кращими версіями себе, а якщо і виникала конкуренція, то з самим собою вчорашнім, нам подобався цей процес самовдосконалення. Тому що нами керувала взаємна любов, і ми зрозуміли нарешті цей секретний шлях до щастя: ЛЮБОВ – це ДІЄСЛОВО».

 Віктор Пеньковий брав участь у миротворчій місії ООН у Ліберії в Африці. Повернувшись, взяв участь у АТО і ООС. Він знав, що Росія цим не обмежиться. Було відомо, що Росія накопичує війська і техніку на кордоні з Україною. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Віктор Пеньковий знову був на передовій. Якось у травні 2022 року вертоліт Мі-8, в екіпажі якого був борт-технік Пеньковий, знищив сотню ворогів і 30 одиниць броньованої та спеціальної техніки противника. Це дозволило спільно з підрозділами Сухопутних військ зупинити наступ противника на визначеному напрямку.

 Загалом на долю цього екіпажу випало 26 успішних бойових вильотів. По колонах і позиціях ворога на тимчасово окупованій території Донеччини було випущено 444 ракети класу «повітря – земля».

 11 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку вертоліт був збитий із ворожої ПЗРК. Вертолітники, зокрема і підполковник Віктор Пеньковий, загинули. Залишилися дружина, дорослий син і донька-підліток.

 Не минуло й доби, як у Світлани з’явилася думка написати книгу про їхню родину. Спочатку вона відкинула цю думку, але потім все-таки прийшла до школи публіцистики «Голос війни». Книгу Світлана написала за 9 місяців. Назвала її «Українські колібрі». Тому що польоти вертольотів і колібрі схожі. До того ж, колібрі – волелюбні птахи. Як і українці.

 Книга вийшла друком у Вінниці.

 У післямові до книги письменник Любко Дереш зазначає: «Українські колібрі» - один із тих важливих текстів, що формують нашу колективну пам'ять про війну. Емоційний, образний, у багатьох моментах дуже особистісний, цей текст-сповідь розказує про життя полеглого українського героя – авіатора, підполковника Віктора Пенькового. Доля окремої сім’ї в цій історії виявляється тісно переплетеною із долею всієї країни, і саме на прикладі такого взаємопроникнення й можна зрозуміти, як насправді влаштований той затятий опір мільйонів українців, котрі на фронті та в тилу захищають батьківщину від російського агресора. «Українські колібрі» - це символ захисників-авіаторів, котрі, будучи зовсім крихітними на тлі російської навали, завдяки глибокому почуттю гідності, патріотизму та любові до своїх близьких стають залізним щитом для усієї нації».

 С. Пенькова дякує за підтримку і допомогу своїм дітям, батькам, письменнику Любку Дерешу, засновникам і учасникам школи публіцистики «Голос війни» та всім сердечним людям, які перебувають поруч із нею.

 Наклад книги маленький, але окремі примірники вже потрапили до українців у різні країни світу. Читачі говорять, що «Українські колібрі» необхідно перекласти англійською мовою, щоб іноземні читачі знали, як і за що воюють українці.

 Світлана Пенькова говорить: «Я пишаюся, що я українка».

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 24.11.2023 > Тема "Українці мої..."